Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

за участі представників сторін:

від позивача –Логойда В.М.;

від відповідача та третіх осіб - не з'явилися.

Заявлений товариством з обмеженою відповідальністю "Варіант-Логістік" відвід колегії судді Вищого господарського суду України розглянуто у відповідності з приписами ст. 20 Господарського процесуального кодексу України та відхилено.

12.01.2009р. ТОВ "Варіант-Логістик" звернулися до господарського суду Львівської області із позовом про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" 9 397,80грн. безпідставно стягнутих коштів за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України. Позов мотивовано тим, що відповідно до Законів України "Про транзит вантажів" (1172-14) , "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , надані залізницею послуги у період з січня по квітень 2006р, не підлягали оподаткуванню податком на додану вартість, що неправомірно було здійснено відповідачем та списано ці кошти з особового рахунка позивача в ТехПД.

10.04.2009р. рішенням господарського суду Львівської області (суддя Левицька Н.Г.), залишеним без змін 11.01.2010р. постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді: Давид Л.Л. –головуючий, Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.) позов у порядку вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України задоволено. Присуджено до стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант - Логістик" 9 397,80грн. безпідставно стягнутих за січень-квітень 2006р. коштів за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України.

У касаційній скарзі Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" просили скасувати рішення попередніх судових інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. Заявник зазначав, що спірна сума є податком на додану вартість, утриманим залізницею відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та перерахована до державного бюджету України. Тому, підстави для застосування до правовідносин сторін положень цивільного законодавства відсутні.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно

Як убачається із матеріалів справи та установлено попередніми судовими інстанціями, між сторонами у справі укладено договір №534 від 26.12.2005р. про розрахунки за надані послуги з перевезення вантажів, згідно з яким відповідач відкрив позивачу особовий рахунок № 7584981 в Технологічному підрозділі по обробці перевізних документів ( ТехПД) для обліку надходження і списання коштів за надані послуги, та надання послуг за вільними (договірними) тарифами, зокрема щодо переведення стрілок. Також, між сторонами укладено договори про подачу та забирання вагонів по ст.Чоп, розрахунки за які здійснювалися в порядку, передбаченому договором №534 від 26.12.2005р. Позивач здійснював у спірному періоді діяльність по перевалці (перевантаженню вантажів з вагонів стандарту колії 1435 мм у вагони стандарту колії 1520 мм та з автомобілів у вагони стандарту колії 1520 мм), а також митному декларуванню вантажів, що слідували як у прямому (вагон-вагон), так і у змішаному (автомобіль-вагон з перевантаженням з автомобільного виду транспорту на залізничний вид транспорту) сполученні (ст. 4 Закону України "Про транзит вантажів").

Зазначену діяльність позивач здійснював як стосовно вантажів, що слідували транзитом через територію України, так і щодо вантажів, що імпортувалися в Україну (розрахунки за останні не є предметом спору). При цьому, розрахунки за всі види послуг, як пов’язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, так і пов’язані з перевезенням імпортних вантажів, а також за інші види послуг відповідача, проводилися в рамках договору №534 від 26.12.2005р. по попередній оплаті через ТехПД Львівської залізниці з використанням особового рахунку ( коду) № 7584981. Правильність нарахування тарифів на послуги (без врахування сум ПДВ) сторонами не оспорюється.

Системний аналіз положень Законів України "Про транзит вантажів" (1172-14) , "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , Правил розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 (z0864-00) , інших нормативно-правових актів, наявних у матеріалах справи документів, дають підстави стверджувати щодо правильності висновків як суду першої, так і апеляційної інстанцій про безпідставність включення відповідачем до вартості наданих послуг податку на додану вартість.

Що стосується тверджень залізниці про те, що нараховані суми ПДВ скеровані до державного бюджету, що не було доведено відповідачем, то зазначене не може бути підставою для відмови у поверненні безпідставно стягнутих коштів.

Беручи до уваги, що попередніми судовими інстанціями всебічно, повно та об'єктивно досліджено наявні у матеріалах справи докази, правильно установлено фактичні обставини справи, обґрунтовано застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія судів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвалених рішень.

Доводи касаційної скарги не приймаються до уваги, оскільки повністю спростовані висновками апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2010р та рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2009р. у справі №19/18 –без змін.