Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданні взяли участь представники :

Ухвалою від 12.08.10 колегії суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Фонду № 10-25-7732 від 18.06.10 та Регіонального відділення Фонду № 10-07-01273 від 01.06.10 були прийняті до провадження та призначені до розгляду у судовому засіданні.

У зв'язку з перебуванням суддів Данилова Т.Б., Ходаківська І.П. у відпустках, розпорядженням від 18.08.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 26.08.10 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Коробенко Г.П., Жаботина Г.В., яка переглядає справу по суті.

Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 -5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.08.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, рішенням від 03.02.09 господарського суду Рівненської області (суддя Марач В.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Регіональне відділення Фонду зобов'язано продати Підприємцю, як Орендарю, майно, що знаходиться на балансі Підприємства, а саме: будівлю кафе № 4, площею 317,5 м 2, що розміщена за адресою: Рівненська область, м.Сарни, вул.17-го Вересня, 12.

З Регіонального відділення Фонду на користь Підприємця стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою від 06.05.09 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Городечної М.І., суддів –Юркевича М.В., Кузя В.Л.) апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду залишено без задоволення, а рішення від 03.02.09 господарського суду Рівненської області –без змін.

Постановою від 28.09.09 Вищого господарського суду України касаційне подання Прокуратури та касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду було задоволено частково.

Рішення від 03.02.09 господарського суду Рівненської області та постанову від 06.05.09 Львівського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Матеріали справи свідчать, що під час нового розгляду справи ухвалою від 21.01.10 господарського суду Рівненської області (суддя Крейбух О.Г.), зокрема, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України вирішено питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду здійснювати відчуження майна, що знаходиться на балансі Підприємства, а саме: будівлю кафе № 4 площею 317,5 м 2, розміщену за адресою: Рівненська обл., м.Сарни, вул.17-го Вересня, 12.

Постановою від 11.05.10 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Краєвської М.В., суддів –Галушко Н.А., Орищин Г.В.) ухвалу від 21.01.10 господарського суду Рівненської області залишено без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду –без задоволення.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що оскільки наказом Фонду від 20.11.09 спірне приміщенню включено до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом продажу за конкурсом, а наказом Регіонального відділення Фонду від 02.12.09 також прийнято рішення про приватизацію цього об'єкта шляхом продажу саме за конкурсом, то в разі прийняття рішення про задоволення позову, його неможливо буде виконати і право Підприємця, як орендаря спірного майна, на першочерговий викуп цього майна за відсутності вжиття застосованого заходу по забезпеченню позову, буде порушено.

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, Фонд та Регіональне відділення Фонду звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами в яких просять ухвалу від 21.01.10 господарського суду Рівненської області (в частині вжиття заходів до забезпечення позову) та постанову від 11.05.10 Львівського апеляційного господарського суду скасувати.

Свої вимоги скаржники обґрунтовують тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст.ст. 33, 34, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Присутній у судовому засіданні представник Прокуратури доводи та вимоги скаржників підтримав.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.08.10 письмових відзивів на касаційні скарги від Підприємця не надійшло, разом з тим згідно

ст. 111 -2 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши пояснення представників Фонду та Прокуратури, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за змістом ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, як свідчить юридичний аналіз матеріалів даної справи, в якості доказів на підтвердження доводів щодо наявності підстав вважати, що Фонд має намір розпорядитись спірним майном шляхом продажу за конкурсом, суду надано, зокрема, наказ Регіонального відділення Фонду від 02.12.09 згідно якого прийнято рішення про приватизацію цього об'єкта шляхом продажу такого майна саме на конкурсній основі, в той час як у межах даної справи ставиться питання про визнання за Підприємцем права на приватизацію такого майна шляхом викупу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що матеріали справи свідчать про наявність причинно-наслідкового зв'язку між можливістю виконання судового рішення, прийнятого за результатами розгляду спору у даній справі, та вжитими судом згідно оскарженої ухвали заходами до забезпечення позову.

Здійснивши правовий аналіз матеріалів справи колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про адекватність застосованих судом заходів до забезпечення позову позовним вимогам та наявність безпосереднього зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

При цьому, колегія суддів вважає, що застосовані судом заходи мають на меті саме запобігти порушенню прав Підприємця та не можуть суттєво вплинути та порушити права та охоронювані законом інтереси інших осіб.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що визначені судом заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та усунуть імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржених ухвали та постанови надано належний аналіз наведеним правовим положенням в контексті спірних правовідносин, та винесені рішення з дотриманням норм чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Фонду державного майна України № 10-25-7732 від 18.06.10 та касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області № 10-07-01273 від 01.06.10 залишити без задоволення.

Постанову від 11.05.10 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 14/305 господарського суду Рівненської області залишити без змін.