Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2009 р. у справі №7/206-09 (суддя Коваль Л.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 р. (судді: Стрелець Т.Г., Мороз В.Ф., Швець В.В.), позов задоволено частково: стягнуто з Публіч ного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь Державного бюджету України, стягувач —Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області неустойку у сумі 396 685,26 грн.; у решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь Державного бюджету України в особі відділення Держказначейства у Жовтневому районі м.Дніпропет ровська державне мито в сумі 3 966,85 грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до спеціального фонду Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У касаційній скарзі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області просить скасувати частково рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2009 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 р. у справі №7/206-09 щодо відмови регіональному відділенню у стягненні неустойки в розмірі 27 285,01 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги регіонального відділення в повному обсязі, посилаючись на невірне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, оскільки при розрахунку неустойки суд безпідставно не застосував Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (786-95-п) , відповідно до якої розмір орендної плати за кожний місяць з 01.01.2009 р. по 01.09.2009 р. потрібно було коригувати на індекс інфляції.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2009 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 р. у справі №7/206-09 та прийняти нове рішення, яким у позові Регіональному відділенню ФДМУ по Дніпропетровській області відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526, 764, 783 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки: по-перше, згідно з умовами п. 7.3 договору оренди від 01.04.2005 р. орендодавець повинен був не пізніше ніж за 30 днів повідомити орендаря про його намір щодо завершення, припинення або розірвання даного договору; по-друге, виходячи з норм ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 Цивільного кодексу України орендар повинен був отримати заперечення орендодавця протягом місяця після закінчення дії договору оренди (до 01.02.2009 р.), але фактично лист позивача про припинення дії договору оренди було отримано лише 04.02.2009 р., тобто з перевищенням встановленого законодавством строку на 4 доби, у зв'язку з чим на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 Цивільного кодексу України договір було автоматично пролонговано на новий строк; по-третє, факт прийняття орендодавцем після закінчення строку дії договору оренди орендних платежів свідчить про те, що позивач вважав договір оренди чинним.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 25.08.2010 р. №02.03-10/515 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Рогач Л.І.

Клопотання відповідача про оголошення перерви для зняття фотокопій з матеріалів справи у зв'язку з неотриманням ухвали Вищого господарського суду України про призначення справи (згідно з поясненнями представника ПАТ КБ "ПриватБанк" у судовому засіданні —у зв'язку зі зміною представника відповідача) задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, матеріали справи свідчать про своєчасне надіслання ухвали Вищого господарського суду України від 12.07.2010 р. про прийняття до провадження та призначення касаційних скарг до розгляду (14.07.2010 р.); по-друге, відкладення розгляду касаційних скарг РВ ФДМУ по Дніпропетровській області та Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" призведе до порушення процесуальних строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) для розгляду касаційних скарг.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

01.04.2005 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" було укладено договір №12/02-1501-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування частину адміністративного будинку та гаражу, площею 548,0 кв.м, розміщену за адресою: м.Дніпропетровськ, просп.ім.газети "Правда", 3, що знаходиться на балансі ДДПКІБМ "Дніпробудмпроект". Майно передано в оренду для розміщення Індустріального відділення "ПриватБанк" —524,0 кв.м, для розміщення автотранспорту банку —24,0 кв.м.

За умовами договору в оренду передано нежитлові приміщення площею 548,0 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі державного майна, складеного 01.04.2005 р.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору орендна плата в розмірі 9 510,6 грн. (базова за березень 2005 р.) без ПДВ коригується на індекс інфляції, починаючи з квітня, розрахована за "Методикою розрахунку та використання плати за оренду державного майна", яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (786-95-п) зі змінами та доповненнями до неї. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно чинного законодавства. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендна плата перераховується таким чином: 70% —до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 6 657,42 грн., 30% —балансоутримувачу —у розмірі 2 853,18 грн.

Пунктом 10.1 встановлено термін дії договору з 01.04.2005 р. до 01.03.2006 р. та передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір за заявою орендаря може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені в договорі.

Відповідно до п. 10.8 договору чинність договору припиняється в т.ч. внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

В подальшому за згодою сторін до договору неодноразово вносилися зміни.

17.11.2008 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до спірного договору, згідно з якою встановлено строк дії договору до 01.01.2009 р.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області листом від 30.01.2009 р. №11-03-00835 повідомило відповідача про припинення дії спірного договору з 01.01.2009 р. у зв’язку з закінченням строку, на який договір було укладено, та просило відповідача в тижневий термін повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі (т. 1, а.с. 17–18).

