Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

У березні 2007 року заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва та Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про зобов'язання житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передати гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в м.Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з відповідною технічною документацією на нього.

Позовні вимоги прокурор уточнював неодноразово.

Згідно з останньою заявою про зміну позовних вимог від 04.11.2009 року №05-1158-07 прокурор просив залишити без розгляду вимогу щодо визнання права власності на спірний гуртожиток №8 по вул. Бєлова в місті Чернігові, зобов’язати житлово –комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передати гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в місті Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з усією наявною технічною документацією на нього.

Позовні вимоги мотивовано тим, що гуртожиток по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові не входить в статутний фонд ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, побудований за державні кошти та відноситься до державного житлового фонду, а тому підпадає під дію Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) та згідно статті 3 цього Закону підлягає передачі у власність територіальних громад у визначений цим Законом (500-17) строк.

Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, у свою чергу, звернулось з зустрічним позовом до Чернігівської міської ради про визнання за ним права власності на будівлю по вул. Бєлова, 8.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва з 16.03.1987р. безперешкодно володіє, користується та розпоряджається будівлею гуртожитку по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, дане майно не вибувало з володіння, перебувало у користуванні

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009 року первісний позов задоволено частково.

Зобов'язано Житлово-комунальне підприємство Чернігівської області корпорації агропромислового будівництва в десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили передати гуртожиток, розташований в м. Чернігові по вул. Бєлова, 8, у комунальну власність Чернігівської міської ради.

В решті позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

За апеляційною скаргою Житлово –комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 року залишене без змін.

Житлово –комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009 року в частині задоволення первісного позову, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 року повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову у справі в повному обсязі, з огляду на порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд при вирішенні спору не надав належної оцінки тій обставині, що позов заступника прокурора Чернігівської області не відповідає вимогам статті 2 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурором не визначено порушень інтересів держави та не наведено обґрунтування необхідності їх захисту, а також помилково визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тобто Чернігівську міську раду.

Наголошуючи на неправильному застосуванні місцевим господарським судом статей 89, 90 Цивільного кодексу України та порушенні положень Закону України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) та Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) , скаржник вважає помилковими висновки судів про належність спірного гуртожитку до основного житлового фонду. На думку скаржника, до спірних правовідносин підлягають застосуванню статті 71, 75 Цивільного кодексу Української РСР.

Також скаржник зазначає, що застосовуючи до спірних правовідносин Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) суди попередніх інстанцій вдалися до неправильного застосування норм матеріального права та проігнорували ту обставину, що згідно статті 3 вказаного Закону передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону (500-17) не може бути здійснена протягом трьох років з дня його прийняття. На думку заявника відлік трирічного терміну, починаючи з 01.01.2009 року, усуває можливість примушення до виконання обов’язку, у разі його покладення на співвідповідачів, оскільки протягом усього часу до 2010 року виконання обов’язку з передачі гуртожитків у власність територіальних громад може бути здійснене у добровільному порядку.

Крім того, заявник зазначає, що оскільки передача гуртожитків згідно з Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) то до цих відносин мають бути застосовані положення вказаного Закону у тій його частині, що опосередковують можливість розпорядження об’єктом житлового фонду наявністю відповідних на це повноважень у відповідного суб’єкта правовідносин та волевиявленням такого суб’єкта.

На думку заявника висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо віднесення спірного будинку до державної власності є неправильними, а враховуючи правомірність перебування гуртожитку по вул. Бєлова, 8 у м. Чернігові у статутному фонді житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, такий гуртожиток може бути переданий у власність територіальної громади виключно на договірній основі, що унеможливлює примушення до здійснення таких дій через прийняття відповідного судового рішення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін та прокурора, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Судами попередніх інстанцій, вказівки, які містяться у постанові Вищого господарського суду України від 18.08.2009 року не виконані та спір фактично втретє не розглянутий по суті.

Так, у вказаній постанові було зазначено, що для вирішення даного спору суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб’єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, коло учасників спірних правовідносин, відповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Але судами ці обставини не встановлені і не досліджені.

Крім того, в постанові зазначено, що управління об'єктами державної власності відповідно до Закону України "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність). Передача об'єктів господарського призначення з державної у комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому законом.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що відповідно до статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону (500-17) , підлягають передачі у власність територіальних громад у визначений цим Законом (500-17) строк; передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону (500-17) має бути здійснена протягом трьох років з дня його прийняття; передача гуртожитків згідно із цим Законом (500-17) у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону (147/98-ВР) ; рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону (147/98-ВР) , у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.

Застосовуючи до спірних правовідносин Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) суди не звернули увагу на те, що він набрав чинності з 01.01.2009 року.

Більш того, стаття 3 цього Закону декларує підходи забезпечення реалізації прав на житло мешканців гуртожитків, в той час як порядок передачі гуртожитків у власність територіальних громад передбачений Законом України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , на який зазначена стаття посилається.

Отже, для розгляду даної справи по суті необхідно встановити орган, уповноважений управляти спірним (державним) майном, визначити процесуальне становище цього органу, якщо він є учасником процесу, або вирішити питання про його залучення до участі у справі, дослідити додержання порядку передачі гуртожитків згідно Закону України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , зокрема, прийняття рішення про передачу, встановити наявність порушених прав або інтересів позивача.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що не виконавши вказівки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 18.08.2009 року суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі в частині, що оскаржується у касаційному порядку, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 року у справі № 2/126(7/115(15/116)-2/155 господарського суду Чернігівської області скасувати в частині задоволення первинного позову.

Справу в цій частині скерувати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Касаційну скаргу Житлово –комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва задовольнити частково.

Повний текст постанови складено 21.08.2010 року.