Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданні взяли участь представники :

Ухвалою від 12.08.10 колегії суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Кредитної спілки № 18-06 від 18.06.10 та касаційна скарга Омельченка О.К. б/н від 08.07.10 були прийняті до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 26.08.10.

Зазначена ухвала суду була направлена скаржникам та сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 -4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

26.08.10 до колегії суддів Вищого господарського суду України надійшла телеграма Асоціації мореплавців в якій ставиться питання про перенесення розгляду справи.

Інших клопотань про відкладення розгляду справи, крім відповідного клопотання Асоціації мореплавців, до колегії суддів не надходило.

З урахуванням того, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено про те, що у випадку неявки їх представників справа може бути розглянута за наявними матеріалами справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про відхилення вказаного клопотання Асоціації мореплавців та можливість перегляду справи по суті за наявними матеріалами справи у судовому засіданні 26.08.10.

Повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу в установленому законом порядку поштою.

У зв'язку з перебуванням суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. у відпустках, розпорядженням від 18.08.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 26.08.10 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Коробенко Г.П., Жаботина Г.В., яка переглядає справу по суті.

Рішенням від 06.04.10 господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) позовні вимоги Асоціації мореплавців задоволено.

Кредитну спілку зобов'язано усунути перешкоди у користуванні майном Асоціацією мореплавців шляхом виселення з нежитлового приміщення площею 28 м 2, розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Канатна, 42, оф. 28 на другому поверсі будинку, та повернення вказаного нежитлового приміщення Асоціації мореплавців.

З Кредитної спілки на користь Асоціації мореплавців стягнуто 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 20.05.10 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Поліщук Л.В., суддів –Величко Т.А., Туренко В.Б.) апеляційну скаргу Кредитної спілки залишено без задоволення, а рішення від 06.04.10 господарського суду Одеської області –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено, що строк дії договору оренди, укладеного між сторонами, закінчився 31.10.09, оскільки орендодавець (Асоціація мореплавців) своїми листами від 09.10.09 та від 06.11.09 в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України повідомила орендаря (Кредитну спілку) про припинення такого договору. Щодо доводів Кредитної спілки про неотримання вказаних повідомлень, то суди врахували наявні в матеріалах поштові квитанції з описами вкладення, якими підтверджено факт здійснення відправки таких листів Кредитній спілці в т.ч. на її юридичну адресу. При цьому, суди зазначили, що неявка Кредитної спілки для отримання пошти, не є підставою вважати, що Асоціацією мореплавців не було дотримано встановленого порядку повідомлення про припинення дії договору оренди.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами звернулись Кредитна спілка та Омельченко О.К. (як особа, що не брала участі у справі проте вважає, що оскарженим рішенням вирішено питання про його права та обов'язки), які просять рішення від 06.04.10 господарського суду Одеської області та постанову від 20.05.10 Одеського апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ч.ч. 2, 3 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Омельченко О.К. свої вимоги обґрунтовує тим, що його, як члена Кредитної спілки не було залучено до участі у справі, всупереч тому оскарженим рішенням порушено його права у зв'язку з тим, що виселення Кредитної спілки зі спірного приміщення (тобто зміна її розташування) тягне за собою наслідки у вигляді необхідності переоформлення статуту, свідоцтва про реєстрацію та ліцензії Спілки.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.08.10 письмового відзиву на касаційні скарги від Асоціації мореплавців та Інституту не надійшло, разом з тим згідно ст. 111 -2 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 15.10.10 між Асоціацією мореплавців (Орендодавець) та Кредитною спілкою (Орендар) було укладено договір № 12/2007/ОНМ оренди індивідуально визначеного нерухомого майна (далі –Договір), згідно умов якого Орендодавець передав, а Орендар –прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно –нежиле відокремлене приміщення з обмеженим доступом, загальною площею 28,00 м 2, розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Канатна, 42, оф.28 на 2-му поверсі будинку, що знаходиться на балансі Інституту, з метою розміщення офісу.

Судами встановлено, що 31.10.07 вказаний об’єкт оренди було передано Орендарю за актом приймання-передачі.

