Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 р. (суддя Марач В.В.) позов ТОВ "РІФ" до КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", Ліквідаційної комісії ТОВ "Кода", АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Рівненської обласної філії та КП "Сарненський завод продовольчих товарів" задоволено: визнано за ТОВ "РІФ" право власності на цех мінеральної води, розташований в м. Сарни по вул. Белгородській, 31.

До Вищого господарського суду України звернулась ОСОБА_1 з касаційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що воно стосується її прав і обов'язків, проте вона не була залучена до участі у справі.

Заслухавши пояснення представника оскаржувача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись з касаційною скаргою, ОСОБА_1 мотивує свої вимоги тим, що спірний об'єкт нерухомості, на який згідно рішення господарського суду визнано право власності за ТОВ "РІФ", на момент прийняття оскаржуваного судового акту належав їй, а на даний момент проданий нею ОСОБА_3, яка є його законним власником.

Відповідно до ст. 11110 ГПК України (1798-12) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо воно безпосередньо стосується прав та обов'язків оскаржувача.

Рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 р. не стосується прав та обов'язків оскаржувача, оскільки, як він сам стверджує в касаційній скарзі, спірне майно йому на даний момент не належить.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, оскаржувачем не надано належних доказів того, що на момент прийняття оскаржуваного судового акту спірне майно їй належало.

З огляду на викладене, підстави вважати, що оскаржуване судове рішення стосується прав і обов'язків ОСОБА_1, яка не була залучена до участі у справі, відсутні, а тому й відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 11111 ГПК України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 р. у справі № 14/28 залишити без змін.