Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У січні 2009 року Підприємство звернулося до господарського суду з позовом до Банку про визнання недійсним Іпотечного договору від 23.08.2007 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2009 р. (суддя Сташків Р.Б.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 р. (судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Нєсвєтова Н.М.), позов залишеного без розгляду з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, а справу передати для розгляду по суті до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

У разі виникнення сумнівів стосовно повноважень директора товариства на підписання позовної заяви, суддя в процесі підготовки справи до розгляду в порядку ст. ст. 38, 65 ГПК України ухвалою може витребувати докази, що посвідчують посадове становище зазначеної особи та обсяг його повноважень.

Приймаючи ухвалу та постанову про залишення позову без розгляду, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що подану позовну заяву підписано особою, яка на момент звернення до суду не мала права її підписувати.

В обґрунтування прийнятих судових рішень суди посилалися на Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.03.2009 р., відповідно до якого керівником Підприємства зазначено ОСОБА_4, а не ОСОБА_7, який підписав подану до суду позовну заяву від імені Підприємства.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2009 року Підприємство звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним іпотечного договору. Позовна заява підписана директором Підприємства ОСОБА_7

На заперечення позовної заяви до суду звернувся ОСОБА_4, який стверджував, що саме він був директором Підприємства на момент звернення до суду, а тому ОСОБА_7 не має жодних повноважень підписувати будь-які документи від імені Підприємства.

На підтвердження вказаного ОСОБА_4 надав суду такі докази:

- копію контракту від 21.05.2007 р., укладеного між АТ "Рігонда-Сервіс" та ОСОБА_4 про працевлаштування останнього на посаду директора Підприємства;

- копію наказу АТ фірма "Рігонда-Сервіс" № 678 від 25.05.2007 р.;

- довідку № 12389/07 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 21.06.2007 р.;

- довідку про взяття на облік платника податків;

- Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи ухвалу та постанову про залишення позову без розгляду, суди дійшли висновку, що ОСОБА_4 належним чином доведено наявність повноважень як директора Підприємства.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (надалі –Закон) документом, що підтверджує за організацією статус юридичної особи та за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності, є свідоцтво про державну реєстрацію –документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи-підприємця.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що 15.08.2008 р. порушено кримінальну справу № 18-00336 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, предметом розгляду якої були саме надані ОСОБА_4 докази на підтвердження його повноважень як директора Підприємства.

В ході розслідування слідчим у кримінальній справі були встановлені певні факти, які не враховані господарськими судами у даній господарській справі.

Зокрема, судами не взято до уваги висновок експерта відділення технічного дослідження документів відділу криміналістичних експертиз НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві капітана міліції Михальченко Г.В. № 222/тдд від 22.12.2007 р.; висновок № 14860 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи № 18-336 від 20.12.2007 р., зробленого в Київському науково-дослідному інституті судових експертиз.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, залишаючи позов без розгляду, дійшли передчасних та необґрунтованих висновків про те, що ОСОБА_7 не мав повноважень на підписання позовної заяви.

Враховуючи наведене, оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законними і обґрунтованими, їх слід скасувати, а справу передати до місцевого господарського суду для розгляду позовної заяви по суті.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу ДП АТ фірми "Рігонда-Сервіс" Українського регіонального техно-торгівельного центру "Рігонда" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 27.05.2009 р. у справі 34/69 скасувати.

Справу передати для розгляду господарському суду міста Києва.