Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехно-безпека" (Позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс" (Відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 190ДВ від 11.07.2007р.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що за договором № 190ДВ від 11.07.2007р. та додатковою угодою № 1 від 13.11.2007р. він поставив для Відповідача устаткування, виконав будівельно-монтажні роботи, але Відповідач в повному обсязі з ним не розрахувався.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс" звернулося з зустрічним позовом про визнання недійсним договору підряду № 190ДВ від 11.07.2007р., посилаючись на те, що договір зі сторони Відповідача підписаний не уповноваженою особою, оскільки директор Товариства, який підписав оспорюваний договір, вправі укладати угоди без попередньої згоди загальних зборів Товариства лише на суму, що не перевищує 200 000 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2009р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2010р. у справі № 10/133-10/164, позовні вимоги ТОВ "Укртехно-безпека" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Молодіжний житловий комплекс" 141 774,18 грн. боргу, 8 166,36 грн. –3% річних, 57 268,05 грн. –інфляційних втрат, 8 000 грн. –адвокатських витрат, 2 272,09 грн. –державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено. Припинено провадження у справі в частині стягнення суми 20 000 грн., яку перераховано Відповідачем після пред"явлення позову. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Молодіжний житловий комплекс".

Судові рішення ґрунтуються на тому, що Відповідачем не виконані договірні зобов'язання по оплаті виконаних Позивачем робіт, наданих послуг, що в силу статей 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України є підставою для задоволення позову.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, суд вказав на те, що Відповідач на протязі 2007-2009 років частково здійснював платежі за оспорюваним договором, прийняв підрядні роботи і підписав акти приймання-здачі виконаних робіт форми КБ-2В, у відповіді на претензію визнав борг перед Позивачем і гарантував його оплату, а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору № 190 ДВ від 11.07.2007р., оскільки, відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов"язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Молодіжний житловий комплекс" звернулося з касаційною скаргою,в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2010р. у справі № 10/133-10/164 і передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

В касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційним судом не задоволено клопотання Відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи, чим порушено статтю 4-2 Господарського процесуального кодексу України, Позивачем не виконані договірні зобов'язання по введенню в експлуатацію системи димовидалення, що було предметом поставки і монтажу за договором № 190 ДВ від 11.07.2007р.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між Позивачем і Відповідачем укладено договір № 190 ДВ від 11.07.2007р., за умовами якого ТОВ "Укртехно-безпека" (Підрядник) взяло на себе обов"язок поставити устаткування, виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи примусового димовидалення та автоматизації димовидалення на об"єкті ТОВ "Молодіжний житловий комплекс" (Замовник): 10-ти поверховий житловий будинок на проспекті Перемоги, 151 "А" в м. Чернігові, а також здійснити здачу системи в органи Держпожежнагляду та ввести в експлуатацію.

Пунктами 1.2, 4.1, 4.3 Договору передбачено, що Замовник зобов"язується прийняти роботи та оплатити вартість робіт та устаткування на умовах, передбачених цим договором, загальна вартість цього договору визначається на підставі погоджених сторонами кошторисів та договірних цін і складає (разом з ПДВ) 220 382,40 грн., оплата робіт здійснюється Замовником за фактично виконані роботи на підставі підписаних сторонами актів прийому-здачі виконаних робіт згідно типових форм КБ-2в і довідки КБ-3 протягом п"яти банківських днів з дати підписання актів обома сторонами.

13.11.2007р. сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору № 190 ДВ від 11.07.2007р., якою передбачили додаткову оплату робіт на суму 37 087 грн. на тих же умовах, що передбачав пункт 4.3 договору № 190 ДВ.

Згідно довідок про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 та актів приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в Позивачем за листопад 2007 року виконані підрядні роботи на суму 161 480,40 грн. Крім того, вартість обладнання згідно актів прийняття змонтованого устаткування складає суму 90 293,78 грн., що разом за договором складає суму 251 774,18 грн.

З урахуванням часткової оплати вартості виконаних робіт і устаткування суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми 141 774,18 грн.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Кошторисна вартість робіт за договором № 190ДВ від 11.07.2007р., з урахуванням додаткової угоди № 1 від 13.11.2007р. складає 257 469,40 грн., Позивачем виконані роботи з урахуванням вартості устаткування на суму 251 774,18 грн., устаткування і роботи прийняті Відповідачем за актами виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в та актами прийняття змонтованого устаткування, а тому у Відповідача виникли договірні зобов'язання по оплаті виконаних робіт за актами по формі КБ-2в та актами прийняття змонтованого устаткування відповідно до пункту 4.3 Договору, пункту 4 додаткової угоди, статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення основного боргу в розмірі 141 774,18 грн. та адвокатських послуг є такими, що відповідають нормам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, а тому залишаються без змін.

Відповідно до пункту 4.3 Договору та пункту 4 додаткової угоди оплата робіт здійснюється протягом п"яти банківських днів з дати підписання обома сторонами актів прийому-здачі виконаних робіт.

Акти виконаних робіт по формі № КБ-2в не містять дати їх підписання і нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат з грудня 2007 року є безпідставним.

Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджені питання щодо термінів оплати прийнятого за договором устаткування і, як наслідок, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за матеріальні цінності, поставлені Позивачем за договором № 190 ДВ від 11.07.2007р.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних підлягають додатковому дослідженню, а рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 8 166,36 грн. річних, 57 268,05 грн. інфляційних втрат підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі про не введення Позивачем системи примусового димовидалення документально не підтверджені, не були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій, оскільки ці вимоги Відповідачем не заявлялися і нормативно не обґрунтовані, а в силу частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з позицією місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення 20 000 грн. боргу та правомірно залишив без задоволення клопотання Відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи, оскільки Відповідач прийняв без зауважень виконану Позивачем роботу і відповідно до частини 1 та частини 2 статті 853 Цивільного кодексу України Замовник позбавляється права посилатися на недоліки чи відступи у виконаній роботі, якщо він не зробив такої заяви негайно при її виконанні та підписав акти виконаних робіт без зауважень.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2010р. у справі № 10/133-10/164 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно-безпека" 8 166,36 грн. річних та 57 268,05 грн. інфляційних збитків скасувати з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2010р. у справі № 10/133-10/164 залишити без змін.