Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

та за зустрічним позовом

за участю представників сторін:

від позивача: Зубар О.В.,

від відповідача: Коршуна А.В., Окунєва І.С.,

від третьої особи на стороні позивача: не з'явилися,

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія" у листопаді 2009 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача –дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 15310667,73 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних у розмірі 1156201,77 грн. та 1815819,56 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами № 158/95-04 та № 158/76-04 від 01.12.2004.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2010 залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Оілтех".

Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у лютому 2010 звернулася до господарського суду із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія" про визнання недійним договорів № 158/95-04 та № 158/76-04 від 01.12.2004.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2010, дата підписання –01.03.2010 (суддя Гавриловська І.О.), первісний позов задоволено частково, стягнуто з дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія" 7920676,53 грн. основного боргу, 7389991,2 грн. інфляційних втрат, 1156201,77 грн. річних процентів з підстав їх правомірності та обґрунтованості, 25500 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено у зв'язку з відсутністю правових підстав для їх задоволення; в задоволенні зустрічного позову дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія" відмовлено повністю у зв'язку з відсутністю правових підстав для його задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2010 (судді: Гарник Л.Л. –головуючий, Верховець А.А., Іваненко Я.Л.) апеляційна скарга дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишена без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2010 залишено без змін з тих самих підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2010, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2010, і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія" та про задоволення позову дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у зв'язку з неповним з'ясуванням судами обох інстанцій обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Оілтех" (постачальник) 01.12.2004 укладені договори № 158/95-04 та № 158/76-04 на поставку нафтопродуктів.

Відповідно до пункту 1.1 договору поставки № 158/95-04, постачальник зобов'язався передати покупцю у 2004 році бензин А-95, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити бензин на умовах даного договору.

Згідно пункту 3.2 договору поставки № 158/95-04, приймання-передача нафтопродуктів, поставлених постачальником покупцю оформляється щомісячно актом приймання-передачі до 8-го числа, наступного за звітним.

Відповідно до пунктів 2.1, 4.1 договору поставки № 158/95-04, кількість нафтопродуктів, ціна за одну тонну, визначається у доповненнях, підписаних уповноваженими особами сторін.

Між постачальником та покупцем 01.12.2004 укладено додаток № 1 до договору поставки № 158/95-04, відповідно до пунктів 1, 2, 3 якого постачальник зобов'язався передати покупцю у грудні 2004 року бензин А-95 у кількості (можливе відхилення +/- 5%) 1085,834 тонн. Договірна ціна за одну тонну бензину А-95 складає 3199 грн., в т.ч. ПДВ 533,17 грн. Загальна вартість бензину, що передається за додатком № 1 склала 3473582,97 грн., в тому числі ПДВ 578930,49 грн.

Між постачальником та покупцем 01.12.2004 складено акт приймання-передачі, відповідно до якого за договором № 158/95-04 постачальник передав, а покупець прийняв у грудні 2004 року 1085,834 тонн бензину А-95 на загальну суму 3473582,97 грн., в тому числі ПДВ 578930,5 грн.

Пунктом 5.1 договору поставки № 158/95-04 передбачено, що покупець проводить оплату шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника платіжним дорученням протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 1.1 договору поставки № 158/76-04, постачальник зобов'язався передати покупцю у 2004 році бензин А-76, а покупець зобов'язалася прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно пункту 3.2 договору № 158/76-04 від 01.12.2004 приймання-передача нафтопродуктів, поставлених постачальником покупцю оформляється щомісячно актом приймання-передачі до 8-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до пунктів 2.1, 4.1 договору поставки № 158/76-04, кількість нафтопродуктів, ціна за одну тонну, визначається у доповненнях, підписаних уповноваженими особами сторін.

Між постачальником та покупцем 01.12.2004 укладено додаток № 1 до договору поставки № 158/76-04, відповідно до пунктів 1, 2, 3 якого постачальник передає покупцю у грудні 2004 року бензин А-76 в кількості (можливе відхилення +/-5%) 1537,191 тонн. Договірна ціна за одну тонну бензину А-76 складає 2893 грн., в т.ч. ПДВ 482,17 грн. Загальна вартість бензину, що передається за додатком № 1 складає 4447093,56 грн. в т.ч. ПДВ 741182,26 грн.

Між постачальником та покупцем 01.12.2004 складено акт приймання-передачі, відповідно до якого за договором поставки № 158/76-04 постачальник передав, а покупець прийняв у грудні 2004 року 1537,191 тонн бензину А-76 на загальну суму 4447093,56 грн., в т.ч. ПДВ 741182,26 грн.

Відповідно до пункту 5.1 договору поставки № 158/76-04, покупець проводить оплату шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника платіжним дорученням протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

У зв'язку з несплатою поставлених нафтопродуктів товариство з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія" звернулося з позовом про стягнення вартості поставлених нафтопродуктів, інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені на підставі договорів уступки від 13.04.2006 № 35/1-06 та від 13.04.2006 № 36/1-06.

Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вважає договори недійсними на підставі яких товариство з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія" просить стягнути заборгованість за поставку нафтопродуктів, тому компанія звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання договорів недійсними.

Суди обох інстанцій задовольнили первісний позовом в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та річних, виходячи з їх обґрунтованості; відмовили у задоволенні зустрічного позову, виходячи з недоведеності фіктивності договорів.

Проте висновки судів обох інстанцій є передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" п оставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (z0233-97) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (z0233-97) .

Відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції за спірний період) платники податку повинні внести окремий облік з поставки та придбання щодо: операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та звільнені від оподаткування; операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, ввізних (імпортних) та вивізних (експортних) операцій. Зазначений облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюється центральним органом державної податкової служби України.

На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (z0233-97) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (z0233-97) , затверджено форми податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення.

Проте суди попередніх інстанцій не врахували приписи Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , Порядку заповнення податкової накладної та Порядку ведення книги обліку продажу товарів (робіт, послуг)

Місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд не витребували за спірний період за даними правовідносинами сторін: податкові накладні та книги продажу і придбання товарів (робіт, послуг) та не з'ясували чи відображені вказані податкові накладні з цих господарських операцій сторін у книгах продажу та придбання товарів (робіт, послуг) за спірний період.

Крім цього, судами обох інстанцій не витребувані та не досліджені:

первинні документи –довіреності на отримання покупцем від постачальника нафтопродуктів, обумовлених зазначеними договорами всупереч Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (z0293-96) ;

товарно-транспортні накладні, за якими здійснювалася поставка нафтопродуктів за спірними договорами.

Враховуючи, що судами обох інстанцій не досліджено здійснення поставки нафтопродуктів за спірними договорами, тому суди передчасно задовольнили первісні позовні вимоги та відмовили у задоволенні зустрічного позову. Крім цього, суди попередніх інстанцій розглянули зустрічний позов про визнання недійсними договорів № 158/95-04 від 01.12.2004 та № 158/76-04 від 01.12.2004, укладених між дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Оілтех" (постачальник) без участі постачальника за цими договорами всупереч статті 24 Господарського процесуального кодексу України.

Тоді як неповне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи є порушенням вимог: статті 47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; статті 43 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення судів обох інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Згідно частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2010 у справі № 37/806 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.