Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача: Патова А.І.;

- відповідача: Ретьман О.А.;

- 3-ї особи 1: не з?явились;

- 3-ї особи 2: ОСОБА_4; ОСОБА_8;

- 3-ї особи 3: не з?явились

- 3-ї особи 4: ОСОБА_9

В квітні 2008р. Відкрите акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.08.2001 року №151 частки в статутному фонді ТОВ "Автостоянка", укладеного між сторонами у справі.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.09.2008 року (суддя Лущик М.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року (судді: Бабакова Л.М., Істоміна О.А., Білоусова Я.О.), позов задоволено повністю; визнано недійсним укладений між ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу від 02.08.2001 року №151 частки участі в ТОВ "Автостоянка".

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2009р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостоянка" задоволено, рішення господарського суду Сумської області від 15.09.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року у справі № 9/216-08 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду.

Після нового розгляду, рішенням господарського суду Сумської області від 15.10.2009р. (суддя Гудим В.Д.) залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2009р. (головуючий Фоміна В.О., судді Гончар Т.В., Кравець Т.В.) позов задоволено, визнано недійсним договір від 02.08.2001р. року №151, укладений між ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" та ОСОБА_5, стягнуто з відповідача судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами скаржника не погоджується і просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Відповідач та треті особи 1,3 не скористалися правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.

Відповідач, треті особи 1,3 не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 06.09.2010р. оголошувалась перерва для оголошення постанови до 07.09.2010р.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 п.4 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин визначається у ст. 167 ГК. Корпоративні права —це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, виходячи з аналізу п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України, до підвідомчості господарського суду віднесено дві категорії спорів:

а) будь-які справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонерами) у тому

числі учасником, який вибув.

б) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між учасниками

(засновниками, акціонерами) господарських товариств про те, лише ті, що

пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Натомість, предметом даного судового спору є матеріально-правова вимога про визнання договору купівлі-продажу від 02.08.2001 року №151 недійсним, укладеного між позивачем і відповідачем з мотивів того, що він підписаний не уповноваженою на те особою позивача. При цьому, даний договір, який за своєю правовою природою є цивільно-правовою угодою (правочином) не пов'язаний із реалізацією корпоративних відносин.

Суди попередніх судових інстанції дійшли помилкового висновку, що даний спір є корпоративним, оскільки не врахували характер спірних правовідносин і те, що ОСОБА_5 не є суб'єктом корпоративних правовідносин, а тому зазначений спір виник із цивільних відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Аналогічної позиції дотримується і ВСУ (Ухвала ВСУ від 27.01.2010р. у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій №031 від 30.09.2005р.). До того ж, господарськими судами першої та апеляційної інстанції проігноровано доводи як відповідача, так і третіх осіб про непідвідомчість даного спору господарським судам.

За приписами ст. 11110 ГПК України (1798-12) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

За таких обставин, враховуючи, що спір між Відкритим акціонерним товариством "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" та ОСОБА_5 не є корпоративним, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі що прийняті за відсутності на те процесуальних повноважень, а провадження у справі –припиненню на підставі ст. 80 ГПК України,

Колегія суддів зауважує на тому, що сторона, яка вважає що її права або законні інтереси порушені, оспорені чи невизнані не позбавлена права звернутись до суду за захистом в порядку визначеному цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст.ст. 80, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 15.10.2009р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2009р. у справі №9/216-08 скасувати.

Провадження у справі припинити.