Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У червні 2009 року ВАТ по газопосточанню та газифікації "Донецькміськгаз" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ "Укргаз-Енерго" про стягнення 259 649,01 грн. пені за несвоєчасне підписання актів здачі-прийомки послуг з транспортування газу за договором № 18/66/Тр-07 про надання послуг з транспортування природного газу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2010 у справі № 52/468 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. пені, 1 000,00 грн. державного мита та 120,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 р. (колегія суддів у складі: Отрюха Б.В. –головуючого, Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2010 р. у справі № 52/468 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 р., ВАТ по газопосточанню та газифікації "Донецькміськгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати повністю вказану постанову і прийняти постанову, якою позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною і необґрунтованою у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. –головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу ВАТ по газопосточанню та газифікації "Донецькміськгаз" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 26.07.2010 р. о 12 год. 40 хв.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.02.2007 р. між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (Виконавець) та ЗАТ "Укргаз-Енерго" (Замовник) укладено договір № 18/66/Тр-07 про надання послуг з транспортування природного газу (далі –Договір).

Як встановив апеляційний господарський суд, згідно з п. 1.1 Договору Виконавець зобов'язався прийняти та протранспортувати природний газ системою розподільчих газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користуванні виконавця, від пунктів приймання-передачі газу –газорозподільних станцій (далі –ГРС) на магістральних трубопроводах (далі –Пункти приймання-передачі газу) та/або пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України (далі –ПВВГ) до пунктів призначення –місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування газопроводів споживачів для технічної передачі визначеним замовником та доведеним (підтвердженим) до виконавця через Об'єднане диспетчерське управління ДК "Укртрансгаз" (ОДУ ДК "Укртрансгаз") споживачам, здійснювати облік такого газу, а Замовник - відповідно до умов даного Договору оплатити надані Виконавцем послуги з транспортування газу.

Господарськими судами встановлено, що згідно з п.п. 4.1 та 4.2 Договору надання послуг з транспортування газу щомісячно оформляється Замовником і Виконавцем шляхом складання актів здачі-прийомки послуг з транспортування газу, а також акта здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення.

У п. 4.3 Договору визначено, що сторони зобов'язані підписати акт здачі-прийомки послуг з транспортування газу до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, у якому фактично надавалися послуги.

Акт здачі-прийомки послуг з транспортування газу та акт здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення складаються виконавцем на підставі реєстру фактично протранспортованих об'ємів природного газу у відповідному місяці (п. 4.4 Договору).

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач надсилав акти здачі-прийомки послуг з транспортування газу, однак з порушенням строків, передбачених Договором.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2008 р. у справі № 6/183 за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" до ЗАТ "Укргаз-Енерго" про стягнення 9 408 771,14 грн., залишеним без змін апеляційною та касаційною судовими інстанціями, встановлено факт надання позивачем у лютому-грудні 2007 року послуг з транспортування газу за Договором на загальну суму 7 691 599,84 грн., факт надсилання 04.03.2008 р. позивачем на адресу відповідача актів здачі-прийомки послуг з транспортування газу за серпень-листопад 2007 року, а також факт отримання відповідачем таких актів 13.03.2008 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи викладене, підставним є висновок апеляційного господарського суду щодо надсилання позивачем на адресу відповідача актів приймання-передачі послуг з транспортування газу з порушенням строків, передбачених Договором.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 4.3 Договору, яке полягає у ненаданні своєчасно для підписання відповідачу актів здачі-прийомки послуг з транспортування газу, відповідач не мав можливості своєчасно виконати зобов'язання щодо підписання вказаних актів.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Як встановлено господарським судами попередніх інстанцій, згідно з п. 7.5 Договору у випадку не підписання встановлених даним Договором актів у встановлені даним Договором строки, сторона, яка не підписала будь-який акт, сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5% від вартості планових обсягів газу у відповідному місяці за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, яка діяла у період, протягом якого відбувалася затримка виконання зобов'язання за кожний факт не підписання.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, що відповідно до п. 7.5 Договору пеня нараховується лише у випадку, коли акт не підписаний у строк до 5 числа місяця, наступного за звітним.

У той же час, як встановив апеляційний господарський суд, такі акти не надавалися позивачем відповідачу у строки, зазначені у Договорі, тобто до кожного 5 числа.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з апеляційним господарським судом, що пеня може бути нарахована та стягнута лише у разі порушення грошового зобов'язання, тоді як позивач просить суд стягнути з відповідача пеню не за порушення грошового зобов'язання, а за непідписання актів приймання-передачі послуг з транспортування газу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним господарським судом правомірно скасовано рішення місцевого господарського суду та відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Твердження оскаржувача про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ВАТ по газопосточанню та газифікації "Донецькміськгаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 р. у справі № 52/468 залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.