Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

Доповідач: Продаєвич Л.В.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.03.2010 (суддя: Моргуленко Т.Є.) задоволено позов фізичної особи - підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4 (надалі –ФОП ОСОБА_4 або арбітражний керуючий ОСОБА_4) до Відкритого акціонерного товариства "Миколаївбудмеханізація" (надалі –ВАТ "Миколаївбудмеханізація") та стягнуто з останнього 6772,00 грн. –боргу в оплату послуг арбітражного керуючого; у задоволенні зустрічного позову ВАТ "Миколаївбудмеханізація" до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору від 15.04.2009 № 2 –відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 (судді: Єрмілов Г.А. –головуючий, Величко Т.А., Жукова А.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано з прийняттям нового рішення, яким провадження у справі в частині первісного позову ФОП ОСОБА_4 до ВАТ "Миколаївбудмеханізація" про стягнення 9367,00 грн. –припинено, зустрічний позов ВАТ "Миколаївбудмеханізація" задоволено, визнано недійсним договір про надання послуг арбітражного керуючого від 15.04.2009 №2.

У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить скасувати постанову апеляційного господарського суду через порушення судом норм матеріального і процесуального права та припинити провадження у справі.

При цьому скаржник наводить обставини справи та зазначає, що рішення суду першої інстанції ґрунтувалося на постанові господарського суду Миколаївської області від 16.04.2009 у справі №10/202/06, а не на договорі про надання послуг арбітражного керуючого від 15.04.2009 №2.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 28.07.2010 № 02.01-35/209 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Коваленка В.М. – головуючого, суддів Міщенка П.К. та Продаєвич Л.В.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 23.11.2009 ФОП ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Миколаївської області із позовом про стягнення з ВАТ "Миколаївбудмеханізація" 9367,00 грн. оплати за надані на підставі постанови господарського суду Миколаївської області від 16.04.2009 послуги арбітражного керуючого у справі №10/202/06 про банкрутство ТОВ "Агропродукт" та укладеного з відповідачем за первісним позовом, як кредитором у справі №10/202/06, договору про надання послуг арбітражного керуючого від 15.04.2009 №2.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.11.2009 було порушено провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

У процесі розгляду справи в порядку статті 60 Господарського процесуального кодексу України ВАТ "Миколаївбудмеханізація" звернулося із зустрічною позовною заявою про визнання договору від 15.04.2009 №2 недійсним, зокрема, з тих підстав, що розмір та порядок отримання арбітражним керуючим винагороди регулюється виключно Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Оскаржуваною постановою суд апеляційної інстанції припинив провадження у справі з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення вартості послуг арбітражного керуючого, визнавши, що такі вимоги мають розглядатися в межах справи про банкрутство.

Задовольняючи зустрічний позов ВАТ "Миколаївбудмеханізація" про визнання договору від 15.04.2009 №2 недійсним, апеляційний господарський суд виходив із того, що договір укладений між конкурсним кредитором ТОВ "Агропродукт" –ВАТ "Миколаївбудмеханізація", а не ініціюючим кредитором, як-це передбачено частиною 10 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; покладення на ВАТ "Миколаївбудмеханізація" обов'язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого ОСОБА_4 у процедурі розпорядження майном боржника до затвердження розміру послуг арбітражного керуючого у встановленому порядку суперечить зазначеним приписам Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, зазначає, що відповідно до частини 4 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом. Згідно з частиною 10 цієї статті джерелами виплати винагороди є кошти боржника і кредиторів. Конкретний розмір і джерела виплати винагороди арбітражному керуючому визначаються комітетом кредиторів та затверджуються господарським судом.

Отже, законодавець визначив порядок розгляду вимог арбітражного керуючого про виплату йому винагороди в межах справи про банкрутство.

Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що арбітражного керуючого ОСОБА_4 згідно з ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.01.2009 у справі №10/202/06 про банкрутство ТОВ "Агропродукт", яка перебуває у провадженні господарського суду Миколаївської області, було призначено розпорядником майна боржника. Постановою господарського суду Миколаївської області від 16.04.2009 у справі №10/202/06 відкрита ліквідаційна процедура та призначено ліквідатором ТОВ "Агропродукт" арбітражного керуючого ОСОБА_4 із встановленням оплати її послуг в певному розмірі, у тому числі за рахунок ВАТ "Миколаївбудмеханізація".

За Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) арбітражний керуючий повинен надавати комітету кредиторів звіт про оплату праці й відшкодування витрат, який підлягає аналізу і затвердженню комітетом кредиторів.

У свою чергу, до обов'язків господарського суду входить перевірка обґрунтованості всіх виплат арбітражному керуючому. Згідно із частиною 14 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Отже, оплата послуг арбітражного керуючого та виплата додаткової винагороди здійснюється у зв’язку з виконанням ним своїх повноважень у справі про банкрутство та, відповідно, виплачується у розмірі, затвердженому господарським судом, який здійснює провадження у такій справі.

Господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, повинен оцінити діяльність призначеного ним арбітражного керуючого, оскільки лише суд обізнаний з обставинами виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов’язків, тобто має відомості щодо обсягу та строків надання ним послуг.

У випадку відмови ініціюючого кредитора від оплати послуг арбітражного керуючого у добровільному порядку суд припиняючи провадження у справі, повинен вирішити це питання та видати наказ про примусове стягнення грошових коштів.

Таким чином, відносини щодо оплати послуг арбітражного керуючого нерозривно пов’язані зі справою про банкрутство, тому такі вимоги мають розглядатися в межах означеної справи.

А відтак, дослідивши правомірність порушення господарським судом окремого позовного провадження за позовом ФОП ОСОБА_4 та врахувавши приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про припинення безпідставно порушеного провадження у даній справі щодо первісного позову.

З огляду на невідповідність умов укладеного між ВАТ "Миколаївбудмеханізація", як одним із кредиторів ТОВ "Агропродукт", і арбітражним керуючим ОСОБА_4 договору від 15.04.2009 №2 приписам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , згідно з якими не передбачено укладення з арбітражним керуючим договору про виконання ним своїх обов'язків, Одеський апеляційний господарський суд обґрунтовано, застосовуючи положення статті 207 Господарського кодексу України, визнав цей договір недійсним. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) визначає єдиною підставою для виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків ухвалу суду про його призначення в процедурах розпорядження майном боржника, санації боржника та ліквідації банкрута.

За таких обставин, викладені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята при повному і об'єктивному дослідженні поданих доказів, висновки якої відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4 –залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі № 2/241/09 –залишити без змін.

Повний текст постанови

складено 13.08.2010 року.