Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на рішення господарського суду Рівненської області від 21.07.2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 р. у справі № 14/87

за участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

третіх осіб: не з’явились

Крига Ольга Федорівна звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –"ТОВ") "Перемога-Плюс" про визнання недійсними: рішення загальних зборів учасників ТОВ "Перемога-Плюс" (оформлене протоколом 08/02-01 від 21.02.2008 р.); рішення загальних зборів учасників ТОВ "Перемога-Плюс" (оформлене протоколом 08/05 від 16.04.2008 р.); рішення загальних зборів учасників ТОВ "Перемога-Плюс" (оформлене протоколом 08/07 від 13.10.2008 р.).

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 145, 147, 321 ЦК України, ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" (надалі –"Закон") та проведенням загальних зборів учасників з порушенням порядку їх скликання та проведення, а також прийняття відповідних рішень за участю осіб, які не були учасниками товариства на момент проведення зборів.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.07.2009 р. (суддя Коломис В.В.) позовні вимоги задоволено;

визнано недійсними: рішення загальних зборів учасників ТОВ "Перемога-Плюс" (оформлене протоколом 08/02-01 від 21.02.2008 р.); рішення загальних зборів учасників ТОВ "Перемога-Плюс" (оформлене протоколом 08/05 від 16.04.2008 р.); рішення загальних зборів учасників ТОВ "Перемога-Плюс" (оформлене протоколом 08/07 від 13.10.2008 р.);

стягнуто судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю позовних вимог у зв’язку з невідповідністю оскаржуваних рішень загальних зборів нормам ст.ст. 41, 42, 59, 60 Закону та порушення прав позивача, передбачених нормами ст.ст. 321, 328 ЦК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 р. (судді Марко Р.І., Бонк Т.Б., Бойко С.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами звернулись ТОВ "Перемога-Плюс" та треті особи - Лазука М.П., Юрченко М.Т., Сакал А.О., Анцібор Н.М. і Колєснік Ю.В., які просять скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 21.07.2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 р., і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги касаційних скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судами норм ст.ст. 116, 117, 145 ЦК України, ст.ст. 82, 83, 88 ГК України, ст.ст. 4, 51, 60, 61 Закону та ст.ст. 25, 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами встановлено, що 21.02.2008 р. проведені загальні збори учасників ТОВ "Перемога-Плюс" (надалі –"Загальні збори"), в яких взяли участь, згідно протоколу 08/02-01 загальних зборів (другий етап), учасники Лазука М.П., Сакал А.О., Юрченко М.Т., Анцібор Н.М., Ткаченко А.М.

Рішенням Загальних зборів, зокрема:

- поновлено Кригу О.Ф. на посаді директора ТОВ "Перемога-Плюс" у зв’язку із прийняттям Октябрським районним судом м. Полтави відповідного рішення 20.08.2008 р.;

- звільнено з посади директора ТОВ "Перемога-Плюс" Кригу О.Ф. у зв’язку з завданням її діями збитків товариству;

- виключено Кригу О.Ф. з ТОВ "Перемога-Плюс" з виплатою їй вартості частини майна товариства згідно чинного законодавства та Статуту товариства;

- у зв’язку з повідомленням учасниками Лазукою М.П., Сакалом А.О., Юрченком М.Т., Анцібор Н.М., Ткаченко А.М. про вихід з товариства з переданням своїх часток на користь Колєсніка Ю.В., внесено зміни до Статуту ТОВ "Перемога-Плюс" шляхом викладення його в новій редакції (надалі –"Рішення-1").

Статтею 97 ЦК України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю, згідно ст. 145 ЦК України та ст. 58 Закону, є загальні збори його учасників.

Загальні збори учасників товариства, згідно ст. 98 ЦК України, мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Перелік питань, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів, визначено у ч. 4 ст. 145 ЦК України, ст.ст. 41, 59 Закону. З норм ч. 5 ст. 145 ЦК України вбачається, що статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Частиною 5 статті 98 ЦК України передбачено можливість оскарження рішення загальних зборів учасником товариства до суду.

Приймаючи оскаржувані рішення, господарські суди виходили з відсутності доказів, які б підтверджували скликання Загальних зборів та повідомлення позивача, як учасника товариства, про їх скликання в порядку, визначеному ч. 2 п. 9.5 Статуту товариства.

Обґрунтовуючи свої рішення, господарські суди також виходили з відсутності кворуму при проведенні Загальних зборів, оскільки участь в них приймали колишні учасники товариства, які відчужили належні їм частки у статутному капіталі товариства у третьому кварталі 2007 року третій особі, яка не є учасником товариства.

Крім цього, господарськими судами встановлено, що загальними зборами учасників товариства були прийняті рішення від 16.04.2008 р. про припинення ТОВ "Перемога-плюс" (оформлене протоколом 08/05; надалі –"Рішення-2"), а також рішення від 13.10.2008 р. (оформлено протоколом 08/07; надалі –"Рішення-3"). Останнім, зокрема, поновлено Кригу О.Ф. на посаді директора ТОВ "Перемога-Плюс" у зв’язку із прийняттям Октябрським районним судом м. Полтави відповідного рішення 03.10.2008 р., та звільнено Кригу О.Ф. з посади директора ТОВ "Перемога-Плюс" у зв’язку з завданням її діями збитків товариству.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними Рішення-2 та Рішення-3, суди також виходили з того, що дані рішення прийняті особами, які не були учасниками ТОВ "Перемога-Плюс".

