Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача не з'явились;

- відповідача: не з'явились;

- скаржника:Кирилюк О.М. дов. від 14.01.2010р.

В березні 2010 року Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Карапишівської сільської ради про визнання незаконними та скасування рішень.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2010р у справі №14/045-10 (суддя Бацуца В.М.) позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано рішення Карапишівської сільської ради двадцятої сесії п’ятого скликання від 08.12.2008 р. № 186-20-5 "Про скасування рішення двадцять шостої сесії сільської ради 4 скликання від 07.04.2006 р. № 158-26-4 "Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із земель комунальної власності"; визнано незаконним та скасовано рішення Карапишівської сільської ради двадцятої сесії п’ятого скликання від 08.12.2008 р. № 187-20-5 "Про скасування рішення Виконавчого комітету Карапишівської сільської ради від 29.08.2008 р. № 49 "Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна"; стягнуто з Карапишівської сільської ради на користь Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії (ідентифікаційний код 36287053) судові витрати 85 грн. 00 коп. державного мита і 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим у даній справі рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Карапиші" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить його скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Позивач та відповідач не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

В запереченні на касаційну скаргу, позивач доводи скаржника не визнає і просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Розпорядженням В.о. Голови Вищого господарського суду України А.Осетинського від 16.07.2010р. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Кота О.В., суддів Шевчук С.Р., Демидової А.М. для розгляду касаційної скарги у справі №14/045-10 господарського суду Київської області.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 31.08.2010р. колегію суддів змінено та призначено у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Демидової А.М., Кролевець О.А. для розгляду касаційної скарги у справі №14/045-10 господарського суду Київської області.

Перевіривши доводи касаційної скарги з урахуванням заяви від 6.09.2010р. про зміну вимог касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом, 12.09.1991р. Київською обласною державною адміністрацією було зареєстровано статут Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії, діяльність якої поширюється на с. Карапиші Миронівського району Київської області та видано Релігійній громаді Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади від 12.09.1991 р. № 152/32.

10.12.2008р. державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації проведено реєстраційні дії по заміні свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (старого зразка) та видано Релігійній громаді Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії свідоцтво про державну реєстрацію (нового зразка) № 575963 серії А00 та включено її до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

07.04.2006р. Карапишівською сільською радою було прийнято рішення № 158-6-4 "Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із земель комунальної власності".

29.08.2008 р. Виконавчим комітетом Карапишівської сільської ради було прийнято рішення № 49 "Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна".

Також встановлено, 08.12.2008р. до Карапишівської сільської ради від окремих її депутатів надійшла пропозиція (вх. №229) про включення до порядку денного пленарного засідання Карапишівської сільської ради від 08.12.2008 р. для розгляду наступних питань: 1) про скасування рішення Виконавчого комітету Карапишівської сільської ради "Про визнання права власності на будівлю Свято-Михайлівської церкви за релігійною громадою" у зв’язку із тим, що дане рішення було прийнято з порушенням статті 80 та ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України так, як релігійна громада на момент прийняття рішення та на даний момент не є юридичною особою і не може набувати цивільних прав та обов’язків; 2) про скасування рішення 26 сесії четвертого скликання "Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із земель комунальної власності" та прийняття рішення "Про надання згоди СТОВ "Карапиші" на оформлення права оренди земельної ділянки комунальної власності під спорудами Свято-Михайлівської церкви площею 0, 5 га, що розташована по вул. Мічуріна, 4" у зв’язку із тим, що релігійна громада на момент прийняття рішення та на даний момент не є юридичною особою і не може набувати цивільних прав та обов’язків і не може орендувати землю відповідно до ч. 2 ст. 93 Земельного кодексу України .

08.12.2008р. Карапишівською сільською радою було прийнято рішення № 186-20-5 про скасування рішення сільської ради № 158-26-4 "Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із земель комунальної власності", як таке, що не відповідає ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" .

08.12.2008 р. Карапишівською сільською радою було прийнято рішення № 187-20-5 про скасування рішення Виконавчого комітету Карапишівської сільської ради №49 "Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна", як таке, що не відповідає ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" .

Предметом даного судового спору стала матеріально-правова вимога позивача про визнання незаконними та скасування рішень Карапишівської сільської ради двадцятої сесії п’ятого скликання від 08.12.2008 р. № 186-20-5 та від 08.12.2008р. №187-20-5.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі –Закон) релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями). При цьому, на інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія цього Закону не поширюється.

Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов’язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення)(ст. 13 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" ).

У пункті 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/109 (v_109800-96) від 29.02.1996 р. "Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачено, що відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон) релігійні громади одержують правоздатність юридичної особи з моменту реєстрації їх статуту (положення) у обласній, Київській і Севастопольській міських державних адміністраціях, а в Автономній Республіці Крим - в Уряді цієї Республіки. Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади визнаються юридичними особами з моменту реєстрації їх статутів (положень) у державному органі України у справах релігій

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Статтею 25 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 9 статті 46 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

За приписами частин 1, 10 статті 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України ).

Відтак, місцевий господарський суд з урахуванням зазначених обставин, наведених нормативних приписів дійшов висновку про те, що спірні рішення Карапишівської сільської ради №186-20-5, №187-20-5 від 08.12.2008р. прийняті з порушенням ч. 9 ст. 46 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", так як порушена процедура внесення таких питань на розгляд ради.

До того ж, відповідачем не враховано того, що релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії ще з 1991 року та на момент прийняття спірних рішень була юридичною особою з відповідною правосуб'єктністю.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятим судовим рішенням, оскільки згідно ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняте у даній справі судове рішення вказаним вимогам не відповідає, так як судом не з'ясовано до кінця дійсні фактичні обставини справи та не встановлено дійсні права та обов'язки сторін.

За змістом ст. 107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Скаржник у касаційній скарзі стверджує, що із спірних рішень відповідача випливають його права та інтереси, що є підставою для залучення до участі у справі. Рішенням господарського суду Київської області у справі №4/191-09 від 07.08.2009р. визнано право власності на будівлю церкви за СТОВ "Карапиші".

Отже, на думку скаржника, вирішення даної справи в будь якому випадку зачіпає його інтереси, проте господарським судом в порушення вимог процесуального законодавства його до участі у справі не залучено.

Викладене свідчить про те, що господарським судом під час прийняття рішення про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради в порушення ст. 43 ГПК України всебічно і повно не перевірено чи не порушує таке рішення права та інтереси інших осіб.

Тоді як, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України (1798-12) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

За таких обставин, виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у судовому акті, передбачених ч.2 ст. 1115 ГПК України, відсутність якої унеможливлює оцінити правильність застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняте у справі рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно з’ясувати необхідність та підстави для залучення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Карапиші" до участі у справі і перевірити чи не були порушені його права, врахувати вищевикладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України.

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Карапиші" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 23.04.2010р. у справі №14/045-10 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.