Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача: Патова А.І. дов. б/н від 25.08.10р.;

- третьої особи-2: ОСОБА_9 дов. від 17.06.10р.;

- третьої особи-3: ОСОБА_4, ОСОБА_9 дов. від 07.05.10р.;

- відповідача та третьої особи 1,4,5: не з'явились;

В листопаді 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" звернулось господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостоянка" про визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Автостоянка" про внесення змін до статуту цього товариства щодо зміни учасника з ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на ОСОБА_5 та прийняття до складу учасників ТОВ "Автостоянка" ОСОБА_7І, оформлене протоколом № 4 загальних зборів учасників товариства від 22.11.2001 р.; скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ "Автостоянка" № 6677 від 04.12.2001 р., вчинену відділом державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Сумської міської ради; визнання недійсними рішення зборів учасників ТОВ "Автостоянка" про внесення змін до статуту товариства щодо зміни складу учасників - вихід зі складу учасників гр. ОСОБА_7І, оформлене протоколом № 1 загальних зборів учасників товариства від 07.09.2007 р.; скасування державної реєстрації змін до установчих документів товариства за № 16321050004003379 (запис № 4) від 25.12.2007 р., вчинену державним реєстратором ВК Морозом Р.О.; визнання недійсними рішення зборів учасників ТОВ "Автостоянка" про внесення змін до статуту товариства щодо зміни учасника з ОСОБА_5 на ОСОБА_11 та ОСОБА_12, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників товариства від 28.02.2008 р.; 6) скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Автостоянка" за № 16321050005003379 (запис № 5) від 04.03.2008 р., вчинену державним реєстратором Виконавчим комітетом Сумської міської ради Морозом Р.О.; 7) скасувати державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 116321070001003379 від 14.03.2007 р. - "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу"; скасування державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №116321070006003379 від 04.03.2008 р. - "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу"; скасування державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 116321070007003379 від 31.07.2008 р. - "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу"; визнання за ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Автостоянка" у розмірі 99,81 % (з урахуванням уточнень позовних вимог).

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.03.2010 р. у справі №18/147-08 (головуючий Левченко П.І., судді Костенко Л.А., Заєць С.В.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. При цьому, рішення суду мотивоване втратою Позивачем права власності на частку у статутному капіталі Відповідача внаслідок укладення договору купівлі-продажу цієї частки, правомірним набуттям права власності на частку у статутному капіталі третіми особами, дотриманням норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень зборів учасників Відповідача та проведенні державної реєстрації змін до установчих документів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2010р. у справі №18/147-08 (головуючий Кравець Т.В., судді Гончар Т.В., Шутенко І.А.) рішення господарського суду Сумської області від 23.03.2010 р. скасовано і прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсними рішення зборів учасників ТОВ "Автостоянка", скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів, визнано за Позивачем право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Автостоянка" у розмірі 99,81%.

постанова мотивована наявністю у Позивача права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Автостоянка" внаслідок визнання договору про її відчуження недійсним, недотриманням норм чинного законодавства під час прийняття зборами учасників Відповідача оскаржуваних рішень та обґрунтованістю вимог про скасування державної реєстрації змін до установчих документів внаслідок недійсності рішень зборів учасників ТОВ "Автостоянка".

Не погоджуючись з прийнятою у даній справі постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції –залишити без змін..

У відзиві на касаційну скаргу, позивач не погоджується з доводами скаржника і просить суд відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції –залишити без змін.

Відповідач та треті особи 1, 2, 4, 5 не скористалися правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 31.08.2010р. колегію суддів змінено та призначено у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Демидової А.М., Кролевець О.А. для розгляду касаційної скарги у справі №18/147-08 господарського суду Сумської області.

Відповідач та треті особи 1, 4, 5 не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 6.09.2010р. оголошено перерву до 7.09.2010р. для оголошення постанови.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням загальних зборів засновників Відповідача від 10.04.2001 р. було створено ТОВ "Автостоянка" та затверджено Статут ТОВ "Автостоянка", який був зареєстрований відділом державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності Сумської міської ради за №6154 від 21.05.2001 року.

Відповідно до п. 4.1 Статуту ТОВ "Автостоянка" засновниками (учасниками) Відповідача були Позивач з часткою у статутному капіталі розміром 99,81%, та гр. ОСОБА_5 з часткою у статутному капіталі розміром 0,19%.

02.08.2001 року між Позивачем та ОСОБА_5, які були учасниками Відповідача, було укладено договір №151 купівлі-продажу (поступки) частки участі в ТОВ "Автостоянка".

Згідно п. 1.1 договору №151 Позивач зобов’язався продати у власність ОСОБА_5 свою частку у статутному фонді ТОВ "Автостоянка", а ОСОБА_5 зобов’язався прийняти та оплатити цю частку. ОСОБА_5 здійснив оплату відчужуваної частки, що підтверджується написом на договорі №151, вчиненим касиром Сумського центрального відділення Промінвестбанку України, засвідченим печаткою відділення банку.

Відповідно до 5.1 договору №151 з моменту сплати вартості частки ОСОБА_5 стає по відношенню до ТОВ "Автостоянка" його власником.

Разом з тим, рішенням господарського суду Сумської області від 15.10.2009 р. у справі №9/216-08, залишеним в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2009 р., договір купівлі-продажу (поступки) частки участі в ТОВ "Автостоянка" від 02.08.2001 року №151, укладений між Позивачем та ОСОБА_5, було визнано недійсним.

