Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. у справі № 32/40-10, частково задоволено позовні вимоги позивача, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарлікс" на користь Приватного підприємства "ТМВ" 27 428,01 грн. заборгованості, на відповідача покладено судові витрати.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарлікс", звернулося з касаційною скаргою, в якій спросить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. у справі № 32/40-10 в частині задоволення позовних вимог позивача та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в даній частині.

Скарга мотивована тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "ТМВ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарлікс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів з умовою оплати в розстрочку № 17/09 від 17.09.08р., на підставі якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити обладнання згідно специфікації в додатку № 1, яка є невід’ємною частиною цього договору .

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили ціну договору, яка склала 58 650, 00 грн. Відповідно до пункту 4.4. Договору оплата обладнання Покупцем виконується щомісячно згідно графіка здійснення платежів, зазначеного в додатку № 2, який є невід’ємною частиною цього договору.

В пункті 5.2. Договору передбачено, що у випадку прострочки чергового платежу, покупець сплачує продавцю штрафну неустойку (пеню) в розмірі 0,5% від належної сплати суми за кожний день прострочки.

Приватним підприємством ПП "ТМВ" 17.09.2008р. поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дарлікс" продукцію (обладнання) на загальну суму 58 578,01грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними № 21 і № 22 та довіреностями серії ЯПД № 768561, серії ЯПД № 768562.

Відповідачем частково оплачено за поставлену продукцію - в розмірі 31 150грн.

Позивачем надано акт звірки розрахунків станом на 26.01.2010р., відповідно до якого заборгованість відповідача за поставлену позивачем продукцію складає 27 428, 01 грн.

Приватне підприємство "ТВМ" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарлікс" про стягнення, з урахуванням уточнень позовних вимог, 27 428, 01 грн. - основного боргу за договором № 17/09 від 17.09.2008р. та 80 175, 34 грн. – пені. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов’язків за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції частково задовольняючи позовні вимоги позивача вказав на те, що підлягають задоволенню лише позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 27 428, 01 грн. за поставлену продукцію (обладнання) згідно до видаткових накладних № 21 та № 22 від 17.09.2008р., суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 80 175, 34 грн. пені.

Рішення ґрунтується на тому, що в первинних документах, а саме рахунку-фактурах № 108 від 17.09.2008 р., № 109 від 17.09.08 р., видаткових накладних № 21 від 17.09.2008 р., № 22 від 17.09.08 р., платіжних дорученнях відсутнє посилання на умови будь-якого договору, а наявне лише посилання на відповідний рахунок.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що поставка продукції здійснена не на підставі договору купівлі-продажу товарів з умовою оплати в розстрочку №17/09 від 17.09.2008р., тому відсутні підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 80 175,34 грн.

До матеріалів справи відповідачем додано угоду від 21.04.2010р. про дострокове розірвання договору № 17/09 від 17.09.2008р., в пункті 2 якої зазначено, що даною угодою сторони підтверджують, що Продавцем не передавалося обладнання, зазначене в договорі № 17/09 від 17.09.2008р., Покупцем не здійснювалася оплата по даному договору.

За результатами розгляду доводів касаційної скарги та наявних матеріалів справи, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджені матеріали справи у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України та нормами матеріального права, а тому рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з огляду на наступне:

До матеріалів справи відповідачем додано поворотну накладну № 1 від 21.04.2010р., яка підтверджує повернення Відповідачем Позивачу кабелю ТПП 10.2.04 на суму 31 500 грн.

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Дарлікс" та ПП "ТМВ" станом на 21.04.2010р., підписаного сторонами у справі та скріпленого печатками товариств, заборгованість позивача перед відповідачем складає 3 999,99 грн.

Дані документи не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Не досліджувалися та не надано оцінки судом апеляційної інстанції.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, враховуючи положення статті 111-12 ГПК України, суду належить врахувати вищенаведене, повно та об’єктивно дослідити й оцінити надані докази, встановити дійсні права й обов’язки сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарлікс" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010р. у справі № 32/40-10 скасувати.

Справу № 32/40-10 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.