Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.

У березні 2010 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача ( з урахуванням зміни позовних вимог) пені у розмірі 23 386,24 грн. та штрафу у розмірі 39 264,02 грн., а всього - 64 543,33 грн., за несвоєчасну оплату послуг з вивезення твердих побутових відходів, наданих за договором від 17.06.2009 р. № 1 про вивезення та контейнерний збір твердих побутових відходів, а також за договором від 01.03.2008 р., укладеного між відповідачем та КП "Миколаївкомунтранс", правонаступником якого є позивач.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.05.2010 р. (суддя Гриньова –Новицька Т.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ПП "Шалгіс" на користь дочірнього підприємства комунального підприємства "Миколаївкомунтранс" "Абонентська служба "Заводський" 16 080,85 грн. пені та 29 354,31 грн. штрафу.

В частині стягнення 7 305,39 грн. пені та 9 909,71 грн. штрафу відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови позовних вимогах і постановити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частина п.1ст. 546 ЦК України визначає неустойку як один із видів забезпечення виконання зобов’язання, а ч.1 ст. 547 ЦК України передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, відмовляючи у стягненні пені та штрафу за період до укладення між сторонами договору від 17.06.2009 р., суд правильно виходив з того, що для такого стягнення відсутні правові підстави.

Доводи касаційної скарги про те, що судом в порушення вимог ст. 35 ГПК України не було враховано факт встановлення рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.01.2010 р. у справі за № 9/202/09 правонаступництва позивача після КП "Миколаївкомунтранс" в частині дебіторської заборгованості в сумі 95 580, 52 грн. згідно розподільчого балансу та додатку №1 до розподільчого балансу не спростовують висновків суду, оскільки ця заборгованість була стягнута вказаним рішенням суду і не включала в себе пеню та штраф, а докази щодо правонаступництва позивача і в частині стягнення штрафних санкцій в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, підстав для скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України

касаційну скаргу дочірнього підприємства комунального підприємства "Миколаївкомунтранс" "Абонентська служба "Заводський" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 25 травня 2010 року у справі за №8/51/10 –без змін.