Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.

У грудні 2009 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 568 590,18 грн., з яких 545 819,54 грн. –витрати на виготовлення формокомплекту за договором поставки склопродукції № 20/08 від 11.08.2008 р., 12 762, 74 грн. –пеня, 8 359,18 грн. –інфляційні втрати, 1 648,72 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.02.2010 р. (суддя Яцун О.В.), залишеним без змін постановою запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.2010 р. ( головуючий –Шевченко Т.М., судді –Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т.В.), позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Оліс ЛТД" на користь ДП "Техенерго" 545 819,54 грн. витрат на виготовлення формокомплекту, 12 762, 74 грн. пені, 6 679,29 грн. інфляційних втрат, 1 648,72 грн. 3% річних.

В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені судові рішення та прийняти нове рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і встановлено господарськими судами, 11.08.2008 р. між ДП "Техенерго" (продавець) та ТОВ фірма "Оліс ЛТД" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 20/08, за умовами якого позивач зобов’язався продати (передати) склотару –банку 06-009П-ІІІ-4-66-1-430 (надалі - товар) виробництва Песковського заводу скловиробів у кількості 17.000.000 шт. на умовах цього договору, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його в термін, передбачений даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору для виконання його умов продавець за свій рахунок розробляє та закуповує формокомплект товару з ресурсом 17 000 000 шт. за умови постановки на лінію не більше 12 разів, що робить його ексклюзивним для покупця, тобто товар має цінність та комерційний інтерес тільки для покупця.

Пунктом 1.3. договору визначено, що товар постачається окремими партіями на підставі заявок покупця. Партією вважається кількість товару, яка обумовлена у специфікації до цього договору.

Ціна товару зазначається у специфікації до договору, яка є невід’ємною частиною договору (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата товару, вказаного в договорі, перераховується на розрахунковий рахунок продавця на умовах, обумовлених у специфікації.

У розділі 4 договору сторони визначили умови поставки, зокрема, узгодили попередній графік (пункт 4.2). Відповідно до п. 4.3 договору, сторони домовились, що у рамках графіку, передбаченого пунктом 4.2 договору, сторони підписують специфікацію/специфікації, в яких обумовлюють кількість кожної партії товару, а також строки поставки і оплати. Кожна специфікація охоплює поставку товару за 2 місяці, згідно з графіком, вказаним в п. 4.2 договору, При цьому кількість кожної партії товару не може бути меншою, ніж 1 500 000 шт.

Товар поставляється на умовах ЕХW склад продавця (Інкотермс-2000) за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт. Песковка, вул.Жовтнева,1, ТОВ "Песковський завод скловиробів" (п. 4.1 договору).

Строк дії договору - з моменту його підписання до 31.08.2010 р. (п. 8.1 договору).

11 серпня 2008 року сторони підписали специфікацію № 1 до договору, відповідно до якої продавець зобов’язався передати у власність, а покупець –прийняти та оплатити склопродукцію виробництва Песковського заводу скловиробів на визначених у специфікації умовах. Загальна вартість товару згідно специфікації № 1 складає 1 098 474,63 грн. Поставку товару, вказаного у даній специфікації, продавець зобов’язався здійснити не пізніше 15.12.2008 року (а.с.19, т.1).

Додатковою угодою № 1 від 01.12.2008 року до специфікації № 1 від 11.08.2008 р. сторони внесли зміни в специфікацію № 1, зокрема, до переліку та кількості товару, що поставляється за цією специфікацію, зменшивши його кількість, відповідно, і загальну вартість, до 586 796,68 грн. (а.с.20, т.1).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України ).

Згідно з ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору.

У разі, якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Частиною 6 ст. 265 ГК України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

Згідно із ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати.

Згідно з п. 2 специфікації № 1 до договору, оплата товару, вказаного у даній специфікації, здійснюється на розрахунковий рахунок продавця на умовах відстрочки платежу до семи календарних днів. Факт відвантаження фіксується у накладній.

Позивач поставив відповідачеві товар, відповідно до умов договору та специфікації № 1 в редакції додаткової угоди до специфікації, на суму 581 428,45 грн., згідно видаткових накладних (а.с.21-36, т.1).

Відповідач строків оплати відповідно до специфікації № 1 до договору не дотримався, оплату здійснював з порушенням строків, що підтверджується, зокрема, виписками з особового рахунку позивача (а.с.37-42, т.1).

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, а зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 ГК України ).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4 договору за несвоєчасну, за неповну оплату товару відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення понад 10 днів, крім пені, стягується штраф у розмірі 20 % від суми боргу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому рішення господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача за порушення строків оплати поставленої за договором продукції пені в сумі 12 764,74 грн. за період з 10.12.2008 р. по 14.06.2009р., 3% річних –1 648,72 грн. за період з 10.12.2008р. по 30.09.2009 р. втрат від інфляції в сумі 6 679,29 грн., є законним і обгрунтованим.

Відповідно до вимог ст.ст. 627 - 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору; зміст договору становлять його умови, визначені на розсуд сторін та ними погоджені; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п.4.5 укладеного між сторонами договору поставки у разі непідписання сторонами специфікації в рамках графіку, передбаченого п. 4.2. договору, договір у такому випадку вважається достроково розірваним за їх взаємною згодою. При цьому, зобов’язання покупця щодо оплати поставленого товару, а також зобов’язання, які передбачені пунктами 5.7, 8.3 цього договору, залишаються діючими до їх остаточного виконання. Моментом такого розірвання вважається момент закінчення строку поставки товару, що обумовлений сторонами в останній, підписаній ними специфікації, а у разі відсутності такої - з 01.02.2009 р.

За договором поставки №20/08 сторони підписали лише одну специфікацію щодо поставки першої партії товару (склотари) з кінцевою датою поставки –15.12.2008р.

Отже, сторони не дотрималися умов договору та встановленого пунктом 4.2 договору графіку, що тягне за собою настання обставин, визначених у п. 4.5 договору, тобто, дострокове розірвання договору за взаємною згодою сторін.

Виходячи зі змісту п. 8.3 договору, при його достроковому розірванні за обопільною згодою сторін, покупець зобов’язується відшкодувати продавцю витрати на розробку та виготовлення останнім формокомлекту склотари із розрахунку 0,034 грн. за кожну одиницю товару, недопоставленого внаслідок такого розірвання договору. Вказане відшкодування здійснюється покупцем шляхом перерахування вищезазначеної суми на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 календарних днів з моменту направлення останнім відповідної вимоги.

Відповідачем прийнято 946 484 шт. склопродукції у рамках специфікації № 1 до договору.

27.10.2009 року ДП "Техенерго" за вихідним № 259 направило Товариству з обмеженою відповідальністю фірми "Оліс ЛТД" лист-вимогу про відшкодування, відповідно до 8.3 договору, витрат на розробку та виготовлення формокомплекту із розрахунку 0,034 грн. за 1 шт. непоставленого товару (а.с.115).

Отже, кількість недопоставленого товару складає 16 053 516 штук, сума витрат, що підлягає відшкодуванню відповідно до п. 8.3 договору поставки, складає 545 819 грн. 54 коп.

Таким чином, поставлені у справі судові рішення повністю відповідають вимогам закону та грунтуються на зібраних у справі доказах, і підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Оліс ЛТД" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 17 лютого 2010 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26 травня 2010 року у справі за № 28/14/10 –без змін.