Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.03.2010р. у справі № 2/112, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2010р., відмовлено у задоволенні позовних вимог ВАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" (Позивач) про стягнення з ТОВ "Машзавод" (Відповідач) заборгованості за електроенергію на суму 435 977,14 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що Відповідач в повному обсязі розрахувався за поставлену йому Позивачем електроенергію по тарифу першого класу напруги, відповідно до Правил користування електричною енергією (z0417-96) , затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р. (зі змінами і доповненнями) (далі-Правила) Позивач не врегулював в договорі питання про поставку Відповідачеві електричної енергії другого класу напруги, згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України не вніс зміни до діючого договору на користування електричною енергією.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.03.2010р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2010р. у справі № 2/112, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" про стягнення з ТОВ "Машзавод" суми боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 435 977,14 грн.

В касаційній скарзі заявник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані вимоги норм постанови НКРЕ України від 15.12.2004р., якою затверджено Порядок визначення класів споживання електричної енергії, диференційованих за ступенем напруги, згідно пункту 3.2 цього Порядку до 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електроенергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, відповідно до пункту 5 Постанови НКРЕ від 13.08.1998р. № 1052 (v1052227-98) клас субспоживача визначається за класом в точці (точках) продажу електроенергії основному споживачу незалежно від ступеня напруги на межі балансового розподілу електричних мереж основного споживача та субспоживача.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" здійснювало постачання електроенергії для Товариства з обмеженою відповідальністю "Машзавод" на підставі договору № 56/157 від 29.12.1998р.

Пункт 2.1 договору передбачає межі відпуску електроенергії 33 170 кВА, а пункт 4.4 цього договору вимагає від споживача здійснювати уточнення в енергопостачальній організації договірних величин споживання електроенергії та потужності на наступний рік не пізніше 15 травня поточного року.

Пункт 7.1 договору встановлює, що споживач щомісячно 31 числа згідно з додатком № 4 до договору на користування електроенергією подає Позивачеві звіти про використану електроенергію за розрахунковий період.

До матеріалів справи Позивач надав звіти Відповідача про обсяги використаної електроенергії за лютий-липень 2009 року, але вважає, що Відповідач не в повному обсязі провів розрахунки за електроенергію, оскільки мав розрахуватися по тарифу 2 класу напруги.

Умовами договору № 56/157 від 29.12.1998р. передбачено, що сторони керуються Правилами користування електричною енергією (z0417-96) .

Пунктом 1.2 Правил (z0417-96) містить визначення, які застосовуються до правовідносин між постачальником електроенергії і споживачем, а саме: договір про постачання електроенергії -домовленість двох сторін (постачальник електроенергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електроенергії споживачу; договірна величина споживання електроенергії –узгоджена в договорі між постачальником електроенергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період; договірна потужність –узгоджена із споживачем на розрахунковий період відповідно до нормативних актів та зазначена у договорі гранична величина сумарної споживаної електричної потужності в період максимального навантаження енергосистеми.

Пункт 5.5 Правил (z0417-96) встановлює, що договір про постачання електричної енергії повинен містити такі умови, що є істотними та обов"язковими для цього виду домовленостей, зокрема, договірні величини споживання електроенергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно); величини дозвільної та приєднаної потужності; клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп і інше.

Тобто, нормативні документи, які регулюють правовідносини по постачанню-споживанню електроенергії, передбачають закріплення в договорі обсягів електроенергії, класу напруги та порядку застосування тарифів на електроенергію.

Також у пункті 6.1 Правил користування електричною енергією (z0417-96) зазначено, що вибір виду тарифу здійснюється споживачем, зазначається у договорі та може бути змінений у порядку, передбаченому договором, але не частіше ніж один раз на рік.

Укладений між Позивачем і Відповідачем договір № 56/157 від 29.12.1998р. не передбачає класу напруги, точки продажу електроенергії, відповідного тарифу на електроенергію, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновку про незадоволення позову ВАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго".

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків, суди попередніх інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовані норми процесуального та матеріального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2010р. у справі № 2/112 залишити без змін.