Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У грудні 2009 року ВАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ "Севастопольенерго" 20 797,00 грн. шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження волоконно-оптичного кабелю підземної кабельної лінії зв'язку.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.02.2010 р. (суддя Погребняк О.С.) позов задоволено.

Рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 р. (судді: Черткова І.В., Плут В.М., Гоголь Ю.М.) рішення змінено та викладено його резолютивну частину в іншій редакції, якою позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ "Севастопольенерго" на користь ВАТ "Укртелеком" 17 331 грн. збитків, в іншій частині позову відмовлено.

В частині зміни рішення постанова мотивована тим, що позивач не довів належними доказами понесені ним 3 466 грн. збитків у вигляді сплати ПДВ.

Не погоджуючись з постановою, ВАТ "Севастопольенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 08.10.2009 р. на ділянці Форос-Севастополь по вул. Молодогвардійців біля будинку № 11 внаслідок виконання робітниками ВАТ "Севастопольенерго" робіт по заміні електроопори в охоронній мережі лінії зв'язку було пошкоджено кабельну лінію зв'язку ВАТ "Укртелеком".

Комісією представників позивача у складі трьох осіб та в присутності ПМП "Связьмонтаж" виявлено факт пошкодження лінійних споруд електрозв'язку, про що складено:

- акт перевірки технічного стану 205м ВОК-24 ВОЛС "Форос-Севастополь";

- акт дефектів траси ВОЛС "Таврія" на ділянці Форос-Севастополь мережі обслуговування Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 5;

- акт про причини порушення лінійних споруд електрозв'язку від 08.10.2009 р.

Згідно п. 23 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. № 720 (720-2005-п) , кожний випадок пошкодження споживачем телекомунікаційного обладнання та ліній, які перебувають на балансі оператора, оформляється актом, що підписується представником оператора та особою, з вини якої сталося пошкодження (за умови її виявлення). Якщо особа, з вини якої сталося пошкодження, відмовляється від підписання, акт підписується двома представниками оператора телекомунікацій. Усі витрати на усунення пошкодження, а також відшкодування інших збитків (у тому числі упущеної вигоди) в установленому законодавством порядку покладаються на особу, з вини якої сталося пошкодження.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши зміст складених представниками позивача актів встановили їх відповідність вимогам п. 23 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до акту про причини порушення лінійних споруд електрозв'язку від 08.10.2009 р. представниками позивача виявлено, що роботи по заміні електроопори, що спричинили пошкодження лінійних споруд по вул. Молодогвардійців біля будинку № 11, виконувались робітниками ВАТ "Севастопольенерго" в охоронній зоні телефонних мереж без узгодження з позивачем та в якості причини дефектів кабельної лінії вказано проведення ВАТ "Севастопольенерго" земляних робіт на глибині більш ніж 0,3 м, а саме –1,2 м, без виклику представників позивача.

Пункт 2 Правил охорони ліній електрозв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1996 № 135 (135-96-п) , встановлює, що на трасах кабельних і повітряних ліній електрозв'язку і навколо випромінюючих споруд електрозв'язку встановлюються охоронні зони: для підземних кабельних і повітряних ліній електрозв'язку - це смуга землі, обмежена паралельними лініями, віддаленими від траси підземних кабелів або від крайніх проводів повітряних ліній на відстані 2 метрів з кожного боку.

Пункт 6 вказаних Правил (135-96-п) забороняє у межах охоронних зон ліній електрозв'язку і навколо випромінюючих споруд електрозв'язку без письмової згоди операторів телекомунікацій, а також без присутності їх представника виконувати різного виду будівельні, монтажні, вибухові і земляні роботи, а також розрівнювати ґрунт за допомогою бульдозера, екскаватора, скрепера, грейдера та іншої землерийної техніки. Самі роботи в охоронних зонах відповідно до п. 8 Правил виконуються відповідно до Умов проведення робіт у межах охоронних зон кабельних і повітряних ліній електрозв'язку.

Пунктом 8 Умов проведення робіт у межах охоронних зон кабельних і повітряних ліній електрозв'язку передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни, які виконують роботи в охоронній зоні, за три доби до їх початку повинні повідомити телефонограмою оператора телекомунікацій про день і час проведення робіт, під час виконання яких необхідна присутність його представника.

Судами встановлено, що зазначені вище вимоги кореспондуються з Наказом ВАТ "Севастопольенерго" № 43/0/5-09 від 27.02.2009 р. "Про забезпечення збереження кабельних ліній зв'язку при проведенні земляних робіт та призначення відповідальних осіб", п. 1.1 якого керівникам та майстрам було наказано при виконанні земляних робіт в зоні обслуговування електроустановок на передодні виконання робіт отримувати письмову згоду від особи, відповідальної за експлуатацію кабельних ліній Севастопольської філії ВАТ "Укртелеком" при обов'язковій його присутності на місці виконання робіт.

Проте, відповідач не виконав приписів п. 8 Умов проведення робіт у межах охоронних зон кабельних і повітряних ліній електрозв'язку, а також вимог п. 1.1 власного наказу № 43/0/5-09 від 27.02.2009 р. стосовно повідомлення позивача про намір здійснювати 08.10.2009 р. на ділянці Форос-Севастополь по вул. Молодогвардійців біля будинку № 11 роботи по заміні електроопори в охоронній мережі лінії зв'язку.

12.10.2009 р. ВАТ "Укртелеком" на адресу ВАТ "Севастопольенерго" направило претензію з вимогою відшкодувати витрати, пов'язані з ліквідацією пошкодження телефонної лінії та копію кошторису матеріальних збитків на суму 20 797 грн.

Вказану претензію ВАТ "Севастопольенерго" залишило без задоволення.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно п. 24 Правил (135-96-п) охорони ліній електрозв'язку підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни, винні у невиконанні вимог цих Правил, а також у порушенні нормальної роботи ліній електрозв'язку, відшкодовують збитки операторам телекомунікацій і несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Матеріали справи свідчать про те, що вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням збитків, апеляційний господарський суд правильно розподілив між сторонами обов'язок доказування, тобто вірно визначив, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з цього, позивач повинен був довести наявність збитків і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи рішення та постанову в частині задоволення позову, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили наявність неправомірної поведінки відповідача, наявність збитків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд встановивши, що ремонтні роботи проведено власними силами позивача, податкові накладні за результатами проведеного ремонту не виписувалися, податок на додану вартість не нараховувався та не сплачувався позивачем, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено понесення витрат в цій частині.

Отже, господарський суд апеляційної інстанції, встановивши на підставі ст. ст. 33, 43 ГПК України наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідачів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків та розмір відшкодування, правомірно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача на користь позивача 17 331 грн. реальних збитків.

Висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Необґрунтованими є посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що судами не встановлено приналежність пошкодженого майна позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, волоконно-оптичний кабель - 24 волоконної оптичної лінії зв'язку "Форос-Севастополь" протяжністю 58,065 км на ділянці "НРП-Форос-Балаклава-Севастополь" інвентарний номер 12507-1 рахується на балансі регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 5 філії "Дирекція первинної мережі відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", що підтверджується довідкою від 17.02.2010 р. про балансову приналежність.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 р. у справі № 5020-4/266 залишити без змін.