Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України О. Шульги від 03.09.2010р. №02.02-10/421 у зв’язку з відпусткою судді Самусенко С.С., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді – Бернацька Ж.О., Кролевець О.А. для перегляду в касаційному порядку даної справи.

За участю представників:

- позивача: Загорська Л.П., дов. №38/2 від 04.01.2010р.;

- відповідача:Дьяков В.Л., №ЮС/Д-92 від 28.04.2010р.

У січні 2010р. Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" про стягнення боргу на суму 2531,68дол. США (20215,46грн.) та судових витрат.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2010р. у справі №6/18-10-286 (суддя Демешин О.А) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" на користь Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" боргу 2531долар 68 центів США, держмита 25 доларів 31 цент США та витрат на ІТЗ судового процесу 236грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2010р. у справі №6/18-10-286 (колегія суддів у складі головуючого судді Туренко В.Б., суддів Величко Т.А., Поліщук Л.В.) рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2010р. у справі №6/18-10-286 залишено без змін, а апеляційну скаргу —без задоволення.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати повністю постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2010р. та рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2010р. у справі №6/18-10-286 і у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 31.12.2005р. між ДП "Ренійський морський торговельний порт" (порт) та ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" (судновласник) укладено договір №204-020/048 КО, який регулює правовідносини порту та судновласника по обробці та обслуговуванню суден, що належать судновласнику, зафрахтовані ним або знаходяться в його оперуванні, під перевезення зовнішньоторгових та транзитних вантажів, а також визначає порядок оплати зборів та послуг, які надає порт судновласнику.

Апеляційним господарським судом зазначено, що за умовами пунктів 3.7-3.8 договору судновласник виконує діючі в порту "Обов'язкові постанови" та "Звід звичаїв Ренійського морського торговельного порту", а також Кодекс торговельного мореплавства України (176/95-ВР) , закони по охороні навколишнього середовища та законодавчі акти, які діють на морському транспорті; оплачує вартість портових зборів та послуг, які надає порт у відповідності з умовами договору.

З договірних умов, визначених сторонами в пунктах 4.1, 4.4 договору судновласник оплачує портові збори та послуги у відповідності з діючою Постановою Кабінету Міністрів України №1544 від 12.10.2000 р. (1544-2000-п) та Наказом Мінтрансу України №711 від 25.12.2000р. (зі змінами та доп.), а також Наказу Мінтрансзв'язку №266 (z0607-05) від 27.05.2005р. Оплата портових зборів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України №1544 від 12.10.2000р. (1544-2000-п) (зі змінами та доп.), проводиться судновласником у відповідності до листа Міністерства транспорту України від 18.03.2004р. №6/9-21-5-755 протягом 10 днів з моменту отримання рахунків. Оплата зборів та послуг, передбачених Наказом Мінтрансу України №711 від 25.12.2000р. (зі змінами та доп.), проводиться судновласником з моменту отримання рахунків.

Судом апеляційної інстанції також з’ясовано, що даний договір набирає чинності з 01.01.2006р., діє до 31.12.2006р. включно та може бути продовжений за письмовою згодою сторін (п.п.7.1, 7.2 договору), а додатковими угодами №1 від 29.12.2006р., №3 від 22.10.2007р., №4 від 06.11.2007р., № 5 від 03.12.2008р. строк договору продовжувався і діяв до 31.12.2009р.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, за період з серпня по листопад 2009р. порт виставив судновласнику рахунки на суму 2531,68дол. США, з яких 1612,8дол. США - корабельний збір, 834,4 дол. США - якірний збір та 84,48дол. США - послуги по оформленню приходу та відходу суден. Вказані рахунки отримані судновласником, але не оплачені.

Пославшись на положення, запроваджені ч.1 ст.73, ст. 74, ч.1 ст.78, частинами 1-3 ст.84 КТМ України, ст. 174 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що корабельний, якірний та адміністративний є цільовими зборами, що сплачуються у морському порту.

При цьому, пославшись на приписи п.п.2, 3 12, 29, 32 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України "Про портові збори" №1544 від 12.10.2000р. (1544-2000-п) , ст.ст. 525, 526, 610 ЦК України, встановив надання позивачем відповідачу послуг та їх не оплату відповідачем в порушення чинного законодавства і договору від 31.12.2005р. №204-020/048 КО, перевіривши розрахунки корабельного, якірного зборів, а також розрахунок послуг по оформленню приходу та відходу суден, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

При цьому, посилання відповідача на необґрунтованість стягнення таких зборів внаслідок не передання позивачу акваторії морського порту суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, із зазначенням, що Постановою Кабінету Міністрів України №1234 від 07.10.2009р. (1234-2009-п) "Про надання ДП "Ренійський морській торговельний порт" у користування акваторії" визначені межі акваторії, що надається порту у користування, а саме: акваторія порту включає водний простір р. Дунай від 62,5 милі до 71 милі, рахуючи від лівого берега до лінії державного кордону. При цьому, такі ж реквізити містить паспорт акваторії Ренійського морського торговельного порту від 21.02.2000 р.: акваторія порту включає ділянку р. Дунай у межах 62,5-71 милі.

