32/82(2-426/04) Про визнання недійсним рішення загальних зборів, стягнення вартості майна в статутному капіталі товариства та стягнення моральної шкоди - 27.07.2010 Прийняття

У червні 2002 р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Резон" про скасування рішення зборів засновників товариства від 21.05.2001 р. і стягнення частки майна у сумі 340804,59 грн. та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_4 під час розгляду справи в господарському суді Донецької області неодноразово змінювала предмет позовних вимог за письмовими заявами від 08.08.07р., від 24.09.2007 р., від 17.06.2009р. (т.7 а.с.67-70).

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2009р. (суддя Сковородіна О.М.) у справі №32/82 припинено провадження у справі № 32/82 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5; задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Резон" та стягнуто з ТОВ "Резон" на користь ОСОБА_4 вартість частки майна ТОВ "Резон" в сумі 171522,20 грн., нанесену матеріальну шкоду за рахунок інфляції в сумі 113376,17 грн., державне мито в сумі 2848,98 грн., 46,39 грн. - витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог –відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Резон" на користь Донецького науково –дослідного інституту судових експертиз витрати за проведення судової експертизи в сумі 590,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 2637,00 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн., а на користь Донецького науково –дослідного інституту судових експертиз витрати за проведення судової експертизи в сумі 911,65грн (т.8 а.с.101-104).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року (судді Москальова І.В., Алєєва І.В., М'ясищев А.М.) у справі №32/82 рішення господарського суду Донецької області від 10.12.1009 р. змінено в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України сум державного мита в розмірі 2637грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. шляхом виключення з резолютивної частини судового рішення від 10.12.1009 р. у справі № 32/82 абзаців 5,7; в іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 10.12.1009 р. у справі № 32/82 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2009р та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року ТОВ "Резон" звернулось з касаційною скаргою в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду.

Вимоги касаційної скарги ТОВ "Резон" обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням вимог процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів справи, а саме останній зазначає, що вартість частки майна товариства, яка належить до виплати позивачу, повинна розраховуватись на підставі балансу Товариства не за 2001 рік, а за 2000 рік.

ОСОБА_4 також не погоджується з прийнятими у справі рішенням та постановою та просить рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2009р та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду.

Вимоги касаційної скарги ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням вимог процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційні скарги ТОВ "Резон" та ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 липня 1998 року зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю "Резон" за розпорядженням Артемівської райдержадміністрації на підставі рішення зборів засновників за протоколом від 17.06.1998 р. (т.4 а.с.36-42).

Згідно засновницького договору засновниками відповідача-1 виступили тридцять чотири громадянина України, серед яких і позивач –ОСОБА_4, частка якої згідно додатку до Засновницького договору (т.9 а.с.74) у статутному фонді товариства складала 1060 грн., що дорівнює 3,1%.

06 травня 2000 року за розпорядженням Артемівської райдержадміністрації № 256 зареєстровані зміни та доповнення до Засновницького договору ТОВ "Резон", затверджені зборами засновників протоколом № 4 від 13.04.2000 р. (т.4 а.с.56-59), згідно яких статутний фонд, що належить засновникам товариства, встановлено в розмірі 8928076,34 грн. на підставі сум внесків кожного засновника станом на 01.04.2000 р.

Розмір внеску ОСОБА_4 визначений 340 804,59 грн., що дорівнює 3,82 % (т.4 а.с.60-61).

Зазначені зміни посвідчено державним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори Фоменко О.М. 04.05.2000 р., зареєстровано в реєстрі за № 1-1081 та надано Державному реєстратору для проведення реєстрації (т.4 а.с.60).

Статутом ТОВ "Резон", редакція якого діяла на момент виходу зі складу учасників позивача, визначені органи управління товариством: збори засновників товариства, Правління товариства та виконавчий директор. До компетенції Правління товариства, окрім іншого, також, входило забезпечення обчислювання, достовірність обліку, своєчасна зміна та затвердження списку власників, прийняття рішення про приймання та вихід зі складу власників товариства, з отримання та виплаті їх частки у власності (пункти 1.1, 3.1, 7.1, 7.2, 7.12 Статуту).

19 вересня 2000 р. позивач подав відповідачу-1 заяву про виплату їй частки майна пропорційно її частки у статутному фонді у зв'язку із зміною місця проживання (т.4 а.с.127). Зазначена заява була розглянута правлінням товариства (т.4 а.с.128).

Зміст заяви від 19.09.2000р. (т.4 а.с.127) не містить відомостей про те, що позивач виходить зі складу засновників.

29 вересня 2000р. позивачем була оформлена нотаріально посвідчена заява, адресована правлінню Товариства з обмеженою відповідальністю "Резон", посвідчена держаним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 3153, про виключення ОСОБА_4 зі складу засновників відповідача-1 та виплату частини майна, пропорційну її частці у статутному фонді (т.4 а.с.132).