Правовий конфлікт у даній справі заснований на визначенні належності права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Автостоянка", що була відчужена за договором №151, визнаному у подальшому недійсним за рішенням господарського суду.

Зокрема, Позивач вважає, що внаслідок визнання недійсним у судовому порядку договору купівлі-продажу частки №151, права на цю частку не перейшли до ОСОБА_5, а залишилися у Позивача. Відтак, рішення зборів учасників ТОВ "Автостоянка", які приймалися після укладення вказаного договору без участі Позивача мають бути визнані недійсними, а реєстраційні дії, проведені у зв’язку із прийняттям цих рішень мають бути скасовані. При цьому, оскільки факт прийняття зборами учасників ТОВ "Автостоянка" рішень без участі Позивача, як власника частки 99,81%, та факт здійснення Відповідачем реєстраційних дій у зв’язку із вказаними рішеннями, свідчить про порушення та невизнання ТОВ "Автостоянка" права власності Позивача на частку, Позивач просив господарський суд визнати право власності на частку за Позивачем.

В той же час, Скаржник стверджує, що внаслідок незастосування реституції при визнанні недійсним договору №151 Позивач не повернув собі право власності на частку.

Господарський суд Сумської області при прийнятті рішення у даній справі дійшов висновку про те, що оскільки рішенням господарського суду Сумської області від 15.10.2009 року у справі №9/216-08 не було застосовано наслідки недійсності правочину –реституцію, частка у статутному фонді ТОВ "Автостоянка" розміром 99,81% не була повернута Позивачу, а відтак Позивач не став її власником після набрання законної сили вказаного рішенням господарського суду Сумської області у справі №9/216-08. В свою чергу, набувши право власності на частку Позивача у статутному фонді Відповідача за дійсним до набуття рішенням суду у справі №9/216-08 законної сили договором №151 від 02.08.01 р., ОСОБА_5 правомірно брав участь у загальних зборах товариства, оскільки був законним власником відповідної частки у статутному фонді Відповідача.

Проте, Харківський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що право власності на частку за договором №151 не перейшло до ОСОБА_5 внаслідок недійсності договору про відчуження частки, встановленого рішенням господарського суду Сумської області у справі №9/216-08.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.

За змістом ст. 48 ЦК УРСР та абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, реституція, як спосіб захисту порушених прав та законних інтересів, передбачає фактичне повернення майна стороні договору, тобто повернення майна у володіння відчужувача, а не повернення правового титулу володіння чи власності, який і не був втрачений такою стороною договору у зв’язку із його недійсністю.

Крім того, визнання правочину недійсним та застосування реституції з огляду на норми ст. 16 та ст. 216 ЦК України є окремими способами захисту порушених прав та інтересів особи, а відтак вимога про застосування реституції є правом, а не обов’язком сторони недійсного договору. Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд України у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.09 р. (v0009700-09)

За таких обставин, рішення господарського суду Сумської області у справі №9/216-08 не може вважатися законним та обґрунтованим.

Харківський апеляційний господарський суд під час прийняття оскаржуваного рішення дійшов правильних висновків з цього приводу та правильно застосував норми чинного законодавства. Зокрема, Харківський апеляційний господарський суд обґрунтовано врахував, що недійсність правочину не породжує будь-яких правових наслідків для сторін, на настання яких було спрямовано правочин. Відтак, в разі недійсності договору купівлі-продажу частки №151 права на цю частку не перейшли до ОСОБА_5, а залишилися у Позивача.

Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2010 року рішення господарського суду Сумської області від 15.10.2009 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2009 року у справі №9/216-08 скасовано, провадження у справі припинено у зв’язку із непідвідомчістю спору господарським судам.

За таких обставин, оскаржувана постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 року у даній справі підлягає скасуванню, оскільки під час вирішення даної справи висновки господарського суду апеляційної інстанції ґрунтувалися лише на самому факті визнання договору №151 недійсним рішенням господарського суду Сумської області від 15.10.2009 року у справі №9/216-08, яке станом на час розгляду даної справи скасовано.

В той же час, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Позивач звернувся до господарського суду, зокрема, із вимогою про поновлення свого права власності на частку у статутному капіталі Відповідача у зв’язку із неправомірними діями щодо відчуження цього майна, прийняттям зборами учасників Відповідача оскаржуваних рішень та здійснення реєстраційних дій.

З огляду на обраний Позивачем спосіб захисту свого порушеного права власності, господарські суди попередніх інстанцій мали повно встановити усі фактичні обставини справи, зокрема, щодо укладення договору №151 купівлі-продажу частки, самостійно надати належну правову оцінку цьому правочину та відповідності його умов нормам чинного законодавства, незалежно від наявності окремого рішення суду про визнання договору недійсним.

Втім, господарськими судами попередніх інстанцій зазначене зроблене не було, суди ухилилися від правової оцінки правомірності договору №151 відчуження частки у статутному фонді ТОВ "Автостоянка".

В силу вимог ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, прийняті господарськими судами попередніх інстанцій рішення не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, у зв’язку із чим підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд. Під час нового розгляду господарським судам врахувати викладене вище, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 23.03.2010р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 р. у справі №18/147-08 скасувати, а справу №18/147-08 передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду.