Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Український графіт" 13410грн. штрафних санкцій за неправильно зазначену в накладній масу вантажу на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України.

Відповідач відхилив позов, посилаючись на належне відображення у залізничній накладній маси вантажу, відсутність свідомого зазначення недостовірних (помилкових) відомостей та даних, недоведеність допущеного порушення наданим позивачем доказами, що засвідчують нестачу вантажу, а не неправильне зазначення його маси у накладній, не врахування норм природної втрати вантажу, відсутність складу правопорушення у сфері господарювання за приписами статей 216 та 218 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.03.2010р. (суддя Проскуряков К.В.) у позові відмовлено за відсутністю доказів вчинення відповідачем правопорушення, за яке йому нараховані штрафні санкції.

Апеляційний перегляд даної справи не здійснювався.

Не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення у даній справі, та задовольнити позовні вимоги. Скаргу вмотивовано неправильним застосуванням судом статей 118 та 122 Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказаний штраф застосовується незалежно від форми вини порушника, а доданий до матеріалів справи комерційний акт є належним доказом, що доводить факт порушення у сфері господарювання.

Касаційну скаргу скаржником подано до місцевого господарського суду 14.06.2010р. та призначено до розгляду ухвалою Вищого господарського суду України від 12.07.2010р. за підстав порушення касаційного провадження та повноважень суду касаційної інстанції, визначених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) у редакції станом до 30.07.2010р. Відмова у здійсненні правосуддя стороні, що належним чином та у встановленому чинним законодавством порядку скористалася наданими їй процесуальним правами, через подальшу зміну процедури оскарження за своїм змістом суперечить офіційному тлумаченню статей 55, 64 та 124 Конституції України у рішенні Конституційного суду України від 25.12.1997р. (v009p710-97) , за яким суд не може відмовити у правосудді, якщо громадяни України вважають, що їх права є порушеними; відмова суду у прийнятті позовних заяв, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Відповідач у письмовому відзиві та усно в судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, пославшись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 30.07.2009р. відповідач за перевізним документом № 46085833 зі станції відправлення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці відправив на станцію Маріуполь-Сортувальний на адресу ВАТ "Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча" у вагоні № 66728312 вантаж –графіт (матеріал вуглецьмісткий марки МУ для жолобних мас доменних печей) вагою брутто –90000кг, нетто –67800кг, тара –22200кг.

Ваговимірювальні технічні засоби "Укрграфіт" (вагонні ваги КВВ-200) перевірено органами Держспоживстандарту та взяті на облік ДП "Придніпровська залізниця" відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, що підтверджується "Технічним паспортом ВАГ" та Свідоцтвом № 197м від 29.09.1998р.

У сертифікаті якості № 49123 від 26.07.2009р. зазначено, що масова доля вологи вантажу становить 8%, в той час, як за ТУ У 322-00196204.005-99 на матеріал вуглецьмісткий масова доля вологи цього вантажу повинна дорівнювати 2%; тобто, вантаж було здано до перевезення у вологому стані.

Місцевим господарським судом зазначено, що на вимогу одержувача вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний 30.07.2009р. було здійснено контрольне зважування вагону та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній: фактично вага брутто - 88100кг, нетто –65900кг, тара –22200кг; 30.07.2009р. на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було складено комерційний акт БН № 698969/210.

За даними комерційного акта в розділі "Д" вказано: вантаж прибув у справних вагонах, люки та двері зачинені, течії вантажу немає; навантаження у вагоні рівномірне нижче рівня бортів на 80см; вантаж не маркований; заглиблень не має; об'єм ваги вантажу в документі не зазначено; об'єм кузова вагону 75куб.м.; відтак слідів розкрадання вантажу, виїмок та заглиблень на поверхні вантажу немає.

При прийманні вантажу позивачем та отримувачем не було визначено фактичний зміст вологи отриманого вантажу; норма природної втрати та граничного розходження у визначенні маси, зазначеної в перевізних документах, дорівнює 1356кг.

В графі 6 накладної № 46085833 міститься відмітка станції Маріуполь-Сортувальний про складання комерційного акта № 698969/210 від 30.07.2009р., недостача графіту в кількості 1900кг.

Позивач направив відповідача претензію № 101/2504 від 15.12.2009р. про нарахування 13410грн. штрафу у зв'язку з виявленням неправильного зазначення у залізничній накладній № 46085833 маси вантажу в розмірі п'ятикратної провізної плати на підставі статей 118 та 122 Статуту залізниць України; вказана претензія відповідачем залишена без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з відсутності належних та допустимих доказів вчинення відповідачем порушення, за яке залізницею заявлено до стягнення штрафні санкції, не визнавши у якості такого доказу комерційний акт; зазначив, що зменшення маси вантажу пов'язано з її фізичними властивостями, що як усталена практика враховується при розрахунках з контрагентом відповідача; мала місце нестача вантажу, а не неправильне заповнення супровідних документів.

Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Законом України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , Закону України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) , Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок та умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб на території України.

За статтею 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Основні умови перевезення вантажів на залізниці регламентуються Статутом залізниць України, на підставі якого затверджено Правила перевезень вантажів.

Відповідно до статті 37 Статуту залізниць України та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення маса вантажу визначається відправником; про спосіб визначення маси відправник зазначає у накладній.

Згідно пункту 2.1 Правил перевезення вантажів, розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644, вантажовідправник самостійно заповнює відповідні графи перевізних документів, в тому числі у графі комплекту перевізних документів "Маса вантажу в кг, визначена відправником", вказується маса вантажу в кілограмах, заповнюється відправником. Зазначеними положеннями на відправника (відповідача) покладено обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, також йому надається можливість перевірити внесені до перевізних документів відомості та за необхідності скласти нові перевізні документи.

Згідно пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (z0861-00) , вантаж вважається доставленим без втрати, якщо маса вантажу унаслідок їх властивостей при перевезенні зменшується в межах 2% маси, зазначеної у перевізних документах.

За статтею 129 Статуту залізниць України засвідчення невідповідності обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, здійснюється з фіксацією комерційними актами чи актами загальної форми; за змістом цієї статті при складанні комерційного акта в ньому відображаються саме обставини, що можуть бути підставою для подальшої відповідальності, а не зміст допущеного порушення (нестача чи неправильне заповнення супровідних документів).

Висновки місцевого господарського суду про встановлення у наявному в матеріалах справи комерційному акті суті правопорушення (нестачі), а не інших фактичних обставин, прямо суперечать матеріалам справи та вказаним вище нормам законодавства; таким чином відхилення судом комерційного акта БН № 698969/210 від 30.07.2009р. здійснено з порушенням правил статей 34 та 43 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія звертає увагу на те, що правовідносини між постачальником та одержувачем вантажу, їх взаєморозрахунки не стосуються правовідносин у межах господарського правопорушення на підставі статті 24 Статуту залізниць України.

З огляду на порушення положень процесуального законодавства при визначенні належності та допустимості доказів висновки місцевого господарського суду щодо недоведеності вчинення відповідачем вказаного порушення є передчасними.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарським судом всупереч статей 33, 34, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України не розглянув всебічно, повно та об’єктивно всі обставини справи в їх сукупності; не проаналізував належним чином правовідносини, що виникли та існували між сторонами, не надав правової оцінки доказам, наявним у матеріалах справи.

Відтак судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим. Допущені судом порушення норм процесуального права є істотними та унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для справи.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, рішення місцевого господарського суду слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.03.2010р. у справі №5/52/10 Господарського суду Запорізької області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.