Позивач не надав доказів, що підтверджують вручення 29.09.2000р. ТОВ "Резон"вказаної заяви позивача (т.4 а.с.131).

16 жовтня 2000 року за листом № 1/421, № 1/422 ТОВ "Резон" повідомив ОСОБА_4 про розгляд заяви від 29.09.2000 р. на загальних зборах Правління від 16.10.2000р. (протокол № 27) та відсутність заперечень щодо виходу ОСОБА_4 зі складу засновників ТОВ "Резон" (т.4 а.с.135,136).

27 березня 2001 року зборами засновників ТОВ "Резон" розглянута заява про вихід зі складу засновників та затверджено рішення Правління №27 від 16.10.2000р. про дачу згоди на вихід ОСОБА_8 із складу засновників (т.1 а.с.207), що оформлено протоколом № 6 ввід 27.03.2001р.(т.1 а.с.202-208) .

21 травня 2001 року ТОВ "Резон" проведено збори засновників та прийняті рішення про внесення змін до засновницького договору та статуту товариства, та виключення зі складу засновників позивача - ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_4 не підписує засновницький договір; що оформлено протоколом № 7 (т.4 а.с.71).

29 травня 2001 року за розпорядженням голови Артемівської райдержадміністрації № 327 зареєстровані зміни і доповнення до Засновницького договору та статуту ТОВ "Резон", що затверджені протоколом зборів засновників № 7 від 21.05.2001 р. (т.4 а.с.65), згідно яких у засновницькому договорі серед засновників відповідача-1 громадянка ОСОБА_4 не значиться. Зазначені зміни посвідчено державним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори Фоменко О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1-949 та № 1-950 відповідно.

Господарський суд Донецької області на виконання приписів Вищого господарського суду України по цій справи витребував у Державного реєстратора Артемівської райдержадміністрації реєстраційну справу ТОВ "Резон", належна копія якої долучена до матеріалів справи (т.4 а.с.33,34-95). Згідно листа Державного реєстратора Артемівської райдержадміністрації №01-141-09 державна реєстрація змін до статуту та засновницького договору ТОВ "Резон" згідно рішення зборів засновників товариства від 27.03.2001р., що оформлено протоколом № 6 у 2001 році не проводилось (т.4 а.с.96).

На момент нового розгляду справи господарським судом Донецької області предметом уточнених позовних вимог позивача не є вимога про скасування рішення зборів засновників товариства від 21.05.2001 р.

Щодо змінених позивачем позовних вимог необхідно зазначити наступне.

Згідно статті 50 Закону України "Про господарські товариства"від 19.09.1991 р. товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про господарські товариства"установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Розмір частки в майна ТОВ "Резон", що належить ОСОБА_4 на дату виходу, складає 3,82 % згідно додатку 4 до Засновницького договору ТОВ "Резон" в редакції, що затверджені зборами засновників за протоколом № 4 від 13.04.2000 р., які зареєстровані за розпорядженням Артемівської райдержадміністрації № 256 від 06.05.2000р., посвідчені нотаріально та надано Державному реєстратору для проведення реєстрації (т.4 а.с.56-60).

Згідно статті 54 Закону України "Про господарські товариства"від 19.09.1991 р. N 1576-XII при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Пунктом 28 Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.08р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) встановлено, що відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12) учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

29.09.2000р. позивачем була оформлена нотаріально посвідчена заява про виключення ОСОБА_4 зі складу засновників відповідача-1 та виплату частини майна, пропорційну її частці у статутному фонді (т.4 а.с.132).

Позивач не надав доказів вручення 29.09.2000р. відповідачу -1 такої заяви (т.4 а.с.131).

В матеріалах справи не містяться будь-які докази, які б підтверджували факт отримання ТОВ "Резон"заяви позивача від 29.09.2000р. саме у вересні 2000 року, але враховуючи, що факт отримання такої заяви підтверджується листом ТОВ "Резон" № 1/422 від 16.10.2000р. (т.4 а.с.135), суд першої та апеляційної інстанцій на підставі статті 43 ГПК України обґрунтовано вирахули термін поштового обігу (згідно з п.п. 4.1., 4.2. наказу Міністерства транспорту та зв’язку України № 1149 від 12.12.07р. (z1383-07) "Про затвердження нормативів і нормативних строків переселення поштових відправлень та поштових переказів") та визнали датою вручення нотаріально засвідченої заяви позивача посадовими особами товариства органами зв'язку 03 жовтня 2000 року.

