3/25/5022-291/2011 Про стягнення заборгованості за кредитом - 02.02.2012 Прийняття

У березні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі за текстом –ПАТ "Універсал Банк") звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Кооперативу "Союз" про стягнення боргу за Кредитним договором № 12/18-Кл-07 від 21.08.2007 року в межах Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.08.2007 року (з подальшими змінами і доповненнями). Враховуючи уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 2 008 926,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.05.2011 року становить 16 007 931 грн. 60 коп., з яких: 1 546 599,13 доларів США (12 323 920 грн. 51 коп.) –заборгованість за кредитом; 462 327,58 долари США (3 684 011 грн. 09 коп.) –проценти за користування кредитом; 132 030,55 доларів США (1 052 072 грн. 23 коп.) –пеня за порушення виконання зобов'язань. В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов'язання по укладеному (в межах Генерального договору) Кредитному договору, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2011 року у справі № 3/25/5022-291/2011 (суддя –Турецький І.М.) позов задоволено; присуджено до стягнення з Кооперативу "Союз" на користь ПАТ "Універсал Банк" 1 546 599,13 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.05.2011 року у гривневому еквіваленті становить 12 323 920 грн. 51 коп. –заборгованості за кредитом, 462 327,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.05.2011 року у гривневому еквіваленті становить 3 684 011 грн. 09 коп. –проценти за користування кредитом, 1 052 072 грн. 23 коп. –пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 3 215,00 доларів США в повернення витрат по оплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються належними доказами, а відтак підлягають до задоволення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 року у справі № 3/25/5022-291/2011 (головуючий суддя –Гнатюк Г.М., судді: Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) апеляційну скаргу Кооперативу "Союз" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2011 року –без змін. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема, відповідністю рішення місцевого господарського суду нормам матеріального та процесуального права та відсутністю в апеляційній скарзі належних доводів, які б свідчили про незаконність спірного судового рішення.

26.08.2011 року, не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанції рішенням та постановою, Кооператив "Союз" звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 року та прийняти нове судове рішення, з урахуванням рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 2/20-269 від 21.05.2010 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2011 року касаційну скаргу Кооперативу "Союз" було повернуто скаржнику з підстав, передбачених п. 4) ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Усунувши недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2011 року, Кооператив "Союз" повторно звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 року, прийняти нове судове рішення, з урахуванням рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 2/20-269 від 21.05.2010 року. В обґрунтування касаційної скарги Кооператив "Союз" посилається на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, господарськими судами помилково встановлено суму основного боргу у справі, оскільки його розмір вже встановлено судовим рішенням у справі № 2/20-269 Господарського суду Тернопільської області. Поряд з цим, скаржник вказує, що господарськими судами, в порушення ст. 267 ЦК України, не розглянуто вимогу відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Заявою від 25.01.2012 року (вих. № 003) Кооператив "Союз" уточнив вимоги касаційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 року, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Такі вимоги Кооператив "Союз" мотивував тим, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2010 року у справі № 2/20-269, яке набрало законної сили, та не було взято до уваги місцевим і апеляційним господарськими судами, та яким встановлено, що борг Кооперативу "Союз" перед ПАТ "Універсал Банк" по договорах на здійснення кредитних операцій складає 8 756 912 грн. 58 коп.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2012 року, згідно ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу Кооперативу "Союз" прийнято до провадження.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник ПАТ "Західінкомбанк" проти касаційної скарги заперечив, вважає рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 року законними та обґрунтованими, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Відповідач та третя особа уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників відповідача та третьої особи.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга (з урахуванням заяви від 25.01.2012 року) підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

15.08.2007 року Відкрите акціонерне товариство "Банк Універсальний" (правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк") в особі Тернопільської філії ВАТ "Банк Універсальний" та Кооператив "СОЮЗ" уклали Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №12/05-Гд-07 (далі за текстом –Генеральний договір), на підставі якого (п. 1.1.), позивач зобов'язався надавати відповідачеві (згідно Генерального договору - позичальник) послуги по здійсненню кредитних операцій, а саме: видача кредитів; відкриття кредитних ліній; надання гарантій; контргарантій; врахування та авалювання векселів. Порядок і умови надання таких послуг визначаються в додаткових договорах, що укладаються в рамках цього договору і носять назву відповідно до виду операції (кредитний договір, Кредитний договір з відкриттям відновлювальної/невідновлювальної кредитної лінії, Договір про надання гарантії/контргарантії, договір про врахування векселів, договір про авалювання векселів).

15.02.2008 року сторони Генерального договору уклали між собою Додаткову угоду № 1 до Генерального договору.

27.06.2008 року сторони Генерального договору уклали Додаткову угоду № 2 до Генерального договору.

