6/643 Про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу - 20.07.2010 Прийняття

( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs10085395) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs12878828) ) ( Додатково див. рішення господарського суду міста Києва (rs9020948) )

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Трейд", м. Дніпропетровськ (далі –ТОВ "Оптіма Трейд")

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2010

зі справи № 6/643

за позовом ТОВ "Оптіма Трейд"

до Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі –АМК України)

третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта", м. Київ (далі –ТОВ "НК Альфа-Нафта")

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Лутак Т.В.,

відповідача –Федосієнко М.М.,

третьої особи –ОСОБА_4

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Трейд" звернулося з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 12.08.2009 № 25-р/тк "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю товариство з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта".

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2009 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 (колегія суддів у складі: суддя Отрюх Б.В. –головуючий, судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи зазначені рішення попередні судові інстанції виходили з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 23.11.2009, постанову апеляційного суду від 25.05.2010 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 34, 36, 43 ГПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 12.08.2009 № 25-р/тк було визнано, що товариство "Оптіма Трейд" у першому кварталі 2009 року займало монопольне становище на ринках низькооктанових та високооктанових бензинів, а також дизельного пального, що реалізувалось уроздріб через АЗС у територіальних межах Білопільського, Буринського, Л. Долинського та Путивльського районів Сумської області.

Цим же рішенням було визнано, що дії зазначеного товариства, які полягали у встановленні в лютому 2009 року роздрібних цін на низькооктанові та високооктанові бензини та дизельне пальне, що реалізувались уроздріб через АЗС товариства "НК Альфа-Нафта" в особі філії № 15 - "Сумська" у територіальних межах Білопільського, Буринського, Л. Долинського та Путивльського районів Сумської області, є порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 частини другої ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються уроздріб через АЗС, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринках.

За допущене порушення законодавства про захист економічної конкуренції згаданим рішенням на ТОВ "Оптіма Трейд" було накладено штраф у розмірі 500000,00 грн.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач не довів наявності передбачених законом підстав для визнання рішення Антимонопольного комітету України недійсним.

З такими висновками обох судових інстанцій погодитись не можна.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, і це було встановлено судами, відповідачем були досліджені обставини, пов’язані з діяльністю позивача на ринку пального, що реалізується уроздріб через АЗС, яка здійснювалась за такого.

01.01.2009 ТОВ "Оптіма Трейд" та ТОВ "НК Альфа-Нафта" був укладений договір комісії, згідно з умовами якого ТОВ "НК Альфа-Нафта" в особі філії № 15 - "Сумська" за винагороду та за дорученням ТОВ "Оптіма Трейд" здійснювало реалізацію нафтопродуктів на АЗС ТОВ "НК Альфа-Нафта" третім особам. Відповідно до умов цього ж договору ціна реалізації нафтопродуктів на АЗС комісіонера встановлюється письмовим розпорядженням комітента. Комісіонер не має права змінювати ціну реалізації нафтопродуктів без письмово розпорядження комітента. До обов’язків комісіонера також відносилось: перераховувати комітенту кошти, які були ним отримані після реалізації нафтопродуктів, переданих на комісію по договору; надавати на вимогу комітента копії документів, які підтверджували надходження коштів від покупців; передавати комітенту на його вимогу усі права по відношенню до третіх осіб, які випливали з угод, що здійснювались між комісіонером та третіми особами; повідомляти комітента про обставини, які перешкоджають реалізації паливно-мастильних матеріалів.

Наведеним обставинам суди дали відповідну оцінку і, врахувавши вимоги ст.ст. 1011, 1014, 1017 ЦК України, дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості тверджень Антимонопольного комітету України про те, що діяльність на ринках низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального, яке реалізувалось уроздріб через АЗС, з числа двох зазначених осіб здійснював саме позивач, у той час як товариство "НК Альфа-Нафта" (в особі філії № 15 –"Сумська") виконувало лише технологічні операції по заправці автомобілів споживачів світлими нафтопродуктами через АЗС, отримуючи за цю роботу комісійну винагороду від комітента (позивача за цією справою), тобто самостійної діяльності на ринках світлих нафтопродуктів не здійснювало і умови обороту товару на ринках не визначало.

