Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданні взяли участь представники :

Ухвалою від 03.08.10 колегії суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Підприємця б/н від 14.06.10 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 26.08.10.

Зазначена ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 -4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.08.10 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 26.08.10 представники Адміністрації, Підприємця, Інспекції з використання земель, Комітету, Інспекції держархітектурконтролю, Інспекції держархітектурконтролю в АРК, Управління, Представництва, Громадської організації, ФО-П ОСОБА_5 та ФО-П ОСОБА_6 не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 26.08.10 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю представників Міністерства та Прокуратури.

У зв'язку з перебуванням суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. у відпустках, розпорядженням від 18.08.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 26.08.10 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Коробенко Г.П., Жаботина Г.В., яка переглядає справу по суті.

Про вказані обставини присутніх представників повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 -5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.08.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 02.03.10 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) позовні вимоги Адміністрації задоволено.

Підприємця зобов'язано усунути перешкоди у використанні Адміністрацією території Лівадійського парка –пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення шляхом знесення за рахунок Підприємця торгівельних павільйонів (ролетів), які знаходяться ліворуч від доріжки від Північних воріт Лівадійського парку до Лівадійського палацу –музею на куртині № 40 під порядковими номерами №№ 3, 4 відповідно до схеми їх розміщення.

З Підприємця на користь Державного бюджету України стягнуто 85,00 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 17.05.10 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Фенько Т.П., суддів –Заплави Л.М., Прокопанич Г.К.) апеляційну скаргу Підприємця залишено без задоволення, а рішення від 02.03.10 господарського суду Автономної республіки Крим –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що постановами Державної Інспекції держархітектурконтролю в АРК про притягнення Підприємця до адміністративної відповідальності підтверджено факт порушення ним земельного законодавства щодо самовільного зайняття земельної ділянки та встановлення на ній стаціонарного об'єкту –торговельного павільйону

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 02.03.10 господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від 17.05.10 Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Адміністрації відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 125 Земельного кодексу України, п. 7 Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.92 № 459 (459-92-п) , п.п. 1.2, 3.2 Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.01.08 № 27 (z0117-08) , Ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення Автономної Республіки Крим на 2009 рік, затвердженого Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 07.05.09 за № 224/24-6-2009.

Присутні у судовому засіданні 26.08.10 представники Міністерства та Прокуратури щодо доводів та вимог скаржника заперечували, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просили касаційну скаргу Підприємця залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників Міністерства та Прокуратури, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 20.01.09 Інспекцією держархітектурконтролю в АРК була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за наслідками якої встановлено, що Підприємцем за адресою: м.Ялта, смт.Лівадія, Лівадійський парк, самовільно зайнята земельна ділянка площею 4,00 м 2 шляхом встановлення торгівельних місць (ролетів), про що складено акт № 002114, протокол про адміністративне правопорушення № 002114 та винесено припис за № 003309 про усунення вказаних порушень.

Також, судами встановлено, що 26.01.09 постановою Інспекції держархітектурконтролю в АРК справу про адміністративне порушення, вчинене Підприємцем, закрито, матеріали передано до прокуратури міста Ялта.

Місцевим та апеляційним судами враховано, що за результатами повторної перевірки стану дотримання вимог земельного законодавства на території Лівадійського парку Інспекцією держархітектурконтролю в АРК встановлено, що Підприємцем припис № 003309 від 20.01.09 не виконано, у зв'язку з чим складено акт № 003010 від 18.03.09, протокол № 003010 від 18.03.09 та винесено припис № 004279 від 18.03.09.

При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями встановлено, що постановою Інспекції держархітектурконтролю в АРК від 19.03.09 № 002114 за фактом здійснення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо самочинного зайняття та використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,0004 га за адресою: м.Ялта, Лівадійський парк (біля палацу), фізичну особу ОСОБА_4 (Підприємця) було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 255,00 грн., а постановою Інспекції держархітектурконтролю в АРК від 20.03.09 № 003010 за фактом здійснення правопорушення, передбаченого ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо невиконання припису № 004279 від 20.01.09, на Підприємця накладено штраф у розмірі 170,00 грн.

Крім того, вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій взяли до уваги, що Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (далі –Адміністрація) була створена відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 196 від 12.05.04 замість ліквідованої Адміністрації парків, згідно з Положенням про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, та є державною установою, що здійснює державну політику у сфері охорони, збереження та використання території Парків, у тому числі Лівадійського парку.

Разом з тим, судами встановлено, що територія Лівадійського парку –пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, визначена проектом організації території Парку в 1999 році та технічним звітом по інвентаризації і встановленню меж земельної ділянки Лівадійського парку в смт.Лівадія 2000 року, затвердженого п. 2 рішення Лівадійської селищної ради № 36 від 23.03.01 з визначенням меж Лівадійського парку площею 35,9307 га і винесенням їх в натуру та видачею Адміністрації парків державного акту на право постійного користування землею від 15.06.01 І-КМ № 000504, зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 76.

Водночас, попередніми судовими інстанціями враховано, що у зв'язку з ліквідацією Адміністрації парків відповідно до наказу Міністерства природи України № 195 від 12.05.04 рішенням Лівадійської селищної ради № 23 від 23.05.06 переоформлено право постійного користування землею Лівадійського парку площею 35,9307 га на Адміністрацію з видачею Державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 000660.

