Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У січні 2009 року ТОВ "Констеб ЛТД" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Карбон ЛТД" про визнання недійсним договору про надання послуг від 01.12.2008 р. в частині отримання оплати за опалення та холодного і гарячого водопостачання та водовідведення; зобов'язання ТОВ "Карбон ЛТД" внести зміни до договору про надання послуг від 01.12.2008 р. в частині отримання оплати за надання опалення, холодного і гарячого водопостачання та водовідведення; зобов'язання відповідача при формуванні цін на послуги опалення та гарячого водопостачання виходити з розрахунку ринкової ціни за куб газу, а на послуги з холодного водопостачання та водовідведення -використовувати тарифи, за якими ці послуги надаються ВАТ "АК "Київводоканал", та стягнення з ТОВ "Карбон ЛТД" 100 000,00 грн.

Під час розгляду справи ТОВ "Карбон ЛТД" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Констеб ЛТД" 352 648,22 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2010 р. у справі № 40/35-11/460 (суддя Смирнова Ю.М.) у первісному позові відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Констеб ЛТД" на користь ТОВ "Карбон ЛТД" заборгованість у розмірі 347 972,49 грн., пеню у розмірі 4 576,47 грн., державне мито у розмірі 3 525,49 грн. та 117,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 р. (колегія суддів у складі: Гарник Л.Л. - головуючої, Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2010 р. у справі № 40/35-11/460 скасовано частково та відмовлено ТОВ "Карбон ЛТД" в стягненні 347 972,49 грн. заборгованості, 4 576,47 грн. пені та 3 643,46 грн. судових витрат; в іншій частині оскаржуване рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 р., ТОВ "Карбон ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказану постанову та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2010 р.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.07.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. - головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу ТОВ "Карбон ЛТД" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 26.07.2010 р. о 12 год. 50 хв.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

За договором про надання послуг від 01.12.2008 р., який укладено між ТОВ "Карбон ЛТД" (виконавець) та ТОВ "Констеб ЛТД" (замовник) (далі - Договір), виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги із забезпечення теплопостачання, гарячого і холодного водозабезпечення приміщень, займаних замовником, та мереж пожежогасіння на 1-8 поверхах та 4 секцій у будинку № 1 по провулку Лабораторному, а також передачі електричної енергії від ТП 746 до ЩС в щитовій виконавця; обслуговування і ремонту інженерних мереж та обладнання, за допомогою яких забезпечується надання вищезазначених послуг.

Фактично Договір було підписано ТОВ "Констеб ЛТД" 24.12.2008 р. після узгодження редакції Договору з урахуванням протоколу розбіжностей (листи № 117 від 09.12.2008 р., № 61 від 16.12.2008 р., № 60 від 15.12.2008 р., № 130 від 22.12.2008 р. та № 65 від 24.12.2008 р.).

Термін дії Договору – з 01.12.2008 р. по 30.04.2009 р. (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 3.1.1 Договору за надані послуги по забезпеченню холодною водою замовник сплачує виконавцю 20% від показів будинкового водолічильника (після встановлення замовником лічильників відповідно до п. 2.4.5 цього Договору, розрахунки ведуться за показаннями встановлених на стояках лічильників) і за тарифом для категорій споживачів, що входять до "Переліку окремих суб'єктів господарювання –споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення та постачання холодної і гарячої води та водовідведення" (далі - Перелік) відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.11.2008 р. № 1663 (ra1663017-08) "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих суб'єктів господарювання".

24.12.2008 р. Указом Президента України № 1199/2008 "Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації" (1199/2008) розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.11.2008 р. № 1663 (ra1663017-08) "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих суб'єктів господарювання" скасовано, у зв'язку з цим позивач за первісним позовом вважає, що застосування тарифів згідно з даним розпорядженням є незаконним, і скасування розпорядження є підставою для визнання спірного Договору недійсним.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочину, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його адекватність внутрішній волі учасника правочину; спрямованість волі учасника правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог є підставою для недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Як встановлено місцевим господарським судом, на момент укладення Договору розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.11.2008 р. № 1663 (ra1663017-08) "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих суб’єктів господарювання" було чинним, а тому обгрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що скасування в подальшому вказаного розпорядження, з огляду на положення ч. 1 ст. 215 ЦК України, не може слугувати підставою для визнання укладеного сторонами Договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 (v0009700-09) зазначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем за первісним позовом, відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при укладенні спірного Договору позивач знаходився у вкрай важкому матеріальному, фінансовому чи соціальному становищі.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем за первісним позовом тверджень, що спірний Договір вчинено під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом Договору є забезпечення теплопостачання, гарячого і холодного водозабезпечення приміщень, займаних замовником.

Частиною третьою статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Згідно з п. 73 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" такі види господарської діяльності, як виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії підлягають ліцензуванню.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про теплопостачання" господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, відповідач за первісним позовом для надання послуг за Договором не виробляв товарну продукцію на об'єктах сфери теплопостачання для потреб споживачів, а лише забезпечував опалення і підігрів води у розташованому по пров. Лабораторному, 1 будинку з використанням власної котельні.