З огляду на зазначене, пославшись на п.2 ч.1 ст. 14 Водного кодексу України, суд апеляційної інстанції вказав, що фактично вказані межі акваторії порту були визначені значно раніше, ніж закріплені Постановою Кабінету Міністрів України № 1234 від 07.10.2009р. (1234-2009-п) , і це не завадило позивачу виконувати умови договору по обробці та обслуговуванню суден відповідача протягом тривалого часу —з 2005 р. по 2009 р.

Однак колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій по суті заявлених вимог неправильними з наступних підстав.

Позивачем виставлені відповідачу рахунки, вказані у позові, за період з 01.08.2009р. по 25.11.2009р., для оплати корабельного та якірного зборів на загальну суму 2531,68дол. США, не оплачені відповідачем.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідач зобов’язаний сплатити вищевказані збори, оскільки вони нараховані йому позивачем обґрунтовано, з чим не може погодитись касаційна інстанція.

У відповідності до ст.84 КТМ України, у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний.

Отже, корабельний та якірний збори є цільовими зборами, що сплачуються у морському порту.

Зазначеною нормою визначено, що розмір таких зборів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаної норми, Кабінетом Міністрів України постановою від 12.10.2000р. №1544 (1544-2000-п) "Про портові збори" затверджено Положення про портові збори, за приписами п.1 якого портові збори справляються у морських портах, із суден визначених у цьому пункті груп. Корабельний збір для суден груп А, Б і Г нараховується, що встановлено п.12 Положення, за кожний вхід у порт і вихід з нього за 1м3 об’єму судна за визначеними цим пунктом ставками. Якірний збір, відповідно до п.29 Положення, справляється за фактичний час стоянки судна на внутрішньому рейді морського порту.

Згідно ст.73 КТМ України, морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

У відповідності до ст.74 КТМ України, територією морського порту є відведені порту землі. До території морського порту також належать намиті, насипані або створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій площі, створені за рахунок порту і за користування якими не стягується плата. При цьому, акваторією морського порту є відведені порту водні простори. Територія і акваторія морського порту є державною власністю і надаються порту в користування. Відведення земельних і водних ділянок для морського порту, а також вилучення цих ділянок здійснюються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

За приписами п.2 ч.1 ст. 14 Водного кодексу України, розпорядження об’єктами загальнодержавного значення належить до компетенції Кабінету Міністрів України. При цьому, відповідно до ст. 5 Водного кодексу України, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать, зокрема, внутрішні морські води.

Поняття "внутрішні морські води" визначене п.3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996р. №269 (269-96-п) . За змістом вказаного пункту це, у тому числі і води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря.

Викладене свідчить про обґрунтованість тверджень відповідача, що акваторія морського порту повинна бути відведена в установленому порядку саме Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, у такому порядку відведена акваторія позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про надання державному підприємству "Ренійський морський торговельний порт" у користування акваторії" №1234 (1234-2009-п) від 07.10.2009р. (яка набрала чинності з 26.11.2009р.).

З огляду на зазначене, безпідставним є посилання судів попередніх інстанцій під час визначення території Ренійського морського торговельного порту, зокрема, його акваторії на паспорт акваторії Ренійського морського торговельного порту від 21.02.2000р.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку щодо обов’язку відповідача сплатити корабельний та якірний збори по вказаним рахункам на суму 2531,68дол. США за період з 01.08.2009р. по 25.11.2009р.

Враховуючи зазначене, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, відповідачу підлягає відшкодуванню за рахунок позивача витрати, понесені у зв’язку з оплатою апеляційної та касаційної скарг державним митом на загальну суму 25дол. 32цента США.

У випадку виконання рішення суду першої інстанції, що скасовується, відповідач не позбавлений права в установленому ст. 122 ГПК України порядку звернутися з заявою про поворот виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2010р. та рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2010р. у справі №6/18-10-286 скасувати.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" на користь Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" 25дол. 32цента США в рахунок сплаченого державного мита за апеляційний та касаційний перегляд.

5. Доручити господарському суду Одеської області видати наказ на виконання п.4 резолютивної частини постанови Вищого господарського суду України.