24/532-53/567 Про стягнення ВАРТОСТІ ПОШКОДЖЕНОГО ВАНТАЖУ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ ПРО організацію перевезення вантажів в міжміських і міжнародних сполученнях шляхом посередництва транспортних послуг перевізника - 27.07.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.01.2010 позов задоволений частково. На користь позивача стягнуто: з ТОВ "ВВ ІМЕКС" та з СПД ОСОБА_5 солідарно 15676 грн. 11 коп.; з ТОВ "ІМЕКС" та СПД ОСОБА_4 солідарно 24 452 грн. 64 коп. Рішення мотивоване наявністю спільної вини позивача та відповідачів у пошкодженні вантажу. (суддя О. Грєхова).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 р. рішення місцевого суду скасовано в частині стягнення коштів з ТОВ "ВВ ІМЕКС" з тих підстав, що відповідач 1 не несе відповідальності за договорами перевезення, укладеними позивачем з відповідачами 2 та 3, оскільки він не є стороною по даних договорах.(судді Л. Рєпіна, С. Дикунська, С. Алданова).

До касаційного суду надійшли дві касаційні скарги .

Позивач ПП "Ювента Гласс" просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду. Вважає, що апеляційна інстанція безпідставно залишила поза увагою той факт, що між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір доручення № 77/08 на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до розділу 1 цього договору відповідач 1 (за рахунок коштів позивача) організує перевезення вантажу найманим транспортом по маршруту, вказаному у разовій заявці, укладає від свого імені або від імені ПП "Ювента Гласс" договор перевезення вантажу, забезпечує відправку і одержання вантажу. Апеляційним судом безпідставно не застосовані: ст. 932 ЦК України, де зазначено, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов’язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору; ст.14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" де вказано, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку і за власні дії.

Судом неповно встановлені обставини справи. Зокрема, 3 відповідач в апеляційній скарзі вказував що між ним та відповідачем 1 було укладено договір на перевезення вантажу для ПП "Ювента Гласс" . В постанові апеляційного суду не вказано яки норми матеріального і процесуального права порушив, або неправильно застосував місцевий суд.

СПД ОСОБА_4 в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові акти, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Судом першої інстанції порушенні приписи ч.5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Позивач не заперечував, що стійки (піраміди) є власністю вантажовідправника. Позивач в розрахунку збитків вказував: "повернення пірамід фірмі Guardian… 288 дол. США". Якщо піраміди були б складовою автомобіля, то про це зазначалось би у Свідоцтві про допущення дорожнього транспортного засобу до експлуатації № 127318. Судом не надана правова оцінка акту експертизи № 1-3206/1 від 23.07.08 р. Київської торгово-промислової палати, яким було встановлено, що "одна из стоек повреждена, с наличием разлома металла по месту сварных соединений с обеих сторон.." Судом безпідставно не застосовані Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (z0128-98) , затверджені наказом Мінтрасу України від 14.10.1997 р. № 363 і зареєстровані Мінюстом України 20.02.1998 р. (пункти 22.6.2; 22.6.7; 22.6.5). Вантаж був пошкоджений двічі, тобто при перевезенні різними перевізниками. В обох випадках на піраміди було завантажено по 6 ящиків із склом. Там де було навантажено 5 ящиків –вантаж неушкоджений. Зазначене свідчить, що стійки не були розраховані на перевезення 6 вантажних місць і вони були перевантажені вантажовідправником . Перевізник не міг запобігти пошкодженню вантажу.

Висновок суду "обов’язок перевірки правильності завантаження спірного вантажу покладений на перевізника, а тому посилання на те, що пошкодження вантажу сталося внаслідок порушення правил пакування вантажу та неналежного його завантаження, суд до уваги не приймає", - не відповідає ст. 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення багажів. Перевізник перевіряє вірність записів у накладній щодо числа вантажних місць, їх маркування та нумерацію, зовнішній стан вантажу і його упаковку. Навантаження вантажу, його кріплення не входить в коло обов’язків перевізника. Судом безпідставно не застосована ст. 17 Конвенції (вищевказаної) та ст. 924 ЦК України, де вказано, що перевізник відповідає за вантаж під час його перевезення за винятком випадків, якщо це сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник не міг знати, що стійки не розраховані на 6 ящиків і що відправник їх перевантажив.

Крім цього, в порушення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд вийшов за межі своїх повноважень. Скаржника було залучено до справи на підставі клопотання ТзОВ "ВВ "ІМПЕКС". Позовні вимоги пред’являлись до останнього. Позовні вимоги до СПД ОСОБА_4 у справі відсутні.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідач заявою від 17.12.08 р. в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України просив залучити до участі у справі інших відповідачів: підприємців ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Замінити ними первісного відповідача –ТзОВ "ВВ ІМЕКС" (том 1, арк. 52, 53). Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.08 р. підприємці ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залучені до справи відповідно відповідачем 2 та відповідачем 3 (том 1, арк. 94,95). Позивача зобов’язано направити відповідачам 2 та 3 копію позовної заяви та доданих до неї документів. Докази направлення надати суду. 29 січня 2009 року позивач представив суду документи на виконання ухвали суду від 17.12.08 р. (том 1, арк. 100-107).