Посилання позивача на 19.09.2000р., як на дату виходу ОСОБА_4 зі складу засновників ТОВ "Резон", обґрунтовано не прийнято до уваги господарськими судами попередніх інстанцій, оскільки, зміст заяви від 19.09.2000р. (т.4 а.с.127) не містить відомостей про те, що позивач виходить зі складу засновників. Тому, у Правління (яке за статутом мало повноваження приймати рішення про вихід зі складу засновників) не було підстав для розгляду цієї заяви, як такої, що висловлює волю позивача про вихід (витяг з протоколу засідання Правління ТОВ "Резон" № 26 від 19.09.2000р., (т.4 а.с.128).

У пункті 30 Пленуму Верховного суду України зазначено, що у випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Вартість частки ОСОБА_4 на дату її виходу 03.10.2000р. визначена не була.

Встановивши, що дата виходу позивача з товариства є дата вручення нотаріально посвідченої заяви органами зв'язку у жовтні 2000 року, суд відповідно до умов ст. 54 Закону України "Про господарські товариства"при визначені частки позивача у вартості майна товариства обґрунтовано виходив з балансу підприємства саме за 2000 рік. При цьому, враховується, що згідно листа Головного управління статистики у Донецькій області від 04.02.2010р. (т.9 а.с.60) ТОВ "Резон" у 2000 році надавало до органів державної статистики річну та квартальну фінансову звітність (1 квартал, П квартал, 9 місяців), у зв'язку з чим та враховуючи умови пункту 30 Пленуму Верховного суду України, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті позивачу на підставі нотаріально посвідченої заяви отриманої товариством у жовтні 2000р. (четвертий квартал), визначена судом першої інстанції на підставі річного балансу станом на 31.12.2000р., складеного та наданого товариством як фінансову звітність до органів статистики як найближчу дату до моменту виходу позивача зі складу учасників ТОВ "Резон".

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, про те, що відсутність точних даних, як щодо дати отримання заяви ОСОБА_4 від 29 вересня 2000р. відповідачем 1, так і даних балансу на цю дату, обумовлює застосування судом, при визначенні вартості частки позивача, дослідження експертного висновку в сукупності з іншими доказами по справі, як можливість належного, об’єктивного та неупередженого розгляду даної справи у відповідності до умов статті 43 ГПК України.

Згідно висновку судової експертизи № 44/24 від 18.03.09р., проведеної під час розгляду справи по суті Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, з врахуванням письмових пояснень судового експерта від 13.07.2009 р. (т.7 а.с108), чиста вартість активів ТОВ "Резон" станом на 31.12.2000р. складає 8 121,00тис.грн. У разі зменшення вартості активів на суму сумнівної, безнадійної заборгованості в сумі 1216,90тис.грн., чиста вартість активів станом на 31.12.2000р. може складати 6904,10тис.грн.

З огляду на зазначене, на момент виходу позивача зі складу засновників товариства виплаті ОСОБА_4 підлягала сума 310 222,20грн. (8121,00тис.грн.* 3,82%), яка розрахована судом за даними експертизи щодо вартості чистих активів за даними балансу на 31.12.2000р., як найближчу дату до моменту виходу позивача зі складу учасників ТОВ "Резон".

Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що його частка в статутному капіталі повинна бути визначена в розмірі 377 959,70грн. із розрахунку 3,95 % як визначено за документом "Частка власності Засновників ТОВ "Резон" з позначкою "затверджено зборами засновників 27.03.01 р. и 21.05.01 р." (т.4 а.с.141), не приймаються колегією суддів, оскільки не ґрунтуються на статутних документах, що були чинними саме на дату виходу позивача з товариства, згідно яких частка позивача на дату оформлення заяви позивача про вихід зі складу товариства за установчим договором складала 3,82% (т.4 а.с.60-61), а не 3,95% як визначено у документі, на який посилається позивач.

За змістом рішень загальних зборів від 27.03.01р. та 21.05.01р. вартість частки кожного з учасників не затверджувалась та не приймалось рішення про визначення вартості майна, що пропорційна частці позивача, належної до виплати (т.1 а.с.207-212).

Доводи ТОВ "Резон" в касаційній скарзі стосовно того, що розрахунок вартості частки позивача повинен здійснюватись за даними балансу станом на 30.09.2000р., оскільки заява про вихід була отримане саме 29.09.2000р., не ґрунтується на матеріалах справи, які свідчать, що протягом розгляду справи факт отримання заяви саме 29.09.2000р. заперечувався відповідачами; докази отримання заяви позивача від 29.09.2000р. саме 29.09.2000р. в матеріалах справи відсутні, що зумовило обґрунтоване визначення господарським судом першої інстанції дати виходу ОСОБА_4 з учасників товариства з врахуванням терміну поштового обігу та листування відповідача від 16.10.2000р. саме 03.10.2000р., а не 29.09.2000р. (за день до складання балансу за відповідний квартал).

