Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: Гладченка Д.В.,

від відповідача: Дьякової О.М.,

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" у серпні 2009 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти України" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21.09.2006 (зі змінами та доповненнями), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2842: нежилі приміщення (літ. А) загальною площею 359,4 м2 за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 35, для задоволення вимог позивача за кредитним договором № 26/КВ-06 від 21.09.2006 у розмірі 4165771,55 грн. за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2009, дата підписання –25.11.2009 (суддя Самсін Р.І.), задоволено п озов з підстав його правомірності та обґрунтованості, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21.09.2006, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Продукти України", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2842: нежилі приміщення (літ. А), загальною площею 359,4 м2 за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 35, для задоволення вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" за кредитним договором № 26/КВ-06 від 21.09.2006 у розмірі 4165771,55 грн. за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" 25500 грн. витрат по оплаті державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення нового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2009, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції через неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Продукти України" 21.09.2006 укладено кредитний договір № 26/КВ-06 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті), згідно якого у користування відповідача надані кредитні кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача, меморіальні ордери.

Додатком № 1 до договору є графік повернення заборгованості, також сторонами були укладені додаткові договори № 1 від 21.03.2007, № 2 від 20.04.2007, № 3 від 10.10.2008, які є невід'ємними частинами договору та частково змінюють його умови.

Згідно пункту 3.1 договору виконання позичальником зобов'язань за договором (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором) забезпечується наступною іпотекою нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 35, загальною площею 359,4 м2, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Продукти України" на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2002 та зареєстрованого 20.12.2002, реєстраційний номер 1748-П та фінансовою порукою фізичної особи Драченка Анатолія Анатолійовича.

Умови повернення кредиту, сплати процентів та комісії сторонами погоджені у розділі 4 договору, згідно пункту 4.1 якого повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок; заборгованість за кредитом повертається позичальником відповідно до графіка повернення заборгованості (додаток № 1 до договору), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого пунктом 1.1 договору.

У пункті 4.4 договору в редакції додаткового договору № 3 від 10.10.2008 передбачено, що строки сплати процентів та комісії згідно яких сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця на визначений рахунок; сплата позичальником комісії за управління кредитною лінією здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця на визначений рахунок; у випадку порушення позичальником встановлених строків сплати процентів та/або комісії за управління кредитною лінією, сума несплачених в строк процентів, комісії за управління кредитною лінією вважається простроченою, переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів.

Строки сплати визначені графіком повернення заборгованості відповідачем порушені, відсотки за користування кредитом відповідачем не сплачуються, згідно здійсненого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 26/КВ-06 від 21.09.2006 станом на 22.07.2009 поточна заборгованість за кредитом складає 400010 доларів США; поточна заборгованість за процентами - 4763,58 доларів США, поточна заборгованість по комісії - 506,71 доларів США, сума простроченого кредиту - 86436,55 доларів США, сума прострочених процентів - 39358,55 доларів США, сума простроченої комісії - 32936,27 грн., пеня - 8120,41 доларів США.

Всього заборгованість згідно розрахунку позивача станом на 22.07.2009 в еквіваленті гривні складає 4165771,55 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена.

З метою забезпечення вимог позивача щодо виконання кредитного договору між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір від 21.09.2006, предметом якого згідно пункту 1.2 іпотечного договору є нежилі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 35.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору № 15/2002 купівлі-продажу нерухомості, укладеного між іпотекодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехніка" від 06.12.2002, акту прийому-передачі від 09.12.2002 та зареєстрованого комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 20.12.2002 в реєстровій книзі № 12П-234 за реєстровим № 1748-П/реєстраційне посвідчення № 006565 видане 20.12.2002 комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".

Враховуючи, що відповідач не виконує покладені на нього зобов'язання за кредитним договором, позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів за вих. № 948/1 від 15.01.2009, у якій вимагав виконати основне зобов'язання, сплатити борг який виник згідно кредитного договору № 26/КВ-06 від 21.09.2006 протягом 30 днів на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк", та через невиконання зазначених зобов'язань отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що заявлені позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог банку за кредитним договором № 26/КВ-06 від 21.09.2006 у розмірі 4165771,55 грн. за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки є обґрунтованими.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі статтею 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Відповідно до Закону України "Про іпотеку" (898-15) 21.09.2006 обтяження по типу "іпотека" згідно іпотечного договору від 21.09.2006 зареєстроване в Державному реєстрі іпотек за № 3769269.

В силу положень статті 3 Закону "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов 'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Порядок звернення стягнення та реалізації предмета іпотеки визначені у розділі 4 іпотечного договору, згідно пункту 4.2 якого у випадку порушення іпотекодавцем обов'язків за договором та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач у вимозі за вих. 948/1 від 15.01.2009 зазначив про необхідність виконання протягом 30 днів на рахунок позивача основного зобов'язання щодо сплати боргу, який виник згідно кредитного договору, а у р азі непогашення кредитного боргу протягом зазначеного строку, позивач розпочне звернення стягнення на заставне майно в порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку" (898-15) та іпотечним договором від 21.09.2006.

Відповідно до статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частин 1, 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не виконав покладені на нього зобов'язання за кредитним договором, тому позивач на підставі статті 589 Цивільного кодексу України, пунктів 2.1.6, 4.2 іпотечного договору від 21.06.2006 отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права під час прийняття постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2009 у справі № 22/489 залишити без змін.