Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданні взяли участь представники :

Ухвалою від 12.08.10 колегії суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Департаменту № 1105/18-00 від 30.06.10 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 26.08.10.

У зв'язку з перебуванням суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. у відпустках, розпорядженням від 18.08.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 26.08.10 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Коробенко Г.П., Жаботина Г.В., яка переглядає справу по суті.

Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 -5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.08.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 25.02.10 господарського суду Черкаської області (суддя Курченко Н.М.) позовні вимоги Департаменту задоволено частково.

З Казначейства на користь міського бюджету міста Черкаси в особі Департаменту стягнуто 250 342,50 грн. упущеної вигоди.

В решті позовних вимог Департаменту відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що розміщення тимчасово вільних коштів місцевого бюджету здійснено Департаментом на виконання рішення Міськради, згідно з наданими йому законом повноваженнями та відповідно до встановленого порядку, в той час як Казначейство, повертаючи платіжні доручення Департаменту без виконання, діяло з порушенням умов договору розрахунково-касового обслуговування, зокрема, щодо строків та підстав такого повернення.

Постановою від 26.05.10 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Гаврилюка О.М., суддів –Корсакової Г.В., Майданевича С.М.) апеляційну скаргу Казначейства задоволено.

Рішення від 25.02.10 господарського суду Черкаської області скасовано.

По справі прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При винесенні постанови апеляційний суд вказав, що матеріалами справи доведено, що Департаментом не було дотримано ряд вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.09 № 52 (52-2009-п) необхідних для розміщення визначених ним грошових коштів на депозитному рахунку, у зв'язку з чим відсутні підстави як для зобов'язання Казначейства вчинити відповідні дії, так і для стягнення з нього заподіяних збитків, оскільки через допущені Департаментом порушення у Казначейства не виникло обов'язку щодо перерахування визначених Департаментом грошових коштів.

Не погодившись з вказаною постановою апеляційного суду, Департамент звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 26.05.10 Київського міжобласного апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 25.02.10 господарського суду Черкаської області залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 140, 142 Конституції України, ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст.ст. 10, 23 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Міськрада доводи та вимоги Департаменту підтримала.

Казначейство у своєму відзиві на касаційну скаргу щодо доводів та вимог скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Департаменту залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 03.12.09 Міськрада на V-й сесії прийняла рішення № 5-248 про надання дозволу Департаменту до прийняття Міськрадою рішення "Про міський бюджет на 2010 рік" розміщувати тимчасово вільні кошти місцевого бюджету на вкладних (депозитних) рахунках в установах банків.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання зазначеного рішення Міськради та керуючись п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.09 № 52 "Про затвердження Порядку розміщення у 2009 році тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на вкладних (депозитних) рахунках в установах банків" (52-2009-п) (далі – постанова КМУ від 28.01.09 № 52 (52-2009-п) ), Департамент видав наказ від 14.12.09 № 88 про утворення комісії для проведення конкурсу щодо визначення установи банку для розміщення тимчасово вільних залишків коштів міського бюджету на депозитному рахунку.

Судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що відповідно до п. 8 постанови КМУ від 28.01.09 № 52 (52-2009-п) на засіданні комісії для проведення конкурсу щодо визначення установи банку для розміщення тимчасово вільних залишків коштів міського бюджету на депозитному (вкладному) рахунку 23.12.09 переможцем конкурсу було визначено відділення "Черкаське обласне управління АБ "Укргазбанк" (далі –Банк).

При вирішенні спору попередніми судовими інстанціями взято до уваги, що п. 9 Постанови КМУ від 28.01.09 № 52 (52-2009-п) визначено, що на підставі рішення конкурсної комісії фінансовий орган укладає договір банківського вкладу (депозиту) з установою банку.

Разом з тим, переглядаючи справу в апеляційному порядку Київський міжобласний апеляційний господарський суд врахував, що ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Водночас, враховано, що бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Також, апеляційний суд зазначив, що згідно з ч. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Окрім того, суд апеляційної інстанції послався на приписи ч. 7 ст. 23 Бюджетного кодексу України, згідно якої усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що оскільки ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, а неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду, то рішення Міськради від 03.12.09 № 5-248 як таке, що стосувалося бюджетного призначення тимчасово вільних коштів спеціальних фондів в 2009 році, втратило чинність 01.01.10.

