Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю повноважних представників:

У серпні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача про стягнення 32000 грн., обгрунтовуючи свої вимоги тим, що останній безпідставно заперечує проти повернення зазначеної суми грошових коштів після дострокового припинення строку дії договору оренди, які отримані ним як передоплата за вказаним договором.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12 жовтня 2009 року позов задоволено та постановлено стягнути з АТВТ-АК "Буковина-Авто" на користь АКБ "Укрсоцбанк" 32000 грн. та судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 8 лютого 2010 року рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі АКБ "Укрсоцбанк" просить постанову апеляційного господарського суду, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права, скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій між Акціонерним товариством відкритого типу - Акціонерною компанією "Буковина-Авто" (орендодавець) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (орендар) 01.11.2005 року було укладено попередній договір оренди, а 30.06.2006 року - договір оренди, за умовами яких орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 20 кв. м., що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Московської Олімпіади, 8А з метою влаштування відділення орендаря. 30.06.2006 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Пунктом 3.1 договору оренди від 30.06.2006 року передбачено, що в рахунок оплати за користування об'єктом оренди за перші 53 місяці оренди зараховуються кошти, сплачені орендарем за попереднім договором оренди в сумі 53000,00 грн. Зазначені кошти були перераховані на рахунок орендодавця згідно меморіального ордеру №1 від 02.11.2005 року.

Листом №50-01/67-107 від 24.03.2008 року позивач повідомив відповідача про те, що у зв'язку з неефективною діяльністю та відсутністю перспектив розвитку відділення, головним офісом АКБ "Укрсоцбанк" було прийнято рішення про його закриття 01.04.2008 року.

Листом № 487 від 31.03.2008 року позивач повідомив відповідача про свої наміри розірвати або припинити договір оренди приміщення від 30.06.2006 року на протязі 10 календарних днів з моменту направлення даного листа і попередив відповідача про необхідність перерахувати на рахунок Чернівецької філії АКБ "Укрсоцбанк" залишок невикористаних коштів по орендній платі в сумі 32000,00 грн.

Відповіді на зазначені листи відповідач не надав.

31.03.2008 року сторони підписали акт прийому-передачі об'єкта оренди по вул. Московської Олімпіади, 8А, згідно якого орендодавець прийняв, а орендар передав нежитлове приміщення: частина будівлі павільйону торгівлі площею 20 кв. м. в стані, придатному для його подальшого використання за призначенням, обумовивши, що сторони претензій одна до одної не мають.

Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду і прийняття нового рішення про відмову позивачу у позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що договір оренди від 30.06.2006 року у встановленому законом та цим договором порядку розірваний з підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України, або припинений з підстав, передбачених пунктом 10.1 договору оренди, не був і продовжує діяти, а тому підстав для повернення відповідачем коштів у сумі 32000 грн., які були сплачені позивачем за попереднім договором від 1.11.2005 року в рахунок оплати за користування об’єктом за 32 (тридцять два) місяці і використані відповідачем на капітальний ремонт, орендованого приміщення, немає.

Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна враховуючи наступне.

Розглядаючи даний спір та приймаючи постанову, апеляційний господарський суд не врахував вимоги положень частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, відповідно до яких у зазначеній статті закріплюються вимоги щодо обов’язкового письмового оформлення повернення наймачем предмета договору після закінчення дії договору.

Договір найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) вважається припиненим з моменту передачі наймачем майна наймодавцю. Коментована норма є імперативною.

На вказане положення апеляційна інстанція уваги не звернула та не дала належної правової оцінки акту прийому-передачі об’єкту оренди від 31.03.2008 року, згідно якого АК "Буковина-Авто" прийняла, а Чернівецька філія АКБ "Укрсоцбанк" передала нежитлове приміщення; частка будівлі павільйону торгівлі площею 20м2 в стані придатному для його використання за призначенням, після чого сторони претензій одна до одної не мають.

Не можна погодитись, також, з висновками апеляційної інстанції і в тому, що кошти, які були сплачені позивачем за попереднім договором від 1.11.2005 року зараховані відповідачем в рахунок оплати за користування об’єктом оренди за 32 (тридцять два) місяці і використані останнім на капітальний ремонт орендованого приміщення, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають матеріалам справи, що визнати законним і обґрунтованим не можна.

За вказаних обставин, суд вважає, що постанова апеляційної інстанції, як прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 43 ГПК України, не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність і обгрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення, суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував та перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв правильне рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини, тому його необхідно залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 8 лютого 2010 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 12 жовтня 2009 року залишити без змін.

постанова касаційному оскарженню не підлягає.