Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача: Костюк С.В. дов. №17 від 05.01.2010р.

- відповідача: не з'явились;

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2010 року (у складі головуючого судді Волкова Л.Р. суддів Запорощенка М.Д., Новікової Р.Г.) було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" у задоволенні заяви про вжиття заходів про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Державного підприємства "Макіїввугілля" в межах суми позову, що знаходиться на поточних рахунках відповідача, а також заборони відповідачу здійснювати будь-які дії щодо відчуження майна.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить її скасувати.

У відзиві на касаційну скаргу, відповідач не погоджується з доводами скаржника і просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 31.08.2010р. колегію суддів змінено та призначено у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Демидової А.М., Кролевець О.А. для розгляду касаційної скарги у справі №14/286 господарського суду Донецької області.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення.

Ст. 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст.12 Закону України "Про судоустрій України" чинної на момент винесення оскаржуваної ухвали суду (ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" чинної редакції від 07.07.10р.) згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Тобто, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 106 та ст. 11113 ГПК України (1798-12) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному чи касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції від 01.06.2010р. чинної на момент винесення оскаржуваної ухвали).

Отже, оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України (1798-12) або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , в яких йдеться про винесення судом даних ухвал.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2010 р. у справі № 14/286 залишити без змін.