5/495/08 Про скаргу на дії ліквідатора - 31.08.2010 Прийняття

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.03.2010 (суддя Міщенко В.І.) у справі № 5/495/08 скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" № 109/262/116 від 19.03.2010 на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернозбут-К" –Цурікі М.В. залишено без задоволення.

Заяву Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" № 109/1051/116 від 03.08.2009 про визнання кредиторських вимог у сумі 690537,47 грн. відхилено.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.03.2010 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернозбут-К" станом на 18.02.2010. Ліквідовано Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернозбут-К". Зобов’язано ліквідатора: - примірники ліквідаційного балансу банкрута надіслати Головному управлінню статистики в Миколаївській області та Миколаївському міськвиконкому; - копію ухвали надіслати власнику банкрута. Зобов’язано Філію Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", філію "Миколаївська дирекція"АТ "Індекс банк" закрити р/рахунки банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернозбут-К", про що повідомити суд у 20-ти денний строк з дня винесення даної ухвали.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.03.2010 Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просило її скасувати, а справу повернути на розгляд до господарського суду Миколаївської області

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 (колегія суддів: Воронюк О.Л., Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) ухвала господарського суду Миколаївської області від 31.03.2010 залишена без змін.

Не погоджуючись з винесеними ухвалами господарського суду Миколаївської області від 24.03.2010 та від 31.03.2010, Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвали скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

В подальшому, Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" уточнило вимоги касаційної скарги та просило скасувати ухвали господарського суду Миколаївської області від 24.03.2010 та від 31.03.2010 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Касаційна скарга мотивована тим, що, керуючись частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд мав зупинити провадження у справі, оскільки, результат розгляду пов'язаної цивільної справи безпосередньо впливає на розмір кредиторських вимог Банка до Боржника, а також на наявність у Кредитора взагалі кредиторських вимог до Боржника, що є суттєвою обставиною по справі, унеможливлює встановлення всіх обставин по справі та повного і об'єктивного вирішення спору.

Крім того, Банк зазначив, що він є заставним кредитором боржника, а законодавством не встановлені строки для подання заставними кредиторами заяв про визнання кредиторських вимог, в зв'язку з чим, відмова суду з підстав пропущення Банком строку є незаконною.

Також, в касаційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" вказано на порушення судом, при винесені ухвали про припинення провадження по справі та ліквідацію Боржника статей 33, 86 ГПК України, статей 25, 30, 32, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також матеріальних норм, а саме положення Інструкції "Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України, від 18.12.98 N 527 (z0819-98) та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України, від 12.11.2003, № 492 (z1172-03) , що призвело до хибних висновків суду та у зв'язку з цим до прийняття неправильного рішення по справі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", переглянувши в касаційному порядку винесені у справі ухвали господарського суду Миколаївської області від 24.03.2010 та від 31.03.2010, та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з заяви про порушення справи про банкрутство, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.10.2008, в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за заявою боржника, порушено провадження у справі про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернозбут-К".

Постановою від 22.10.2008 господарський суд Миколаївської області визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Цуріку М.В.

Судами встановлено, що після публікації оголошення в газеті "Голос України" № 208 від 31.10.2008 до суду звернулося, з заявою про визнання кредиторських вимог на суму 668433,40 грн., Акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк", в особі філії "Миколаївська дирекція"АТ "Індекс банк". Кредиторські вимоги визнані ліквідатором у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.02.2009 затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута у сумі 668433,40 грн. До реєстру включено єдиного кредитора - Акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк",в особі філії "Миколаївська дирекція"АТ "Індекс банк".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.09.2009 до господарського суду Миколаївської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" з заявою № 109/1051/116 від 03.08.2009 про визнання грошових вимог до банкрута згідно кредитного договору № 05-211/07 від 18.05.2007 у сумі 690 537,47 грн., у тому числі: 669 991,44 грн. - заборгованості за основною сумою кредиту, 17 526,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом станом на 21.10.2008, 3019,38 грн. - заборгованість по пені за порушення строків виконання зобов'язань станом на 21.10.2008. Заявник просив зазначені грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" включити у повному обсязі до першої черги вимог кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернозбут-К".

12.03.2010р. ліквідатор у відзиві на заяву Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" повідомив, що його кредиторські вимоги не розглядаються, оскільки вважаються погашеними відповідно до статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з пропуском терміну для подання заяв з кредиторськими вимогами, що стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до господарського суду із скаргою на дії ліквідатора.

24 березня 2010 року ухвалою господарського суду Миколаївської області скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернозбут-К" Цурікі М.В. залишено без задоволення. Заяву Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання кредиторських вимог у сумі 690537,47грн. - відхилено.

