Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У грудні 2009 року Бориславська міська рада Львівської області звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Бориславської міської організації Української народної партії про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні кімнатами у нежитловій будівлі на вул. Шевченка, 3 у м. Бориславі, що позначені на поверхневому плані 1-1 (площею 8,5 кв.м.), 1-4 (площею 18,0 кв.м.), 1-5 (площею 19,5 кв.м.) та 1-6 (площею 21,7 кв.м.) шляхом звільнення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.02.2010 р. у справі № 29/3 (суддя Синчук М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2010 р. (колегія суддів у складі: Бойко С.М. –головуючого, Бонк Т.Б., Марко Р.І.), позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 24.02.2010 р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2010 р., Бориславська міська організація Української народної партії звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказані рішення і постанову та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 42, 43, 22, 27, 34, 43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.07.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. –головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу Бориславської міської організації Української народної партії до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 06.09.2010 р. о 12 год. 15 хв.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 30.08.2010 р. № 02.02-10/409 для розгляду касаційної скарги Бориславської міської організації Української народної партії у справі № 29/3 сформовано колеію суддів у складі: Демидової А.М. –головуючого (доповідача), Кролевець О.А., Шевчук С.Р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.08.2009 р., виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Бориславської міської ради № 518 від 16.11.2000 р., зареєстрованого Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 17.08.2009 р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23593337, реєстраційний номер 28044327, номер запису 242 в книзі 3, спірна нежитлова будівля, розміщена на вул. Шевченка, 3 у м. Бориславі, є власністю територіальної громади міста Борислава. При цьому, як встановлено апеляційним господарським судом, на момент розгляду справи в суді правовстановлюючі документи щодо власності на спірні приміщення є чинними.

Також господарські суди встановили, що спірне приміщення на підставі рішення міськвиконкому № 219 від 06.07.1990 р. було передано міському осередку Народного Руху України. Проте вказане рішення скасовано п. 1 рішення Виконавчого комітету Бориславської міської ради № 518 від 16.11.2000 р., про що відповідача повідомлено листом Державного комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора № 1" від 20.08.2009 р. № 174. Водночас на підставі рішення Виконавчого комітету Бориславської міської ради № 518 від 16.11.2000 р. оформлено право комунальної власності на спірне майно з видачею свідоцтва про право власності. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення Виконавчого комітету Бориславської міської ради № 518 від 16.11.2000 р. не оскаржене відповідачем та є чинним.

Як встановили місцевий та апеляційний господарські суди, 27.11.2009 р. комісією у складі: інженера ДКП ЖЕК № 1, спеціаліста з питань управління майном та його обліку та голови спілки пенсіонерів м. Борислава складено акт про те, що Бориславська міська організація Української народної партії займає приміщення по вул. Шевченка, 3 в м. Бориславі.

Підставою для звернення до суду з позовом у даній справі позивач зазначає те, що відповідач відмовляється звільнити спірне приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а статтею 391 ЦК України –право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає способам захисту цивільних прав, визначених ст. 16 ЦК України.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, актом від 27.11.2009 р. підтверджується факт того, що Бориславська міська організація Української народної партії займає приміщення по вул. Шевченка, 3 в м. Бориславі (позначені номерами 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 на поверховому плані, що додається) без будь-яких правових підстав. При цьому апеляційний господарський суд встановив, що доказів в спростування наведеного чи доказів на підтвердження факту користування спірним приміщенням на законних підставах відповідачем не подано. Водночас судом апеляційної інстанції таких доказів не встановлено.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарським судом апеляційної інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на рішення міськвиконкому № 219 від 06.07.1990 р., оскільки вказане рішення скасовано п. 1 рішення Виконавчого комітету Бориславської міської ради № 518 від 16.11.2000 р., доказів оскарження чи визнання недійсним якого відповідачем не подано, а судом не встановлено.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про безпідставність посилань відповідача на відсутність в нього інформації про існування рішення Виконавчого комітету Бориславської міської ради № 518 від 16.11.2000 р., що позбавило відповідача можливості оскаржити це рішення у встановленому законом порядку, оскільки діючим законодавством не передбачено обов'язку органу місцевого самоврядування повідомляти про прийняті ним рішення осіб, з якими відсутні будь-які правовідносини. Водночас рішенням міськвиконкому № 219 від 06.07.1990 р. спірне приміщення було передано міському осередку Народного Руху України, а відповідачем у даній справі є Бориславська міська організація Української народної партії.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з апеляційним господарським судом, що місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог Бориславської міської організації Української народної партії.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційним господарським судом правомірно не взято до уваги посилання Бориславської міської організації Української народної партії на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в частині розгляду спору без участі представника відповідача за відсутності будь-яких доказів повідомлення відповідача щодо існування даного спору, оскільки матеріалами справи, а саме: копіями реєстрів на відправлення рекомендованої кореспонденції від 12.01.2010 р., 28.01.2010 р. та 17.02.2010 р. підтверджується факт повідомлення Бориславської міської організації Української народної партії про час та місце розгляду спору.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що твердження відповідача про ненадсилання йому копії позовної заяви спростовуються матеріалами справи. Так, до позовної заяви додано опис вкладення у лист від 22.12.2009 р., що свідчить про надсилання Бориславській міській організації Української народної партії позовної заяви за адресою: 82300, м. Борислав, вул. Шевченка, 3, яка відповідно до матеріалів справи є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно задоволено повністю позовні вимоги.

У свою чергу, висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Доводи скаржника не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій. Твердження оскаржувача про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Бориславської міської організації Української народної партії залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2010 р. та рішення господарського суду Львівської області від 24.02.2010 р. у справі № 29/3 залишити без змін.