За таких обставин, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій, що послуги, які надавалися відповідачем за первісним позовом, не можуть бути розцінені як діяльність, що підлягає ліцензуванню згідно зі ст. 23 Закону України "Про теплопостачання".

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов до правомірного висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання недійсним Договору про надання послуг від 01.12.2008 в частині отримання оплати за опалення та холодного і гарячого водопостачання та водовідведення (розділ 3 Договору) задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ТОВ "Констеб ЛТД" про зобов'язання ТОВ "Карбон ЛТД" внести зміни до договору про надання послуг від 01.12.2008 р. в частині отримання оплати за надання опалення, холодного і гарячого водопостачання та водовідведення та зобов'язання відповідача при формуванні цін на послуги опалення та гарячого водопостачання виходити з розрахунку ринкової ціни за куб газу, а холодного водопостачання та водовідведення використовувати тарифи, за якими ці послуги надаються ВАТ "АК "Київводоканал", колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно з п. 6.1 Договору усі суперечності та розбіжності вирішуються сторонами за взаємною згодою, а у випадку недосягнення такої - за рішенням господарського суду.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Зважаючи, на те що, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, станом на момент розгляду справи дія Договору припинена, а відповідно до положень ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 5 ст. 188 ГК України договір вважається зміненим з моменту набрання чинності рішенням суду, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов до правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Констеб ЛТД" про внесення змін до Договору про надання послуг від 01.12.2008 р. в частині отримання оплати за надання опалення, холодного і гарячого водопостачання та водовідведення.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем за первісним позовом не наведено підстав та правового обґрунтування вимог про зобов'язання ТОВ "Карбон ЛТД" внести зміни до договору про надання послуг від 01.12.2008 р. в частині отримання оплати за надання опалення, холодного і гарячого водопостачання та водовідведення та зобов'язання відповідача при формуванні цін на послуги опалення та гарячого водопостачання виходити з розрахунку ринкової ціни за куб газу, а холодного водопостачання та водовідведення використовувати тарифи, за якими ці послуги надаються ВАТ "АК "Київводоканал". Також, як встановили суди, позивачем за первісним позовом не вказано, які саме дії ТОВ "Карбон ЛТД" повинно вчинити для внесення змін до Договору, які конкретно зміни необхідно внести, а також який саме розрахунок відповідач зобов'язаний використовувати про формуванні цін на послуги опалення та гарячого водопостачання та які тарифи використовувати при розрахунку ціни холодного водопостачання та водовідведення.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що зазначені вимоги заявлені позивачем про абстрактне зобов'язання до вчинення дій, та задоволення таких позовних вимог унеможливлене вимогами ст. 84 ГПК України, згідно з якою господарський суд може зобов'язати вчинити лише конкретні дії.

Відносно позовних вимог ТОВ "Констеб ЛТД" про стягнення з ТОВ "Карбон ЛТД" збитків у розмірі 100 000,00 грн., пов'язаних з ненаданням відповідачем послуг, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 ГК України).

У відповідності з положеннями ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Водночас, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, доказів на підтвердження понесення позивачем за первісним позовом заявленого розміру збитків суду не надано, вимоги ґрунтуються лише на припущеннях.

За таких обставин, колегією суддів касаційної інстанції визнається підставним висновок місцевого господарського суду про необґрунтованість доводів ТОВ "Констеб ЛТД" щодо розміру заявленої суми збитків, у зв'язку з чим правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову ТОВ "Констеб ЛТД" у задоволенні позовної вимоги про стягнення 100 000,00 грн. збитків.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, про відмову у задоволенні первісного позову.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ "Карбон ЛТД" колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом (436-15) , законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Зустрічні позовні вимоги, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, обґрунтовані несвоєчасним та не в повному обсязі виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань за Договором щодо оплати отриманих послуг.

Як встановлено апеляційним господарським судом, відповідно до додатку № 2 до Договору сторони визначили схему розрахунків за надані послуги. При цьому за основу (як нормативний акт, відповідно до якого визначається вартість одиниці) визначено Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.11.2008 р. № 1663 (ra1663017-08) .

Господарський суд апеляційної інстанції також встановив, що при наданні документів на підтвердження об'ємів наданих послуг, визначенні вартості послуг за основу брались тарифи (ставки), встановлені вказаним Розпорядженням. Указом Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 р. (1199/2008) розпорядження, яким керувався відповідач за первинним позовом при визначені сум, що підлягали до сплати, скасовано як таке, що не відповідає Конституції (254к/96-ВР) та законам України, іншим актам законодавства.

Приписами ст. 4 ГПК України визначено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про господарський суд" (1142-12) , цивільного кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Водночас місцевим господарським судом при розгляді зустрічного позову вказані обставини не було враховано.

У зв'язку з викладеним, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції щодо помилковості висновку суду першої інстанції про задоволення зустрічних позовних вимог.

За таких обставин, апеляційним господарським судом правомірно скасовано частково рішення місцевого господарського суду та відмовлено ТОВ "Карбон ЛТД" в стягненні 347 972,49 грн. заборгованості та 4 576,47 грн. пені.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Твердження оскаржувача про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ТОВ "Карбон ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 р. у справі № 40/35-11/460 залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.