Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Апек" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про розірвання договорів іпотеки від 26.01.2007 р., від 29.02.2008 р. та від 28.03.2008 р., укладених між позивачем та відповідачем.

18.05.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Апек" звернулося до господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2010 р. відмовлено у задоволенні заяви позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Апек" про вжиття заходів до забезпечення позову, відкладено розгляд справи та витребувано від сторін документи та докази.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Апек" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 18.05.2010 р. про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р. (колегія суддів у складі: Токар М.В. –головуючий, Івакіна В.О., Ільїн О.В.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Апек" у прийнятті вказаної апеляційної скарги.

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги, господарський суд апеляційної інстанції керувався положеннями ч. 1 ст. 106 ГПК України (у редакції Закону України від 21.06.2001 р. № 2539-ІІІ (2539-14) ), відповідно до якої ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Не погоджуючись з ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Апек" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та суперечить нормам ГПК України (1798-12) .

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.07.2010 р. колегією суддів у складі: Кот О.В. - головуючий, Демидова А.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Апек" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 06.09.2010 р. о 12 год. 25 хв.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 30.08.2010 р. № 02.02-10/409 для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Апек" у справі № 40/109-10 сформовано колегію суддів у складі: Демидової А.М. –головуючого (доповідача), Кролевець О.А., Шевчук С.Р.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Припис ст. 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", що діяв на момент подання апеляційної скарги, учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, вказаним Законом реалізацію конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення поставлено в залежність від положень процесуального закону.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 106 ГПК України (у редакції, що діяла на момент подання апеляційної скарги) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Таким чином, відповідно до вказаної норми оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість яких прямо зазначено у відповідних статтях Господарського процесуального кодексу України (1798-12) або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

При цьому колегією суддів Вищого господарського суду України приймається до уваги постанова Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. № 8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) , відповідно до п. 12 якої оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.

Статтею 67 ГПК України встановлено, що ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Водночас можливості оскарження ухвали про відмову у забезпеченні позову дана норма не передбачає.

Таким чином, статті 66, 67 ГПК України, що регулюють питання вжиття заходів до забезпечення позову, не містять вказівки про можливість оскарження ухвали про відмову у вжитті заходів до забезпечення позову.

Отже, ухвала господарського суду Харківської області від 18.05.2010 р. про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Апек" про вжиття заходів до забезпечення позову є такою, що не підлягає оскарженню, що виключає її перегляд у вказаній частині в апеляційному порядку та, враховуючи приписи ч. 2 ст. 6 Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України, було підставою для відмови у прийнятті апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю "Апек" не підлягає розгляду в апеляційному порядку, та правомірно відмовив у її прийнятті.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що посилання скаржника на рішення Конституційного суду України № 12-рп/2010 від 28.04.2010 р. (v012p710-10) (щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України) є безпідставним, оскільки вказане рішення поширює свою дію на цивільно-процесуальні правовідносини, тоді як у даній справі правовідносини є господарсько-процесуальними, що підлягають регулюванню Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

За таких обставин, твердження скаржника про те, що оскаржувана ухвала суперечить нормам ГПК України (1798-12) не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для її зміни чи скасування колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Апек" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р. у справі № 40/109-10 залишити без змін.