В той же час, погоджуючись з висновком Антимонопольного комітету України про те, що позивач, уклавши договір комісії з товариством "НК Альфа-Нафта", у першому кварталі 2009 року конкурентів не мав і займав монопольне становище на ринках низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізувалось уроздріб через АЗС у територіальних межах Білопільського, Буринського, Л. Долинського та Путивльського районів Сумської області, суди послались на встановлені відповідачем обставини, згідно з якими товариство "НК Альфа-Нафта" в особі філії № 15 - "Сумська" за результатами його діяльності у 2008 році, займало монопольне становище на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується уроздріб через АЗС у територіальних межах Білопільського, Буринського, Л. Долинського та Путивльського районів Сумської області з часткою 100 відсотків.

Відповідно до частини першої ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента або якщо він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Свої власні висновки відносно правильності встановлених Антимонопольним комітетом України обставин, пов’язаних із визначенням факту монопольного становища суб’єкта господарювання, суди не мотивували, пославшись у цьому зв’язку виключно на те, що в даному випадку дослідження ринків, визначення їх територіальних, товарних, часових меж та визначення часток суб’єктів господарювання на відповідних ринках проводилось відповідачем згідно з Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р (z0317-02) .

При цьому правильність застосування відповідачем цієї Методики (z0317-02) , а також правильність застосування ним інших правових норм при вирішенні питання, пов’язаного з визначенням монопольного становища суб’єкта господарювання, суди не перевірили, не з’ясували, чи заперечує проти наявності цієї обставини сам позивач, не вказали, які саме докази свідчать про правильність висновків відповідача щодо тієї обставини, що у першому кварталі 2009 року позивач на визначеному ринку не мав жодного конкурента або не зазнавав значної конкуренції з боку інших суб’єктів господарювання. У цьому зв’язку суди залишили поза увагою, що, відповідно до ст.ст. 47, 43, 84, 105 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи; що подані по справі докази мають бути оцінені судом, а також, що у мотивувальній частині судового рішення мають бути не тільки вказані встановлені судом обставини, але й зазначені докази, на підставі яких ці обставини були ним встановлені.

Зазначеним вимогам процесуального законодавства судові рішення не відповідають у частині, яка стосується не здійсненої судами перевірки встановлених Антимонопольним комітетом України обставин, згідно з якими позивач у першому кварталі 2009 року за відсутності конкурентів займав монопольне становище на ринках низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізовувались уроздріб через АЗС у згаданих територіальних межах.

Відповідно до частини першої ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним становищем, як то передбачено п. 1 частини другої цієї ж статті, визнається, зокрема, встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно з п. 2 ст. 50 цього ж Закону зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, висновку про те, що дії позивача, який займав монопольне становище на відповідному ринку, пов’язані з встановленням у лютому 2009 року роздрібних цін на низькооктанові, високооктанові бензини та дизельне пальне, що реалізовувалось уроздріб на АЗС у зазначених територіальних межах, набули ознак правопорушення, передбаченого п. 1 частини другої ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Антимонопольний комітет України дійшов з тих підстав, що позивач встановлював такі ціни реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринках.

Обґрунтованості таких посилань відповідача та встановлених ним у цьому зв’язку обставин попередні судові інстанції, всупереч згаданим ст.ст. 47, 43, 84, 105 ГПК України, не перевірили, доказам, які були надані відповідачем з цих же питань, не дали ніякої оцінки та не зазначили у прийнятих зі справи рішеннях, які саме обставини дають підстави вважати правильними ті посилання відповідача, згідно з якими останній стверджував про те, що у лютому 2009 році позивач встановлював такі ціни реалізації товару, які йому неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринках.

Відповідно до ст.ст. 13, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" кваліфікуючими ознаками такого правопорушення, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, з урахуванням обставин цієї справи, є такі дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, за яких він встановлює такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б йому встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Попередні судові інстанції, не перевіривши обґрунтованості встановлених відповідачем у цьому ж зв’язку обставин, таким чином не перевірили і правильності висновків Антимонопольного комітету України щодо наявності в діях позивача складу зазначеного правопорушення, тобто допустили суттєву неповноту у дослідженні обставин справи.

З огляду на це посилання судів на відсутність передбачених ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання оскаржуваного рішення Антимонопольного комітету України недійсним не можна визнати такими, що ґрунтуються на встановлених по справі обставинах.

У цьому зв’язку прийняті по справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У ході такого розгляду суду належить врахувати наведене, з’ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна з сторін у своїх поясненнях по справі та на підставі поданих, а за необхідності і додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.