Що стосується доводів ТОВ "Резон" про необґрунтованість розрахунку вартості частки позивача судами попередніх інстанцій через не виключення із суми чистих активів підприємства, сумнівної та безнадійної заборгованості, то останні не приймаються до уваги оскільки, основою для розрахунку є саме фінансова звітність підприємства - баланс товариства, а зміна даних балансу не входить до компетенції суду. За висновком призначеної у справі судової експертизи відомості балансу не спростовані (ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод"). У висновку судового експерта від 18.03.2009р. (т.7 а.с.22) визначено, що за результатами дослідження наданих експерту документів встановлено, що ТОВ "Резон" за період з 01.01.01р. по 31.12.01р. списання сумнівної, безнадійної заборгованості не здійснювало. Згідно наданих на дослідження додатків "Д" до декларацій прибутку ТОВ "Резон" за 2000-2001 роки ТОВ "Резон" списання сумнівної безнадійної заборгованості не здійснювало.

За результатами розгляду справи в межах цивільного судочинства та на виконання ухвали апеляційного суду Донецької області відповідачем-1 позивачу було сплачено 138700грн. в рахунок вартості частки у майні товариства, що обґрунтовано враховано судом першої інстанції та задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 вартості частки у майні ТОВ "Резон" в сумі 171522,20грн. (310222,20 –138700,00).

Що стосується нарахування інфляційних за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання щодо сплати вартості частки позивача в сумі 335289,00грн., то місцевий господарський суд врахувавши умови ст.ст. 625, 256, 257, п.3 ст. 267 Цивільного кодексу України та клопотання відповідача про застосуванні судом строків позовної давності під час нарахування позивачем сум інфляції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування строків позовної давності з огляду на те, що з вимогою про нарахування інфляції позивач у відповідності до умов ст. 625 ЦК України звернувся до суду лише 23.06.09р. нарахувавши її за період з 01.11.01р. по 31.05.09р. Згідно пункту 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволені позовних вимог в цій частині, у зв'язку з чим місцевий господарський суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних за період з 23.06.06р. по 31.05.09р., що нараховані на суму 171522,20грн. (як частково несплачену відповідачем 1) в сумі 113 376,17грн.

Посилання ОСОБА_4 на те, що суд першої інстанції безпідставно не стягнув суму інфляційних на дату прийняття судового рішення у справі, не приймаються до уваги, оскільки суд першої інстанції розглянув позовні вимоги позивача у межах заявлених у заяві від 17.06.2009р. Порушень процесуальних норм господарськими судами попередніх інстанцій не вбачається.

Посилання ТОВ "Резон" у касаційні скарзі на необґрунтоване стягнення сум інфляційних, оскільки сума до стягнення визначена лише даним судовим рішенням у цій справи, не приймається до уваги, оскільки на товариство Законом покладений обов'язок сплати частки, що належить її учаснику в статутному фонді товариства, несвоєчасне виконання якого зумовило звернення позивача з даним позовом та часткове задоволення позовних вимог про стягнення такої суми з врахуванням встановленого індексу інфляції у відповідності до умов ч.2 ст. 625 ЦК України за даним судовим рішення у цій справі.

Що стосується відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 моральної шкоди в сумі 150000,00грн., то колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки правовідносини сторін регулюються законом України "Про господарські товариства" (1576-12) , який не передбачає стягнення моральної шкоди завданої тривалим розглядом питання про виключення зі складу учасників товариства і виплату частки. Факт звернення до суду з відповідним позовом не є підставою для висновку про наявність моральних страждань.

Посилання ОСОБА_4 в касаційній скарзі на необґрунтоване відхилення судом першої та апеляційної інстанцій вимоги позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката в розмірі 2500грн. безпідставне, оскільки як вірно зазначено судом апеляційної інстанції такі витраті не підтверджені належними доказами, а саме наданий до матеріалів справи товарний чек від ЧП ОСОБА_9 за надання юридичних послуг 2500грн. ( т.7 а.с.71) не містить в загалі прізвища ОСОБА_4 як особи, що сплатила суму в розмірі 2500грн., матеріали справи також не містять, що ОСОБА_9 є адвокатом. Відповідно до ст. 44 ГПК України відшкодуванню підлягають лише витрати, що є понесеними позивачем на послуги адвоката, у зв'язку з чим рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Крім того необхідно зазначити, що місцевий господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі № 32/82 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 з огляду на письмову заяву позивача від 02.09.09р., в якій зазначено, що претензії до відповідача 2 у ОСОБА_4 –відсутні( т.7 а.с.117) і така відмова від позовних вимог до ОСОБА_5 не суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки в частині вимог, заявлених до відповідача 2, спір взагалі є непідвідомчим господарському суду.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому рішення та постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.