При цьому, судами встановлено, що рішенням від 11.06.09 господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-8/1803-2009, яке не оскаржувалося сторонами та є чинним, державне підприємство "Центр земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах України" було зобов'язано зареєструвати Державний акт серії ЯЯ № 000660 на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307 га, виданий Адміністрації.

Вирішуючи спір, місцевий та апеляційний суди взяли до уваги, що Науковим обґрунтуванням лімітів на розміщення 20 об'єктів рекреаційної інфраструктури на території Лівадійського парку передбачено, що територією комплексного розміщення тимчасових об'єктів рекреаційної інфраструктури є дублююча доріжка вздовж основного проходу до будівлі Лівадійського палацу з північної сторони (основного) в'їзду в парк в кордонах куртин 33, 39 та 40. Крім того, для розміщення вказаних об'єктів необхідне розширення дублюючої доріжки до 4 метрів для вільного переміщення відвідувачів за рахунок укладки тротуарної плитки та по зовнішньому краю встановлення огорожі для попередження витоптування газону; виділена ділянка доріжки довжиною 50 м передбачала розміщення тимчасових павільйонів (об'єктів) торгівлі із збірних металевих конструкцій розміром 2x2 кожний з санітарними та декоративними розривами загальною кількістю 20 в один ряд; зовнішній вид об'єктів визначено на малюнку 2.5. У випадку реконструкції парку та при невиконанні природоохоронних вимог вони повинні легко демонтуватися і переноситися в інше місце чи за межі парку.

Разом з тим, судами встановлено, що об'єкти торгівлі, серед яких є і торгівельні павільйони (ролети) Підприємця під №№ 3, 4, розміщені не між куртинами 33 та 39, 40 по дублюючій доріжці вздовж основного проходу до будівлі Лівадійського палацу з північної сторони (основного) в'їзду в парк довжиною 50 м, як передбачено схемою дислокації об'єктів виносної торгівлі Наукового обґрунтування лімітів, а встановлені на куртинах 33, 40 загальною кількістю 22 павільйони у два ряди вздовж доріжки. Крім того, спірні об'єкти не є збірними, легкими металоконструкціями розміром 2x2 кожний, як це передбачено лімітами, а збудовані як стаціонарна металева конструкція.

Окрім того, при винесенні рішень по суті спору суди вказали на відсутність у Підприємця правовстановлюючих документів на земельну ділянку на яких розміщено спірні об'єкти. При цьому, відхилено доводи Підприємця про наявність дозволу від 22.04.08 № 053 на розміщення ролетів, згідно з яким Адміністрація не заперечувала проти встановлення замість палаток торгівельних павільйонів із легких конструкцій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 16 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.92 № 2456-XII (далі – Закон) на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти.

Отже, суд касаційної інстанції вважає, що при розгляді даної справи судам необхідно було надати правову оцінку питанням наявність з боку Підприємця дій, які за законом заборонені або загрожують шкідливому впливу на об'єкт (природний комплекс).

Стаття 12 вказаного Закону передбачає, що управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, регіональними ландшафтними парками, а також ботанічними садами, дендрологічними парками і зоологічними парками загальнодержавного значення здійснюється їх спеціальними адміністраціями.

За змістом ст. 13 Закону об'єднання громадян, статутами яких передбачена діяльність у галузі охорони навколишнього природного середовища, мають право на участь в управлінні територіями та об'єктами природно-заповідного фонду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що п.п. 4.8, 4.9 Положення про Адміністрацію передбачено створення Координаційної ради у тому числі за участю керівників підприємств, організацій, що ведуть діяльність на території парку, яка за змістом положення повинна сприяти розв'язанню проблем розвитку парку. Однак, позиція цієї ради щодо спірних відносин не була встановлена при розгляді справи судами.

Також судами не надано належної правової оцінки обставинам щодо зміни Наукового обґрунтування лімітів, а також суперечним позиціям Підприємця у спірних правовідносинах протягом 2008-2009 років та центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Зокрема, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ліміти на використання природних ресурсів, видані у травні місяці 2009 року без визначення типу торгівельних місць, вже у грудні 2009 року суперечили науковому обґрунтуванню, затвердженому Адміністрацією 27.12.09.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вимоги позову –усунення перешкод шляхом знесення майна Підприємця, обґрунтовані законодавством, яке було чинним на момент звернення з таким позовом, однак на момент прийняття рішення суду від 02.03.10 набрав чинності Закон України від 21.01.10 № 1826-VI (1826-17) , яким Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) доповнено ст. 91, якою врегульовано спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, що здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Оскільки вказаний закон змінює порядок спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду та функції державних органів у питаннях охорони об'єктів природно-заповідного фонду, а цивільно-правові угоди на використання природних ресурсів законом не передбачені, висновки, до яких прийшли попередні судові інстанції у межах даної справи, є передчасними та такими, що вчинені без визначення правомірності дій Адміністрації, органів повноважних затверджувати ліміти, передбачені законодавством, та осіб, залучених до надання наукового обґрунтування спеціального використання природних ресурсів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що Підприємцем в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 б/н від 14.06.10 задовольнити частково.

Рішення від 02.03.10 господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від 17.05.10 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-27/3869-2009 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.