Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Разводової С.С.,

розглянувши касаційну скаргу Фонду державного майна України

За участю представників сторін

від позивача Симончук О.М. дов.,

від відповідача Тетенко В.В. дов.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2009 р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009 р. у справі № 35/231 задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "УЗИН ТРАНС" до Фонду державного майна України про спонукання до укладення в запропонованій позивачем редакції договору оренди державного майна, а саме: приміщення аварійної енергетики площею 9,7 кв.м (інв. № 169), вартове приміщення для штабу площею 59,5 кв.м. (інв. № 82), будівля для цеху ДАРМ площею 109,6 кв.м. (інв. № 263), лабораторія авіадвигунів площею 194,6 кв.м. (інв. № 259), будівля регламентних робіт ДАРМ площею 60,3 кв.м. (інв. № 208), будівля аварійної енергетики площею 9,1 кв.м. (інв. № 170), тверде бетонне покриття (інв. № 1 (залишки ШВПС) секція в, секція г, що розташоване за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Гагаріна, 1-а.

Постановою Верховного суду України від 03.11.2009 р. рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2009 р. та постанову Вищого господарського суду України від 29.07.2009 р. у справі № 35/231 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2010 року у справі № 35/231-46/28 (суддя Омельченко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2010 року у справі № 35/231-46/28 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" до основних повноважень Уряду України віднесено, зокрема, здійснення відповідно до закону управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегування в установленому законом порядку окремих повноважень щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання; забезпечення розроблення і виконання державних програм приватизації; подання Верховній Раді України пропозицій стосовно визначення переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" визначено, що Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Як було встановлено місцевим господарським судом, майно аеродромно-технічного комплексу "Авіаційна база "Узин" було передано в управління Управління державної охорони України Кабінетом Міністрів України за розпорядженням від 12.09.2005 р. № 393-р., тобто відповідно до діючих законодавчих вимог. Балансоутримувачем майна, щодо якого сторони у справі мали укласти договір оренди (приміщення аварійної енергетики площею 9,7 кв. м (інв. № 169), вартове приміщення для штабу площею 59,5 кв. м (інв. № 82). будівля для цеху ДАРМ площею 109,6 кв. м (інв. № 263), лабораторія авіадвигунів площею 194,6 кв. м (інв. № 259), будівля регламентних робіт ДАРМ площею 60,3 кв. м (інв. № 208), будівля аварійної енергетики площею 9,1 кв. м (інв. № 170), тверде бетонне покриття (інв. № 1 (залишки ШВПС) секція в, секція г), є Державне підприємство "Український центр підготовки охоронців".

Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Фонд у своїй діяльності підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією і законодавчими актами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням (п.п. 1, 2 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р.).

Згідно ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями визнаються Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду партнерам наукових парків; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, а також підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Аналогічна норма міститься і в статті 7 Закону України "Про управління державний майном", відповідно до положень якої Фонд державного майна України виступає орендодавцем державного майна, цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна:, державних підприємств, установ і організацій.

В п. 4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України вказано, що одним з основних завдань Фонду державного майна України є здійснення ним повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів.

Суд першої інстанції, взявши до уваги встановлені обставини справи та викладені положення законодавства, вірно зазначив, що відповідач, вчиняючи дії щодо підготовки, проведення і затвердження результатів конкурсу на оренду частини державно майна аеродромно-технічного комплексу "Авіаційна база "Узин", діяв в рамках законодавства і в межах своєї компетенції.

Згідно матеріалів справи, в дорученні Прем’єр-міністра України від 19.02.2009 р. № 4011/1/1-09 про зупинення підписання договорів оренди та передачу державного майна аеродромно–технічного комплексу "Авіаційна база "Узин" в управління приватних структур, не міститься вказівки щодо договорів оренди, які укладаються за результатами проведення передбачених чинним законодавством конкурсів на право оренди нерухомого державного майна.

Документи, на підставі якого відповідач видав наказ № 315 від 27.02.2009 р., не є постановою або ж розпорядженням Кабінету Міністрів України, не зареєстрований в установленому порядку як нормативно-правовий акт,тобто виданий Прем’єр-Міністром України в силу повноважень з координації роботи і містить резолюції у формі вказівок до виконання.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд залишив поза увагою посилання відповідача на наказ № 315 від 27.02.2009 р., оскільки його було видано після проведення конкурсу на право оренди нерухомого державного майна, затвердження результатів проведеного конкурсу, а також після визначення переможця, і який не містить вказівки відносно зупинення укладення договору оренди саме за результатом конкурсу на право оренди державного нерухомого майна, який було проведено 16.01.2009 р., переможцем якого визначено позивача.

Відповідно до положень Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) після визначення переможця конкурсу та затвердження результатів останнього, відповідач зобов’язаний укласти з позивачем відповідний договір оренди.

Місцевим господарським судом було встановлено, що відповідачем не було надано позивачу належної відповіді щодо узгодження дати укладення та нотаріального посвідчення договору оренди або ж обґрунтування своєї фактичної відмови від вчинення вказаний дій.

При цьому, чинним законодавством не передбачено випадків скасування результатів конкурсу на оренду державного майна у випадку непідписання в установлених порядку та строки відповідного договору оренди.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що конкурс на право оренди нерухомого державного майна в м. Узин Білоцерківського району Київської області по вул. Гагаріна, 1-а, відбувся відповідно до вимог чинного законодавства України, з визначенням та затвердженням переможця.

При цьому, результати вказаного конкурсу, як і наказ Фонду державного майна України від 20.01.2009 р. № 60 про їх затвердження, є дійсними, в судовому порядку не оскаржувались і жодних заперечень щодо таких фактів суду не подано.

Частиною 2 статті 793 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Матеріалами справи підтверджується, що строк оренди державного майна, на який сторони мали укласти відповідний договір, складає 49 років.

Таким чином, враховуючи встановлену чинним з аконодавством обов’язкову форму нотаріального посвідчення договору найму нерухомого майна строком на один рік і більше, враховуючи визначений конкурсною комісією строк оренди та приймаючи до уваги специфічність нотаріального посвідчення договорів, місцевий господарський суд вірно зауважив, що підстави вважати, що позивач порушив законодавство не надавши відповідачеві та не пред’явивши суду підписаний з його боку примірник договору оренди державного майна, відсутні.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про спонукання відповідача до укладання договору оренди в наданій ним редакції є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для його зміни або скасування не має.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117, 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 15.02.10р. по справі № 35/231-46/28 залишити без змін.

постанова касаційному оскарженню не підлягає.