Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.03.2010 р. (судді: Курило Г.Є., Лейба М.О., Ягічева Н.І.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2010 р. (судді: Колядко Т.М., Скакун О.А., Величко Н.Л.), на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі за позовом Підприємства до Товариства про стягнення 859 533,98 грн. та стягнуто з Товариства на користь Підприємства судові витрати.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, ухвалу місцево господарського суду змінити, поклавши судові витрати на Підприємство, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм процесуального права.

Згідно ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Підприємство звернулось до господарського суду з позовом до Товариства про стягнення заборгованості в розмірі 859 533,98 грн.

В порядку ст. 22 ГПК України 15.01.2009 р. позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 896 673,38 грн.

Позов Підприємства обґрунтований неналежним виконанням Товариством своїх зобов'язань за договорами № 07/2 від 08.01.2008 р. та № 07/227 від 15.05.2008 р. щодо сплати коштів за товарно-матеріальні цінності, отримані за видатковими накладними № 381 від 15.05.2008 р., № 727 від 12.08.2008 р., № 773 від 21.08.2008 р., № 774 від 21.08.2008 р., № 836 від 03.09.2008 р., № 837 від 03.09.2008 р., № 860 від 09.09.2008 р. на підставі довіреності на їх отримання.

28.09.2009 р. позивач надав клопотання, зазначивши, що відповідач частково здійснив оплату товару на суму 320000 грн., в зв'язку з чим просив суд в цій частині припинити провадження по справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки предмет спору в цій частині відсутній.

03.03.2010 р. від представника відповідача через канцелярію суду надійшов лист б/н від 01.03.2010 р. з повідомленням про те, що між сторонами в порядку ст. 604 ЦК України 30.12.2009 р. була підписана угода про новацію б/н від 30.12.2009 р., в зв'язку з чим відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Судами встановлено, що згідно вказаної угоди про новацію сторони, керуючись ст. 604 ЦК України, дійшли згоди про припинення Первісного зобов'язання відповідача (і всіх, зв'язаних з ним додаткових зобов'язань) шляхом заміни його Новим зобов'язанням. Відповідно до Нового зобов'язання, відповідач перераховує позивачу грошові кошти в сумі 346 004,02 грн. із врахуванням ПДВ у термін до 30.01.2010 р., а позивач приймає виконання Нового зобов'язання як належне. Також, сторони дійшли згоди про відсутність один до одного претензій по Первісних зобов'язаннях, а саме: по договору № 07/2 від 08.01.2008 р. та по договору №07/ 227 від 15.05.2008 р.

На виконання умов угоди про новацію платіжними дорученнями від 03.02.2010 р. Товариством на рахунок Підприємства перераховані грошові кошти в розмірі 346 004,02грн.

Тобто, судами встановлено, що до прийняття у справі рішення спір врегульовано сторонами самостійно.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку, якщо спір врегульовано самими сторонами самостійно шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом, за умови подання доказів такого врегулювання.

Суд, за наявності викладених у ст. 80 ГПК України підстав, зобов'язаний припинити провадження у справі незалежно від того, чи подали сторони відповідне клопотання.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що відповідач частково погасив заборгованість, а в іншій частині вимог позивача сторони уклали угоду про новацію, яка виконана відповідачем, дійшли обґрунтованих висновків, що провадження у справі підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо посилання відповідача на неправомірне покладення судами на нього судових витрат, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Врахувавши, що спір у даній справі виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, суди попередніх інстанцій правомірно поклало судові витрати саме на нього.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 11111 ГПК України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2010 р. у справі № 28/115 залишити без змін.