Разом з тим, суд вказав, що незважаючи на зазначену обставину Департамент 05 .01.10 надіслав Казначейству лист від 04.01.10 № 7/18 в якому повідомив про свій намір 06.01.10 перерахувати 8 500 000,00 грн. зі спеціального фонду міського бюджету на депозитний рахунок, відкритий в Банку відповідно до Договору банківського вкладу від 06.01.10 № 01/10. При цьому, апеляційний суд наголосив, що з наданих документів вбачається, що вказаний лист Департаменту № 7/18 був надісланий на день раніше, ніж Департамент уклав власне Договір банківського вкладу № 01/10, на підставі якого зазначені кошти мали б бути перераховані.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.01.10 між Банком та Департаментом (Вкладник) було укладено договір банківського вкладу № 01/10 відповідно до умов якого Вкладник розміщував тимчасово вільні кошти в сумі 8 500 000,00 грн. на рахунок № 2542799941/980 в Банку. Строк розміщення депозиту встановлювався з дати фактичного надходження депозиту в повній сумі на рахунок до прийняття Міськрадою рішення "Про міський бюджет на 2010 рік" з дати набрання його чинності, або по дату, що визначається згідно п. 6.4 цього Договору, у зв’язку з настанням обставин, що визначені п. 6.4 цього Договору. Відсоткова ставка становила 21,5% річних.

На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими інстанціями встановлено, що 06.01.10 Департамент надав Казначейству платіжні доручення від 06.01.10 №№ 1, 2, 3 та 4 на загальну суму 8 500 000,00 грн., однак листом від 18.01.10 № 146/19-04-24 Казначейство повернуло зазначені платіжні доручення без виконання у зв’язку з тим, що призначення балансового рахунку неправильно відображає операції з розміщення коштів в бухгалтерському обліку.

Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що 19.01.10 Департамент повторно звернувся до Казначейства з листом № 90/18-06 про перерахування грошових коштів на підставі поданих платіжних доручень, а крім того, Департамент звертався до Казначейства з вимогами про перерахування грошових коштів 20.01.10, 21.01.10 та 04.02.10.

Оскільки Казначейство не здійснило перерахування грошових коштів Департамент звернувся з позовом у даній справі про відшкодування упущеної вигоди – неодержаних відсотків за договором банківського вкладу та зобов'язання здійснити перерахування коштів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування можуть у межах законодавства створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміщувати належні їм кошти в банках інших суб'єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів відповідно до закону із зарахуванням їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету.

Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.08 № 835-VI було установлено, що порядок розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на вкладних (депозитних) рахунках в установах банків визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 28.01.09 № 52 (52-2009-п) затвердив Порядок розміщення у 2009 році тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на вкладних (депозитних) рахунках в установах банків. п. 12 Постанови КМУ від 28.01.09 № 52 (52-2009-п) перерахування тимчасово вільних коштів здійснюється органами Державного казначейства у разі дотримання умов, визначених п. 3 цього Порядку, на підставі поданих фінансовим органом таких документів: 1) рішення місцевої ради щодо розміщення тимчасово вільних коштів на вкладних (депозитних) рахунках в установах банків; 2) довідки про внесення змін до помісячного розпису фінансування бюджету; 3) договору банківського вкладу (депозиту) між фінансовим органом та установою банку; 4) платіжного доручення; 5) листа-повідомлення про перерахування коштів (якщо сума вкладу перевищує 1 млн. гривень), надісланого не пізніше ніж за один робочий день до дати перерахування.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що як встановлено судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи, з вказаного переліку документів, необхідних для перерахування органами Державного казначейства грошових коштів, лист-повідомлення про перерахування коштів від 04.01.10 № 7/18 був складений Департаментом передчасно, а довідки про внесення змін до помісячного розпису фінансування бюджету взагалі була відсутня.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок апеляційного суду про те, що у Казначейства фактично не було достатніх правових підстав для перерахування тимчасово вільних коштів, оскільки Департаментом не було дотримано всіх необхідних умов розміщення тимчасово вільних коштів на вкладних (депозитних) рахунках, визначених п. 3 постанови КМУ від 28.01.09 № 52 (52-2009-п) .

Таким чином є правомірним твердження апеляційного суду на те, що оскільки Департаментом не було дотримано ряд вимог постанови КМУ від 28.01.09 № 52 (52-2009-п) необхідних для розміщення визначених ним грошових коштів на депозитному рахунку, то підстав для зобов’язання Казначейства перерахувати

8 500 000,00 грн. з рахунків місцевого бюджету на депозитний рахунок у Банку не існувало, а оскільки у Казначейство не виникло обов’язку з перерахування вказаних грошових коштів, то у Департаменту не могли виникнути збитки у вигляді неодержаного доходу.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Департаментом в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 -7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Департаменту бюджетної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1105/18-00 від 30.06.10 залишити без задоволення.

Постанову від 26.05.10 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 09/114 господарського суду Черкаської області залишити без змін.