Втім, колегія суддів оцінює дані висновки господарських судів як передчасні, виходячи з наступного.

Під час розгляду справ про визнання недійсними рішень загальних зборів господарських товариств необхідно враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Серед безумовних підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є, зокрема, прийняття рішення з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства, а також прийняття рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

Крім того, як вірно зазначено судами, до безумовних підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів є прийняття рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення, що визначені ст. 60 Закону.

Нормами ст. 60 Закону встановлено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Судами встановлено, що згідно п. 9.3. Статуту ТОВ "Перемога-Плюс" учасники товариства мають кількість голосів, пропорційну розміру часток у статутному капіталі.

Згідно п.п. 1.2., 4.4.3. Статуту товариства (в редакції чинній, на момент прийняття Рішення-1) учасниками товариства є Лазука М.П., Сакал А.О., Юрченко М.Т., Анцібор Н.М., Ткаченко А.М., Крига О.Ф., розмір частки кожного з яких у статутному капіталі складає 16,666 %.

Господарським судами також встановлено, що Лазука М.П., Юрченко М.Т., Сакал А.О., Анцібор Н.М. та Ткаченко А.М. відповідно 17.07.2007 р., 18.07.2007 р., 19.07.2007 р., 20.07.2007 р. та 27.07.2007 р. склали і нотаріально посвідчили заяви про вихід зі складу засновників та учасників ТОВ "Перемога-Плюс" та про передачу належних їм часток Колєсніку Юрію Вікторовичу (надалі –"Заяви").

Так, ст. 100 ЦК України передбачає право учасника товариства вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року.

У відповідності до ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Тобто, учасник товариства вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Поряд з цим, учасник має належним чином повідомити товариство про свій вихід.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судами не досліджувалось врегулювання у Статуті товариства порядку виходу учасника та строки повідомлення товариства про такий вихід.

Крім того, суди, визначаючи момент виходу учасника з товариства з дати подачі учасниками Заяв, ухилились від встановлення цієї конкретної дати.

Так, з оскаржуваних судових актів вбачається, що Заяви зареєстровані у журналі вхідної кореспонденції загальних зборів ТОВ "Перемога-Плюс". Втім, в матеріалах справи відсутні відповідні копії реєстраційного журналу відповідача, на який посилається позивач та господарські суди. Не містять матеріали справи і доказів витребовування судом в порядку ст. 38 ГПК України даних доказів з метою їх належного дослідження. Наявні ж в матеріалах справи виписки з журналу вхідної кореспонденції, складені та підписані секретарем ТОВ "Перемога-Плюс", також не містять дат надходження та реєстрації Заяв.

Дане унеможливлює визнання обґрунтованим висновку про участь у Загальних зборах осіб, які не були учасниками товариства.

Необхідно звернути уваги і на те, що з оскаржуваних рішень вбачається ухилення судів від правового аналізу Заяв, а саме не встановлено, чи мав місце вихід учасників з товариства, чи відчуження часток.

Оскільки відчуження часток учасників, по-перше, регулюється іншими нормами законодавства, а по-друге, має інші правові наслідки для самого товариства, оскаржувані судові акти слід оцінити як такі, що прийнятті із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги суди виходили з недотримання відповідачем процедури скликання Загальних зборів та неповідомлення позивача. Втім, судами не враховано, що при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку із вказаними порушеннями, які не є безумовними підставами недійсності таких рішень, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Суди також зазначили, що Крига О.Ф. до часу прийняття оскаржуваного рішення займала посаду директора товариства, тобто виконавчого органу, проте її не було повідомлено про необхідність скликання позачергових загальних зборів учасників товариства іншими учасниками.

Однак, господарськими судами не враховано, що даний висновок не відповідає матеріалами справи, оскільки позивача саме спірним Рішенням-1 поновлено на посаді директора товариства. Таким чином, у Криги О.Ф. не було наданих чинним законодавством та положеннями Статуту повноважень на скликання Загальних зборів.

Отже, зважаючи на те, що висновки про визнання недійсним Рішення-1 безпосередньо впливають на висновки щодо визнання недійсними Рішення-2 та Рішення-3, колегія суддів оцінює оскаржувані судові акти як такі, що не відповідають ст. 43 ГПК України в повному обсязі.

Відповідно до ст. 11110 ГПК України (1798-12) підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 3 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що в порушення ст. 43 ГПК України суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення та постанову на підставі передчасних висновків без встановлення і всебічного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 – 11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс", Лазуки Михайла Петровича, Юрченка Миколи Тимофійовича, Сакала Анатолія Олексійовича, Анцібор Надії Михайлівни, Колєснік Юрія Вікторовича задовольнити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 21.07.2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 р. у справі № 14/87 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області в іншому складі суду