Результатами дослідження вищезазначених процесуальних документів спростовується твердження скаржника ОСОБА_4 про незалучення його у справу в якості відповідача і порушення судом вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо виходу суду за межі позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне .

01.06.2008 р. між Приватним підприємством "Ювента Гласс"та фірмою Guardian Czestochowa Sp.z.o.o. (Czestochowa, Польща) було укладено контракт купівлі-продажу скла №06-2008.

27.06.2008р. між Приватним підприємством "Ювента Гласс" та Відповідачем-1 -TOB "ВВ Імекс" був укладений Договір-доручення № 77/08 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого відповідач 1 за рахунок коштів позивача, надає послуги по організації перевезення вантажів в міжміських і міжнародних сполученнях шляхом посередництва транспортних послуг Перевізника, тобто організовує перевезення вантажу найманим транспортом за маршрутом, вказаним у разовій заявці, укладає від свого імені або від імені ПП "Ювента Гласс"договір перевезення вантажу, забезпечує відправку і одержання вантажу.

Пунктом 4.7 договору встановлено, що у разі виявлення пошкодження чи втрати вантажу, а також у разі виникнення суперечок при здачі-прийомці товару, підписується Акт між вантажоотримувачем, водієм та незацікавленою особою .

16.07.2008 р. фірмою Guardian Czestochowa Sp.z.o.o. для Позивача -ПП "Ювента Гласс" було відвантажено 308 (11) листів (упаковок) скла "Float" . Зазначений товар перевозився вантажною автомашиною, перевізник - СПД-ФО ОСОБА_4 (відповідач 3), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною А № 0141901 (CMR) та вантажно-митною декларацією № 1297.

23.07.2008 р. відповідачем 3 товар був доставлений вантажоодержувачу - ПП "Ювента Гласс".

При здачі-прийомі товару було встановлено, що 168 листів скла "Float" розбито та не придатне для подальшого використання, про що складений акт прийому-здачі вантажу від 23 липня 2008 року.

Актом експертизи Торгово-промислової палати України від 23.07.2008р. № 1-3206/1 встановлено, що доставлений позивачу перевізником ОСОБА_4 товар пошкоджений, а саме розбито та пошкоджено 168 листів скла "Float, дане скло не придатне для використання за цільовим призначенням.

11.07.2008 р. фірмою Guardian Czestochowa Sp.z.o.o. для позивача було відвантажено 308 (11) листів (упаковок) скла "Float.

Даний товар перевозився вантажною автомашиною державний номер НОМЕР_2, перевізник - Відповідач2, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною А № 0083902 (CMR) та вантажно-митною декларацією № 1282.

24.07.2008р. відповідачем 2 товар був доставлений вантажоодержувачу - ПП "Ювента Гласс".

При здачі-прийому товару було встановлено, що 109 листів скла "Float" розбито та не придатне для подальшого використання, про що складений акт прийому-здачі вантажу від 25 липня 2008 року.

Актом експертизи Торгово-промислової палати України від 24.07.2008р. № 1-3206/2, встановлено що доставлений позивачу перевізником ОСОБА_9 товар пошкоджений, а саме розбито та пошкоджено 109 листів скла "Float" і не придатне для використання за цільовим призначенням.

Задовольняючі позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідачі неналежно виконали зобов'язання по перевезенню вантажу замовника.

Відповідачі наполягають на тому, що суд безпідставно застосував ст. ст. 932, 934 ЦК України, оскільки відповідно вимогам цих статей відповідальність виникає тільки у разі порушення умов договору транспортного експедирування, тоді як договором-доручення № 77/08 не передбачена відповідальність відповідача 1 за збитки, в тому числі солідарна відповідальність з перевізниками за втрату або пошкодження вантажу.

Відповідач З зазначає, що пошкодження стійки кріплення не залежало від перевізника і запобігти їм перевізник не міг, оскільки не мав доступу до вантажу під час транспортування.

Відповідно до п. 3.8. Договору позивач зобов'язаний вантажно-розвантажувальні роботи виконувати своїми силами та за свій рахунок. Не допускати перевантаження автомобіля понад паспортну вантажопідйомність. Під час завантаження узгоджувати з водієм питання раціонального розміщення вантажу в кузові (на платформі) автомобіля.

Згідно п. 3.9. Договору позивач зобов'язаний забезпечити якість завантаження вантажу в автомобілі так, щоб виключити його псування, бій, зміщення чи пошкодження під час руху автомобіля, забезпечуючи безпечність використання транспортного засобу у відповідності до "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом (z0128-98) ", правилами техніки безпеки і дорожнього руху.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що повірений не несе відповідальності за якість вантажів що перевозяться, у разі їх неправильного пакування та складування.

Відповідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів товарно-транспортна накладна (СМR) посвідчує факт укладення договору перевезення вантажу.

При цьому, договір перевезення вантажу є самостійним договором, який не залежить від наявності або дійсності договору доручення.

Частиною 2 ст. 4 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Однак як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, такі договори були укладені позивачем самостійно.

3 огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що відповідач 1 не несе відповідальності за договорами перевезення, укладеними позивачем з відповідачем 2 та відповідачем З, оскільки він не є стороною в даних договорах.

Твердження відповідача З про те, що пошкодження вантажу сталося через розлом стійки, (яка є власністю заводу виготовлювача скла) в місці її зварювання не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно до заявок на перевезення вантажу в міжнародному сполученні серед вимог до автомобілів позивач вказав на обов'язкову наявність комплекту з 10 та відповідно 12 вантажних ременів та те, що піраміди являються невід'ємною частиною автомобіля і призначені для перевезення скла та дзеркал. Доказів того, що зазначені стійки є власністю заводу виготовлювача скла відсутні.

Крім того, обов'язок перевірки правильності завантаження спірного вантажу покладений на перевізника, тому посилання відповідача З на те, що пошкодження вантажу сталося внаслідок порушення правил пакування спірного вантажу та неналежного його завантаження, апеляційним судом до уваги не прийняте.

З огляду на встановлене попередніми судовими інстанціями, колегія суддів, зазначає наступне .

Ухвалою суду від 17.12.2008 р. по клопотанню відповідача у якості відповідачів 2 та 3 у справу були залучені підприємці ОСОБА_5 та ОСОБА_10 (т.1, арк. 59,94).

первісний позов був пред’явлений до експедитора ТОВ "ВВ ІМЕКС" на підставі договору доручення № 77/08 від 27.06.2008р.

Позовні вимоги уточнені позивачем (т.1, арк.96) і позивач просить стягнути збитки з ОСОБА_5 і ОСОБА_10 на підставі міжнародних ТТН (СМR), тобто по договорам перевезення, а також по договору доручення з ТОВ "ВВ ІМЕКС", - солідарно.

Суди залишили поза увагою вимоги ст. 22 Господарського процесуального кодексу України: позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог… Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві –така дія кваліфікується як зміна предмету позову.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачає, що СМR має силу договору перевезення та складається на кожну партію товару. Перевізник робить на накладній помітки щодо зовнішнього стану вантажу та його упаковки. У разі необхідності повинен зробити застереження в графі 18. За відсутності застережень вважається, що перевізник прийняв товар належної якості, а далі СМR є достовірними. Одержувач, виявивши недостачу чи пошкодження вантажу повинен внести відповідні застереження до СМR (графа 24) у певні строки (інакше діятиме презумпція, згідно з якою вантаж було прийнято відповідно до умов накладної). відповідальність та порядок розрахунку збитків, що підлягають відшкодуванню перевізником передбачені главою ІУ, а порядок пред’явлення рекламацій та позовів до суду –главою У Конвенції.

Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги перевізника, що судом апеляційної інстанції не досліджені певні обставини справи щодо перевезення вантажу, з’ясування яких вимагає Конвенція, зокрема наявність застережень в графі 18 і певних записів в графі 24 СМR (накладній) та інше, а також наслідки наявності або відсутності застережень.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договори перевезення були укладені позивачем самостійно. На підтвердження цих обставин не наведено певних доказів . Між іншим, судом першої інстанції досліджений договір доручення № 77/08, укладений позивачем та ТОВ "ВВ ІМЕКС" 27.06.2008 р., де зазначено, що ТОВ "ВВ ІМЕКС" організує перевезення вантажу найманим транспортом за маршрутом, вказаним у разовій заявці, укладає від свого імені або від імені ПП "Ювента Гласс" договір перевезення вантажу, забезпечує відправку і одержання вантажу. Надає під завантаження автотранспорт,що відповідає типу вантажу та інше. Суди не дослідили який транспорт замовляв позивач і який транспорт надав повірений. З наведеного слідує,що заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута судами с порушенням вимог статей 22, 33, 34, 43, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , без дослідження певних доказів на встановлення обставин, з’ясування яких вимагає Конвенція. Порушення норм процесуального та матеріального права є підставою для скасування прийнятих у справі судових актів і направлення вдруге справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно з’ясувати предмет та підстави позову, поданого позивачем та прийнятого судом; уточнені вимоги відповідно приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Ретельно дослідити докази та доводи сторін на підтвердження та заперечення вимог. Встановити дійсні правовідносини сторін та обставини справи. До встановленого правильно застосувати норми матеріального права і з дотриманням вимог процесуального законодавства, винести обґрунтоване, законне рішення суду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 6, 8, 125, 150 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) , рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) , Вищий господарський суд України,