Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2010 р. (судді: Катрич В.С., Трофименко Т.Ю., Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 р. (судді: Смірнова Л.Г., Алданова С.О., Тищенко О.В.), відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Міжнародний тенісний клуб "Наука" до ЗАТ "Наука-спорт" про визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вернадського, 32, а саме –адміністративну будівлю (літера "А"), загальною площею 438,6 кв.м., в тому числі підвал площею 219,1 кв.м., перший поверх площею 219,5 кв.м., підтрибунні приміщення (літера "Б") загальною площею 276,8 кв.м.; вбудований на першому поверсі ресторан (літера "Д") площею 249,9 кв.м., тенісну площадку загальною площею 2043,6 кв.м. з трьома обладнаними кортами, тенісну площадку загальною площею 2068 кв.м. з трьома обладнаними кортами, суддівську площею 35,0 кв.м., з компенсацією ЗАТ "Наука-спорт" 556 675,49 грн. вартості його частки у вказаному майні відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

В силу ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.03.1997 р. між ЗАТ "Наука-спорт" (орендодавець) та ТОВ "Міжнародний тенісний клуб "Наука" (орендар) укладено договір оренди нежилих приміщень № 1 (надалі –Договір), відповідно до якого орендодавець передав у строкове платне користування, а орендар прийняв у користування нерухоме майно (надалі –об'єкт оренди), що знаходиться у м. Києві по вул. Вернадського, 32, з метою здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг у сфері оздоровлення та зайняття фізкультурно-спортивною діяльністю.

Відповідно до пункту 1.2 Договору до складу об'єкта оренди увійшли:

- приміщення цоколю під центральною трибунною площею 270,4 кв.м.;

- нежилі приміщення під офіс та магазин загальною площею 480 кв.м., що є окремим об'єктом з прилеглою територією площею 616 кв.м.;

- шість відкритих тенісних кортів площею 4004,23 кв.м.;

- судейська площею 35 кв.м.;

- приміщення підприємства громадського харчування (відкрите кафе на 15 місць) загальною площею 240 кв.м.

Згідно з пунктом 2.1.2 Договору оренди "орендар" мав право зі згоди "орендодавця" вносити покращення в об'єкт оренди в ході його використання.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що сторони дійшли згоди, що у випадку здійснення орендарем значних матеріальних вкладень в технічне переобладнання та розвиток об'єкту оренди, а також з метою створення сприятливих умов для ефективної експлуатації об'єкту оренди, сторони в будь-який час протягом терміну дії договору можуть вирішити питання про передачу орендарю у власність окремих частин або об'єкта оренди в цілому на взаємовигідних для обох сторін умовах.

Також, п. 5.3. Договору сторони передбачили право орендаря на відшкодування його витрат на поліпшення об'єкту оренди зроблених зі згоди орендодавця.

Згідно п. 1.5. Договору передача об'єкту оренди здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі № 1, у якому зазначається балансова вартість об'єкту оренди, а також його технічний стан на момент передачі. Акт прийому-передачі № 1 додається до договору оренди і є його невід'ємною частиною.

Звертаючись з позовом до суду про визнання права власності на об'єкти оренди в цілому, позивач стверджував, що він здійснив за згодою відповідача поліпшення орендованого майна, в результаті чого була створена нова річ, а тому, згідно ч. 4 ст. 778 ЦК України, він став співвласником нової речі та як співвласник нової речі, на підставі ст. 365 ЦК, має право вимагати в суді припинення права власності іншого співвласника на частку у спільному майні, оскільки частка відповідача у даному майні є незначною і не може бути виділена в натурі, а лише компенсована у вартісному еквіваленті.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що фактичні витрати, проведені позивачем на поліпшення об'єктів оренди, мають бути підтверджені відповідними підрядними договорами, проектно-кошторисною та виконавчою документацією до таких договорів.

Суди попередніх інстанцій врахувавши, що позивач не надав належних доказів здійснення витрат на поліпшення об'єктів оренди, а також створення нової речі, оскільки її створення, в даному випадку об'єкту нерухомого майна, потребувало належного вводу в експлуатацію та відповідної державної реєстрації права власності на неї, проте, зазначених доказів –акту введення в експлуатацію нового об'єкту нерухомості та відповідного документу БТІ про його реєстрацію –позивачем суду не надано, дійшли обґрунтованих висновків, що позивач не довів, в розумінні ст. 33, 34 ГПК України, своє право спільної часткової власності на нежилі приміщення, що є об'єктом оренди.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог позивача та відмови в позові.

Матеріали справи свідчать про те, що вказані висновки судів відповідають фактичним обставинам, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно відмовлено у позові.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Згідно ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 11111 ГПК України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу ТОВ "Міжнародний тенісний клуб "Наука" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 р. у справі № 18/263-29/604 залишити без змін.