Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

позивача: ОСОБА_6 (за дов. від 05.12.2010р. № 139),

відповідача: ОСОБА_4,

третьої особи: не з’явився

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.03.2010 року у справі №6/14-223, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2010р., позов задоволено: зобов’язано фізичну особу підприємця ОСОБА_4 звільнити нежитлові приміщення, а саме: 1-21 півпідвал площею 9,9 кв.м.. 1-22 півпідвал площею 32,6 кв.м., 1-23 півпідвал площею 10,2 кв.м.. які знаходяться в приміщенні критого м’ясного ринку по вул. Ринок, 20 в м. Чорткові, зазначеного в генплані під літерою "А", передавши їх фізичній особі –суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_5.

Вказані судові акти мотивовані тим, що у відповідача припинено право користування спірними приміщеннями з моменту їх відчуження на підставі договору купівлі-продажу від 13.03.2009 року ОСОБА_7 відповідно до п.10.1 договору оренди об’єкта нерухомості від 30.12.2008р..

Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, СПД ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права,

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено судом попередніх інстанцій, 30.12.2008 року між Госпрозрахунковим ринком Чортківського районного споживчого товариства (орендодавець) та суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового півпідвального приміщення загальною площею 53 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Ринок, 20 в м. Чорткові, строком на один рік до 30 .12.2009 року. За умовами цього договору приміщення надавалось орендарю у тимчасове платне користування для торгово-посередницької діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 770 ЦК України сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

У пункті 10.1 договору оренди сторони обумовили, що у разі відчуження орендодавцем об'єкта оренди дія цього договору припиняється.

13.03.2009 року 16/100 часток нежилого приміщення критого м’ясного ринку, що знаходиться по вул. Ринок, 20 в м. Чорткові Тернопільської області, в тому числі і орендоване СПД ОСОБА_4 приміщення, орендодавець (Госпрозрахунковий ринок) шляхом укладення договору купівлі-продажу (нотаріально посвідченого) відчужив ОСОБА_7 17.03.2009 року право власності на ці приміщення зареєстровано Чортківським обласним комунальним міжрайонним БТІ за ОСОБА_7 та видано їй відповідне свідоцтво.

На підставі договору купівлі-продажу, укладеного 30.03.2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 і нотаріально посвідченого, остання придбала у власність 6/100 часток нежилого приміщення критого м’ясного ринку по вул. Ринок, 20 в м. Чорткові, зазначеного в генплані під літерою "А", а саме: 1-21 півпідвал площею 9,9 кв.м., 1-22 півпідвал площею 32,6 кв.м., 1-23 півпідвал площею 10,2 кв.м. Право власності позивача на придбане нерухоме майно 03.04.2009 року зареєстровано Чортківським обласним комунальним міжрайонним БТІ.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що на момент розгляду даного спору в господарському суді першої та апеляційної інстанцій договори купівлі-продажу від 13.03.2009 року та від 30.03.2009 року є чинними та у встановленому законом порядку недійсними не визнані.

Враховуючи встановлене, умови договору оренди та приписи наведених норм матеріального права, суд попередніх інстанцій дійшов правильного висновку, що у відповідача право користування спірними приміщеннями на умовах оренди припинено з моменту їх відчуження на підставі договору купівлі-продажу від 13.03.2009 року ОСОБА_7 відповідно до п. 10.1 договору оренди об’єкта нерухомості від 30.12.2008 року.

Доказів існування у відповідача інших, окрім зазначеного договору оренди від 30.12.2008 року, законних підстав зайняття спірних приміщень останнім суду не надано.

Отже, місцевим та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду 1-ї та 2-ї інстанції про задоволення позовних вимог з урахуванням приписів ст. 319, 321, 391 ЦК України, колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваних судових актів, які відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, підстав для скасування яких колегія не вбачає.

Посилання відповідача на відмову місцевого господарського суду у задоволені її клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої пов’язаної з нею цивільної справи за її позовом про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 13.03.2009 року, укладеного між Госпрозрахунковим ринком Чортківського районного споживчого товариства та ОСОБА_7, та договору купівлі-продажу від 30.03.2009 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, не впливає на правильне по суті рішення у справі № 6/14-223, однак може бути підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами у разі задоволення такого позову у цивільній справі.

З урахуванням встановленого та керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2010р. у справі №6/14-223 залишити без змін.