Ухвала суду, з посиланням на частини 1, 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мотивована тим, що скаржник звернувся до суду з заявою про визнання кредиторських вимог - 03.08.2009, тобто після закінчення встановленого статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строку для подання такої заяви. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Крім того судом зазначено, що скаржником не надано доказів, що майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернозбут-К" знаходиться у Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" в заставі. Договір застави від 18.05.2007 та іпотечні договори від 13.06.2007, 18.05.2007, 24.03.2008 укладено не з банкрутом, а з фізичними особами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду Миколаївської області від 24.03.2010 підлягає скасуванню, в зв'язку з неправильним застосуванням статей 14, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відхиляючи заяву Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання кредиторських вимог, господарський суд першої інстанції зазначив, що, згідно частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Матеріали справи свідчать, що провадження в даній справі порушено, за правилами статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Згідно вимог частини 1, 2 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою). За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Частиною 3 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка визначає порядок розгляду ліквідатором заявлених до банкрута вимог кредиторів, які є неоплаченими, встановлено, що кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що встановлений статтею 51 Закону місячний строк для звернення з заявою про грошові вимоги до банкрута є процесуальним, та не є граничним, на відміну від строку, встановленого частинами 1, 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в зв'язку з чим, норми частин 1, 2 статті 14 Закону, в даному випадку, застосуванню не підлягають.

Таким чином, відхиливши заяву Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання кредиторських вимог, господарський суд Миколаївської області припустився порушень Закону, застосувавши норми спеціального Закону, які не регулюють існуючи правовідносини між банком та боржником, в ухвалі не дослідив наявність чи відсутність клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на звернення банку до боржника з заявою про визнання грошових вимог до банкрута, а також не надав правової оцінки причинам пропуску заявником, встановленого частиною 3 статті 51 Закону, строку.

Крім того, господарський суд першої інстанції в ухвалі, зробивши висновки про те, що грошові вимоги банку є погашеними на підставі частини 2 статті 14 спеціального Закону, не мав, правових підстав розглядати та надавати по суті правовий аналіз вказаним вимогам.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому повинно бути повно відображено обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв’язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Враховуючи, що судом відхилено заяву Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання кредиторських вимог з порушенням вимог спеціального Закону, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що затвердження, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.03.2010, звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є передчасним оскільки ліквідаційний баланс не містить повну інформацію щодо виявлених активів та пасивів боржника та не відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене ухвала господарського суду Миколаївської області від 24.03.2010 та ухвала господарського суду Миколаївської області від 31.03.2010 підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

З матеріалів справи вбачається, що Одеським апеляційним господарським судом здійснено перегляд ухвали господарського суду Миколаївської області від 31.03.2010 в апеляційному порядку, за наслідками якого, постановою апеляційного господарського суду від 08.06.2010 вона залишена без змін.

Переглянувши в апеляційному порядку ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.03.2010, суд апеляційної інстанції мотивував це тим, що, затверджуючи поданий ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернозбут-К" звіт та ліквідаційний баланс, суд повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив та виходив з того, що ліквідатор здійснив усі заходи з ліквідації банкрута, надані документи свідчать про завершення ліквідаційної процедури. З поданого ліквідаційного балансу вбачається, що в ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором були зроблені відповідні запити, у відповідях на які зазначено про відсутність об'єктів права власності за боржником. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та ним дана правильна юридична оцінка із належним застосуванням норм матеріального права.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що Одеський апеляційний господарський суд безпідставно здійснив перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк".

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент винесення постанови Одеського апеляційного господарського суду) сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , стаття 1 якого визначає сторін у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом" учасники провадження у справі про банкрутство –сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також, у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадження у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що особа набуває статусу кредитора –сторони (учасника провадження у справі про банкрутство) з моменту визнання його грошових вимог до боржника, а також надання правової оцінки змісту вказаних вимог господарським судом та прийняття відповідної ухвали.

Суд апеляційної інстанції, в постанові від 08.06.2010 встановив, що 24.03.2010 ухвалою господарського суду Миколаївської області скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернозбут-К" Цурікі М.В. залишено без розгляду.

Заяву ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" про визнання кредиторських вимог у сумі 690 537,47 грн. - відхилено.

Також, суд апеляційної інстанції встановив, що зазначена ухвала господарського суду набрала законної сили з дня її прийняття, а матеріали справи свідчать про те, що вказана ухвала, на момент розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.03.2010 чинна та оскаржена не була.

Таким чином, на момент апеляційного провадження, Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" не було учасником процесу у справі № 5/495/08 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернозбут-К" та не визнано кредитором у встановленому законом порядку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, виходячи зі змісту статей 4-1, 91 ГПК України, сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду. Подання апеляційної скарги на постанову особами, які не мають права на її подання, виключає перегляд постанови місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом в апеляційному порядку по суті, на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги.

В зв'язку з чим, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 у справі № 5/495/08 підлягає скасуванню, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.03.2010 у справі № 5/495/08 підлягає припиненню.