На виконання Генерального договору, 21.08.2007 року Відкрите акціонерне товариство "Банк Універсальний" в особі Тернопільської філії ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк" та Кооператив "СОЮЗ" уклали Кредитний договір з відкриттям кредитної лінії №12/18-Кл-07 (далі за текстом –Кредитний договір), предметом якого (згідно з п. 1.1.), є здійснення позивачем фінансування господарської діяльності позичальника (відповідача у справі) шляхом кредитування на наступних умовах: вид кредитування –відновлювальна кредитна лінія; ліміт кредитної лінії –1 550 000,00 доларів США; валюта кредиту –долар США; термін кредитної лінії –36 місяців; дата видачі кредиту –з 21 серпня 2007 року; дата погашення кредиту –13 серпня 2010 року; мета використання коштів кредитної лінії –рефінансування кредитів у "Райффайзен Банк Аваль" у сумі 237 620 доларів США, поточні потреби та витрати, пов’язані з будівництвом та виробництвом; плата за користування кредитом –12% річних.

Умовами п. 2.2. Кредитного договору сторони передбачили здійснення повернення кредиту у тій валюті, у якій він був наданий, шляхом перерахування коштів на кредитний рахунок.

Згідно з п. 2.3. Кредитного договору, сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником самостійно, в тій валюті, в якій був наданий кредит, шляхом перерахування коштів на рахунок № 20684277690301/840.

Пунктом 2.4. Кредитного договору сторони погодили, що сплата пені, комісій та інших платежів за цим Договором, крім суми кредиту та процентів, які сплачуються у валюті отриманого кредиту), здійснюється у гривні (по валютних кредитах –за офіційними курсами НБУ, діючими на день здійснення платежу.

Відповідно до п. п. 3.1. –3.3 Кредитного договору, цей Договір є невід'ємною частиною Генерального договору та вступає в дію з моменту перерахування банком суми кредиту, чи будь-якої його частини. Дія Кредитного договору припиняється у випадках, передбачених чинним законодавством України та умовами Генерального договору.

На виконання Кредитного договору, позивач надав, а відповідач отримав кредит у сумі 1 546 599,13 доларів США, що підтверджується наявними у матеріалах справи заявами на видачу траншу, меморіальними валютними ордерами та платіжними дорученнями.

Проте, відповідач взяті на себе зобов’язання щодо погашення кредиту та сплаті процентів за користування кредитом у встановлені терміни не виконав, внаслідок чого виникла та за ним рахується прострочена заборгованість, яка, згідно з розрахунком позивача, становить 1 546 599,13 доларів США (у гривневому еквіваленті –12 323 920 грн. 15 коп.) та заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 462 327,58 доларів США (у гривневому еквіваленті –3 684 011 грн. 09 коп.)

Наведене стало підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з позовом у цій справі.

Враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми основного боргу за Кредитним договором (визначено у доларах США та гривневому еквіваленті) та пені (визначено у гривнях).

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку про задоволення позову у заявлених до стягнення сумах, виходячи з наступного.

Так, однією з вимог позову позивачем визначено до стягнення суму основної заборгованості, заявлену в іноземній валюті (долар США) та визначену у її гривневому еквіваленті. Проте, місцевим та апеляційним господарськими судами не досліджено, а позивачем не підтверджено, розміру заявлених до стягнення сум у гривневому еквіваленті відповідною довідкою щодо встановленого НБУ офіційного курсу долара США станом на визначену позивачем дату (з урахуванням поданих позивачем під час розгляду справи місцевим господарським судом уточнень).

Крім того, як встановили господарські суди попередніх інстанцій, за порушення виконання кредитних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 052 072 грн. 23 коп., яка станом на момент розгляду справи місцевим господарським судом позивачу не сплачена.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки відповідності позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 1 052 072 23 грн. 23 коп. умовам укладених сторонами договорів та положенням чинного законодавства, зокрема, щодо строків і порядку нарахування та стягнення пені.

Водночас, вбачається, що місцевий та апеляційний господарські суди не здійснили перевірки наданого позивачем розрахунку, розмірів заборгованості та періодів прострочення її сплати (заборгованості) не встановлювали. Обмежившись посиланням на ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", місцевий та апеляційний господарські взагалі не встановили чи погоджувались сторонами Генерального договору умови щодо відповідальності сторін та розміри цієї відповідальності. Поряд з цим, враховуючи, що основна заборгованість визначена у іноземній валюті, а нарахування пені здійснено у національній валюті, місцевому та апеляційному господарським судам слід було перевірити нарахування пені також і з урахуванням офіційного курсу, встановленого НБУ.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на валюту, у якій було сплачено державне при поданні позовної заяви, та положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) (чинного на дату звернення ПАТ "Універсал Банк" з позовом).

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області, залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду, не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо змісту рішення і його резолютивної частини зокрема.

Так, п. 4) ч. 1 ст. 84 ГПК України вказує, що резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення). При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у п. п. 4 і 5 ч. 2 ст. 83 цього Кодексу).

Резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно. У випадку, коли такі альтернативні вимоги містяться у позовній заяві господарському суду необхідно визначити предмет позову і вирішувати спір у залежності від характеру зобов'язань відповідача. У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду (п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" № 02-5/422 від 10.12.1996 року (v_422800-96) ).

Однак, резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить чіткої вказівки щодо сум, які присуджені до стягнення, оскільки визначає їх у іноземній валюті (долар США) та гривневому еквіваленті, без зазначення того, у якій саме валюті ці грошові кошти мають бути стягнуті.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставинами, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів у цій справі прийняті у справі передчасно, за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством прийняти відповідне рішення.