Також, місцевим та апеляційним судами встановлено, що згідно р. 9 Договору цей договір укладено строком на 12 місяців: з 01.11.07 до 31.10.08 включно. При цьому, судами враховано, що у п. 9.6 Договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, такий Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені. Разом з тим, встановлено, що відповідно до п. 9.8 Договору його чинність припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Вирішуючи спір суди встановили, що 09.10.09 Асоціація мореплавців направила Кредитній спілці заяву про припинення дії договору, проте вона відмовилась її підписати.

Окрім того, встановлено, що вдруге Асоціація мореплавців надіслала таку ж заяву Кредитній спілці цінним листом з описом № 2134209 від 06.11.09 на її юридичну адресу.

Дійшовши до висновку про те, що Асоціація мореплавців виконала передбачені чинним законодавством умови повідомлення Кредитної спілки про припинення дії договору оренди, попередні судові інстанції визначили, що договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 12/2007/ОНМ від 15.10.07 припинив дію з 01.11.09, а тому користування Кредитною спілкою орендованим приміщенням після 01.11.09 є неправомірним.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій звернуто увагу на те, що спірний об’єкт оренди є державною власністю і знаходиться на балансі Інституту, а тому, оскільки ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлені обмеження для оренди державного майна, то позовні вимоги Асоціації мореплавців фактично є такими, що направлені на припинення порушень щодо використання державного майна з порушенням визначної законом процедури.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що правове визначення основних положень, що регулюють правовідносини найму (оренди) встановлено гл. 58 Цивільного кодексу України (435-15) .

Так, відповідно до приписів ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке, зокрема, перебуває у комунальній власності та майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності встановлені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 № 2269-XII (2269-12) (далі –Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Кредитною спілкою в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Щодо касаційної скарги Омельченка О.К. колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що вказана особа звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення та постанову, які прийняті у даній справі, в порядку ст. 107 Господарського процесуального кодексу України. За приписами вказаної норми визначено, що касаційну скаргу мають право подати не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

З юридичного аналізу наведеного правового положення вбачається, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що в силу приписів ст. 111 -7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог.

Прийнявши до розгляду касаційну скаргу Омельченка О.К. колегія суддів Вищого господарського суду України врахувала посилання даного скаржника на те, що оскаржене судове рішення, на його думку, стосується його прав та обов'язків, всупереч чому було прийнято без залучення Омельченка О.К. до участі у справі.

У ст. 111 -4 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок прийняття касаційної скарги до провадження, зазначено, що про таку процесуальну дію суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги, ухвала надсилається усім учасникам судового процесу.

Таким чином, при винесенні ухвали від 12.08.10 колегією суддів Вищого господарського суду України вирішувалось лише питання прийняття касаційної скарги Омельченка О.К. до розгляду, можливість чого визначається відповідністю поданої касаційної скарги вимогам розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , та з урахуванням того, що розгляд матеріалів справи по суті дана процесуальна дія не передбачає.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України врахувала, що у даному випадку для об'єктивного з'ясування факту чи зачипає оскаржуване судове рішення у даній справі права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справі, необхідною умовою є розгляд та вивчення матеріалів справи та касаційної скарги, а також заслуховування пояснень скаржника та сторін.

Дослідивши матеріали та обставини справи, доводи та вимоги касаційної скарги Омельченка О.К., колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про те, що Омельченком О.К. не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між правовідносинами, які були об'єктом вивчення судами при винесенні оскаржених судових рішень у даній справі та його особистими правами та обов'язками, як члена Кредитної спілки.

У зв'язку з наведеним вбачається, що залучення Омельченка О.К. до розгляду у даній справі не потребувалось, а отже суб'єктний склад спору при розгляді справи порушено не було.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Кредитної спілкою та Омельченком О.К. в касаційних скаргах, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржники в касаційних скаргах стверджують факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 -7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційних скарг.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу кредитної спілки "Одеського інституту Інженерів Морського Флоту" № 18-06 від 18.06.10 та касаційну скаргу члена Кредитної спілки Омельченко Олексія Костянтиновича б/н від 08.07.10 залишити без задоволення.

Постанову від 20.05.10 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 30/23-10-523 господарського суду Одеської області залишити без змін.