Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.04.2010 порушено провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" (надалі ВАТ " Вуглецевий композит ").

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.06.2010 (суддя Черкаський В.І.) за результатами підготовчого засідання визнано вимоги відкритого акціонерного товариства "Український графіт" (надалі ВАТ "Український графіт", призначено розпорядником майна ВАТ "Вуглецевий композит " арбітражного керуючого Кляшторну О.В.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.07.2010 (судді: Шевченко Т.М., Яценко О.М., Кагітіна Л.П.) апеляційну скаргу ВАТ "Український графіт" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.06.2010 в частині визнання вимоги ВАТ "Український графіт" до боржника в сумі 2698682,26 грн. залишено без задоволення, апеляційну скаргу ВАТ "Український графіт" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.06.2010 в частині призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кляшторної О.В. скасовано, прийнято нове рішення, яким призначено розпорядником майна ВАТ "Вуглецевий композит" арбітражного керуючого Лісняка Я.В.

Відділ з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.07.2010, ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.06.2010 залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального права, зокрема: ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Положення про Державний департамент з питань банкрутства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2006 №533 (533-2006-п) .

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.13 Закону з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1, 2 ст.2 Закону державний орган з питань банкрутства пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.п.1.1 Статуту боржника, затвердженого заступником начальника РВ ФДМУ у Запорізькій області 27.11.2008, ВАТ "Вуглецевий композит" засновано відповідно до наказу РВ ФДМУ у Запорізькій області 27.11.2008 №399 шляхом перетворення державного підприємства "Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів " у відкрите акціонерне товариство, 98% акцій якого належить державі в особі РВ ФДМУ у Запорізькій області.

Державним департаментом з питань банкрутства направлено до господарського суду лист від 27.05.2010 №216-30-20/1916 про призначення розпорядником майна ВАТ "Вуглецевий композит" арбітражного керуючого Кляшторну О.В.

Арбітражним керуючим Кляшторною О.В. 28.05.2010 направлено до місцевого суду заяву арбітражного керуючого про участь у справі про банкрутство.

Судом першої інстанції встановлено, що кредитор подав до суду клопотання №16/1503 від 14.06.2010 про призначення арбітражного керуючого Лісняка Я.В. розпорядником майна боржника. Крім того, арбітражним керуючи Лісняком Я.В. подано заяву арбітражного керуючого про участь у справі про банкрутство.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції, враховуючи те, що боржник є державним підприємством, кандидатура арбітражного керуючого Клішторної О.В. погоджена та запропонована Державним департаментом з питань банкрутства, оцінюючи фактичні обставини справи в цілому, скористався наданим йому Законом правом призначити арбітражного керуючого з числа запропонованих кандидатур та призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кляшторну О.В.

Відповідно до ч.1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 22.07.2010 мотивована тим, що судом першої інстанції призначено розпорядника майна без врахування досвіду роботи в якості розпорядника майна на підприємствах державного сектору арбітражного керуючого Кляшторної О.В., та не наведено ніякої оцінки пропозиції ініціюючого кредитора та його клопотання про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Лісняка Я.В.

Отже, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та призначаючи іншого розпорядника майна боржника, суд апеляційної інстанції не навів жодної з підстав, передбачених ч.1 ст. 104 ГПК України.

За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 22.07.2010 не відповідає нормам матеріального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню, а скасована ухвала господарського суду Запорізької області від 17.06.2010 підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу відділу з питань банкрутства у Запорізькій області державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.07.2010 у справі №21/143/10 скасувати.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.06.2010 у справі №21/143/10 залишити в силі.