У зв'язку з неповерненням відповідачем балансоутримувачу після закінчення строку дії договору оренди орендованого майна за актом приймання передачі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ЗАТ комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України збитків у сумі 23 927,64 грн.; неустойки у сумі 280 357,5 грн. за період з 01.01.2009 р. по 01.06.2009 р.; виселення відповідача з державного приміщення площею 548,0 кв.м, розміщеного за адресою: просп.ім.Га зети "Правда", 3, м.Дніпропетровськ на підставі ст. 17, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 22, 611, 785 Цивільного кодексу України.

01.12.2009 р. до господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшло уточнення до позовної заяви від 19.11.2009 р. №10-20-09719, в якому позивач просив стягнути з відповідача неустойку у розмірі 423 970,27 грн. за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2009 р.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України (стягувач —Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області) неустойки у сумі 396 685,26 грн. та відмовляючи у решті позовних вимог, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що: по-перше, відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець протягом місяця після закінчення терміну дії договору, а позивач протягом місяця після закінчення строку дії договору заявив про його припинення, у зв'язку з чим договір є припиненим з 01.01.2009 р.; по-друге, сплата орендної плати за фактичне користування приміщенням після припинення дії договору на рахунки Управління Держказначейства і балансоутримувача і неповернення її позивачем не може свідчити про продовження договірних відносин за наявності заяви позивача про припинення дії договору; по-третє, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, у зв'язку з чим задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, виходячи з розміру орендної плати, що підлягає сплаті до державного бюджету згідно з умовами договору оренди за грудень 2008 р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили обставини справи і дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін; договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"). Аналогічні умови містить п. 10.8 договору оренди.

Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спірний договір оренди було укладено на строк до 01.01.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України договір оренди може бути продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після його закінчення. Аналогічні умови сторони передбачили в п. 10.1 договору оренди від 01.04.2005 р.

Таким чином, договір припиняється, якщо протягом місяця після закінчення терміну дії договору мали місце заперечення, зокрема, орендодавця щодо продовження договору.

Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій було достеменно встановлено, що такі заперечення РВ ФДМУ по Дніпропетровській області як орендодавця були висловлені відповідачеві заявою від 30.01.2009 р. №11-03-00835, надісланою 30.01.2009 р. на адресу відповідача (т. 1, а.с. 17–18), тобто позивачем було заявлено про припинення договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Судами також встановлено факт отримання відповідачем вказаної заяви 04.02.2009 р.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму, наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди, орендар окремого індивідуального визначеного майна зобов’язаний повернути це майно відповідному підприємству або його правонаступнику.

Таким чином, оскільки після припинення договору оренди відповідач не виконав обов'язку щодо повернення об'єкта оренди, господарський суд цілком правомірно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Доводи касаційної скарги позивача про порушення господарським судом при розрахунку неустойки Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (786-95-п) (згідно з п. 13 якої розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць) не можуть бути взяті до уваги, оскільки з припиненням договору оренди у позивача припиняється і право нарахування орендної плати. З огляду на викладене, господарськими судами цілком правомірно при розрахунку неустойки було застосовано розмір орендної плати за останній місяць дії договору оренди —грудень 2008 р.

Доводи касаційної скарги відповідача про внесення ним після закінчення строку договору оренди орендних платежів на рахунки Держказначейства і балансоутримувача (які не поверталися орендодавцем) не спростовують висновків господарських судів, оскільки внесення платежів за фактичне користування майном не є підставою для пролонгації договору, якщо орендодавець протягом місяця після закінчення строку дії договору заявив про припинення договору оренди.

Крім того, слід зазначити, що посилання відповідача на сплату ним орендних платежів за фактичне користування приміщенням протягом всього терміну користування вказаним приміщенням колегія суддів не вважає підставою для звільнення від сплати неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з матеріалами справи відповідач здійснював платежі за фактичне користування приміщенням після припинення договору оренди, що, за наявності певних умов, може бути підставою для звернення відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин, висновки господарських судів про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України (стягувач —Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області) неустойки у сумі 396 685,26 грн. є законними та обґрунтованими.

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 р. у справі №7/206-09 не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційні скарги РВ ФДМУ по Дніпропетровській області; Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 р. у справі №7/206-09 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 р. у справі №7/206-09 — без змін.