Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Палій В.М.,

Подоляк О.А.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2010р.

у справі №6/69-09 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія"

до відповідача Відкритого акціонерного товариства

"Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 494 591,20грн.

за участю представників:

ТОВ "Гільдія" – не з’явилися;

ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" – не з’явилися;

ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області - не з’явилися

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2009р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2009р., позов задоволено. Відповідно до рішення суду з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "Гільдія" стягнуто 463462грн. основної заборгованості, 26 918,50грн. збитків від інфляції, 4180,70грн. річних, 4 945,91грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.1 а.с.28-30, 52-53).

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2009р. залишена без змін (т.1 а.с.72-77).

На виконання рішення суду у даній справі господарським судом Дніпропетровської області від 15.06.2009р. видано наказ (т.1 а.с.31).

10.08.2009р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга ТОВ "Гільдія" на дії підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо зупинення виконавчого провадження постановою від 23.07.2009р.

У поданій скарзі позивач, посилаючись на те, що виконавче провадження зупинено незаконно, в порушення вимог п.8 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавче провадження зупиняється у зв’язку з порушенням справи про банкрутство боржника лише у випадку, якщо на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, просить відповідну постанову скасувати та зобов’язати вчинити заходи щодо примусового виконання рішення у даній справі (т.1 а.с.110-112).

Відповідач у справі – ТОВ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у відзиві на скаргу, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, а дії органу ДВС законними (т.1 а.с.149-151).

Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області в особі підрозділу примусового виконання рішень у відзиві на скаргу ТОВ "Гільдія", просив у її задоволенні відмовити, вказуючи на відповідність своїх дій щодо зупинення виконавчого провадження п.8 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (т.2 а.с.6).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010р. відновлено строк для подання скарги на постанови про зупинення виконавчого провадження, а у задоволенні скарги ТОВ "Гільдія" відмовлено (т.2 а.с.14-16).

Відмовляючи у задоволенні поданої скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії органу ДВС щодо зупинення виконавчого провадження у зв’язку з порушенням провадження у справі про банкрутство відповідача є законними, оскільки правило щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження не стосується лише тих вимог стягувачів, на які дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється і які зазначені у ч.6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вимоги позивача не є тими вимогами, на які не розповсюджується дія мораторію.

Також, 10.09.2009р. до суду першої інстанції скарга на дії підрозділу примусового виконання рішень надійшла від відповідача у справі –ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Посилаючись на незаконність дій органу ДВС щодо накладення арешту на майно, відповідач просить скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 17.08.2009р. про відмову у задоволенні скарги; зобов’язати вказаний орган вчинити дії, спрямовані на виключення записів про арешт майна ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Зокрема, відповідач вважає, що накладення арешту на майно товариства не відповідає встановленому способу виконання, визначеному рішенням у даній справі (т.1 а.с.119-122).

Позивач у справі –ТОВ "Гільдія" у відзиві на скаргу відповідача, просить у її задоволенні відмовити, вказуючи на необгрунтованість поданої скарги (т.2 а.с.9-10).

ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області в особі підрозділу примусового виконання рішень у відзиві на скаргу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" просить у її задоволенні відмовити, посилаючись на відповідність своїх дій ч.6 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження"(т.2 а.с.7-8).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010р. у задоволенні скарги ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відмовлено (т.2 а.с.18-20).

Вказана ухвала мотивована тим, що дії органу ДВС щодо накладення арешту на майно відповідача відповідають ч.6 ст. 24, ч.2 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2010р.:

- ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010р. щодо розгляду скарги ТОВ "Гільдія" скасовано, а відповідну скаргу задоволено та скасовано постанову підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області від 23.07.2009р. про зупинення виконавчого провадження, а орган ДВС зобов’язано вчинити заходи з примусового виконання рішення у даній справі;

- ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010р. щодо розгляду скарги ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишена без змін (т.2 а.с.70-72).

Скасовуючи ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010р. та задовольняючи скаргу ТОВ "Гільдія" на дії органу ДВС, суд апеляційної інстанції виходив з незаконності дії цього органу щодо зупинення виконавчого провадження в частині виконання рішення у даній справі. Так, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що мораторій, введений у справі про банкрутство, не розповсюджує свою дію на вимоги позивача, оскільки, вони виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію. При цьому, органом ДВС не здійснено дій, необхідних для виконання рішення у даній справі.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2010р., ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, задовольнивши скаргу ТОВ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та відмовивши у задоволенні скарги ТОВ "Гільдія" на дії органу ДВС.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права (т.2 а.с.77-82).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваної постанови, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду скарг сторін на дії та бездіяльність органу ДВС під час виконання рішення у даній справі встановлені наступні обставини.

Виконавче провадження порушене на підставі наказу, виданого на примусове виконання рішення у даній справі, приєднано до зведеного виконавчого провадження відповідно до постанови підрозділу примусового виконання рішення ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області від 23.07.2009р.

Постановою підрозділу примусового виконання рішення ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області від 23.07.2009р. виконавче провадження з примусового виконання рішення у даній справі на підставі виданого наказу від 13.04.2009р. №6/69-09 зупинено відповідно до ч.1 п.8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Звертаючись із скаргою ТОВ "Гільдія", вважає такі дії органу ДВС незаконними, з чим мотивовано погодилась апеляційна інстанція, враховуючи наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню, у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Виконавче провадження, порушене відповідно до наказу, виданого на виконання рішення у даній справі, зупинено у зв’язку з порушенням справи про банкрутство боржника - ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Однак, як встановлено апеляційною інстанцією, порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію мало місце 01.02.2005р., а договір №2664а, який є підставою для виникнення у відповідача зобов’язання оплатити роботи, виконання якого було предметом спору у даній справі і щодо якого прийнято рішення, що виконується, укладено 28.12.2007р., тобто після порушення провадження у справі та введення мораторію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, внаслідок введення мораторію зупиняється виконання зобов’язань перед конкурсними кредиторами, між тим, вимоги позивача, який є поточним кредитором, до боржника, які заявлені у даній справі, виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необґрунтованість зупинення виконавчого провадження, у зв’язку з чим правильно скасував вказану постанову та зобов’язав орган ДВС вчинити заходи примусового виконання рішення у даній справі.

Розглядаючи скаргу відповідача, який вважає незаконними дії органу ДВС щодо накладення арешту на майно відповідача, суд першої інстанції, з чим правильно погодилась апеляційна інстанція, дійшов мотивованого висновку про те, що її вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Загальний порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника визначений главою 5 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) . Особливості звернення стягнення на грошові кошти боржника - юридичної особи визначені главою 6 вказаного Закону (606-14) .

Так, відповідно до ч.7 ст.50 Закону, якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.

Звертаючись із скаргою на дії органу ДВС, відповідач посилався на порушення вимог вказаної норми.

Між тим, відповідні доводи обґрунтовано не взяті до уваги судами, оскільки ні рішення суду, ні виконавчий документ, виданий на його виконання, не містять номеру рахунку, з якого підлягають стягненню грошові кошти. Зазначені у дужках дані щодо боржника та стягувача є реквізитами виконавчого документа, зазначеними на виконання вимог ст.19 Закону.

При цьому, в силу ч.6 ст.50 Закону, якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.

Згідно ст.64 Закону, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним:; на зазначене майно накладається арешт.

За змістом ч.6 ст.24 Закону, арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладено державним виконавцем одночасно з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення.

Враховуючи вказані обставини, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість вимог скарги, поданої ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на дії органу ДВС та відмовили у її задоволенні.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2010р. не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2010р. у справі №6/69-09 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" –без задоволення.