Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_6 дов. від 22.12.2008 року

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи: не з'явилися

від скаржника: Грєнков І.В. дов. від 23.03.2010 року

В грудні 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 звернулася до господарського суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 про стягнення 94130,13 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначала, що у відповідності до укладеного між нею, відповідачем та приватним підприємством "Антей" договору на участь у будівництві офісу вона здійснила фінансування будівництва на суму 94130,13 грн. Після закінчення будівництва право власності на будівлю офісу зареєстровано за відповідачем, який повинен був протягом місяця передати належні частки іншим учасникам договору у відповідності до здійсненого фінансування. Однак, відповідач профінансовану позивачем частку йому не передав, а грошові кошти не повернув.

В лютому 2009 року позивач змінив предмет позову та просив суд зобов'язати відповідача передати йому у власність нежитлові приміщення у відповідності до здійсненого фінансування на суму 94130,13 грн.

Ухвалою від 27.04.2009 року господарський суд Харківської області залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватне підприємство "Антей".

В процесі розгляду справи сторони подали до суду заяву про затвердження мирової угоди, а також текст мирової угоди, підписаний ними та скріплений їх печатками.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2009 року (судді: Рильова В.В. –головуючий, Савченко А.А., Інте Т.В.) заяву про затвердження мирової угоди задоволено.

Затверджено мирову угоду, укладену між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_5, за умовами якої відповідач в рахунок заборгованості в сумі 94130,13 грн. передав, а позивач прийняв у власність нежитлові приміщення четвертого поверху нежитлової будівлі літ."Б-4" по АДРЕСА_1 в м.Харкові, а саме: приміщення № 1 (кабінет) –39,90 кв.м.; приміщення № 2 (кабінет) –38,40 кв.м.; приміщення № 4 (кабінет) –14,10 кв.м.; приміщення № 5 (санвузол) –2,70 кв.м.; приміщення № 6 (санвузол) –2,70 кв.м.; приміщення № 7 (кабінет) –30,30 кв.м.; приміщення № 8 (кабінет) –37,40 кв.м.; приміщення № 9 (кабінет) –30,30 кв.м.

Провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулась Харківська міська рада, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд. При цьому, скаржник посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що судом винесено ухвалу, яка стосується прав та обов'язків ради без залучення її до участі у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача та скаржника, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду (ч.2 ст.11113 ГПК України (1798-12) ).

Заявляючи про те, що ухвала місцевого господарського суду стосується її прав та обов'язків, Харківська міська рада посилається на те, що земельна ділянка, на якій розміщена будівля, що передана відповідачем позивачу за умовами затвердженої судом мирової угоди, знаходиться у комунальній власності, а розпоряджатися нею має право тільки територіальна громада м.Харкова в особі Харківської міської ради, яку при винесенні ухвали не було залучено до участі у справі.

Однак, уявлення скаржника про те, що ухвала місцевого господарського суду стосується його прав та обов'язків в даному випадку є помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Як свідчать подані сторонами у справі докази, земельна ділянка по АДРЕСА_1 в м.Харкові згідно рішення Харківської міської ради № 78/05 від 27.04.2005 року "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" була надана приватному підприємству "Антей" в оренду для будівництва на ній.

Господарським судом першої інстанції було досліджено, що 03.08.2006 року та 13.12.2006 року між приватним підприємством "Антей", суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_5 було укладено договори про участь у будівництва офісу з влаштуванням переходу до існуючої будівлі по АДРЕСА_1 у м.Харкові з метою його будівництва та подальшої експлуатації.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.03.2007 року у справі № 40/120-07, яке набрало законної сили, визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 право власності на нежитлові приміщення підвалу, першого, другого, третього, четвертого та п'ятого поверхів громадського будинку АДРЕСА_1 в м.Харкові, загальною площею 1027,10 кв.м., які складаються з приміщень: підвалу: коридор - 8,80 кв.м; підсобне приміщення - 14,10 кв.м.; підсобне приміщення - 36,10 кв.м.; коридор - 8,90 кв.м.; підсобне приміщення - 29,10 кв.м.; підсобне приміщення - 29,70 кв.м.; сходова клітина - 15,70 кв.м.; 1 -й поверх: хол - 39,30 кв.м.; хол - 40,20 кв.м.; сходова клітина - 15.70 кв.м.; кабінет - 14,00 кв.м.; санвузол - 2,80 кв.м.; санвузол - 2,80 кв.м.; кабінет - 29,40 кв.м.; 2-й поверх: кабінет - 40,10 кв.м.; кабінет - 39.00 кв.м.; сходова клітина - 15,70 кв.м.; кабінет - 14,10 кв.м.; санвузол - 2.70 кв.м.; санвузол - 2,70 кв.м.; кабінет - 29,80 кв.м.; кабінет - 37,60 кв.м.; кабінет - 30,30 кв.м.; 3-й поверх: 1 кабінет - 40,10 кв.м.; 2 кабінет - 39.00 кв.м.; 3 сходова клітина - 15,70 кв.м.; кабінет - 14,10 кв.м.; санвузол - 2.70 кв.м.; санвузол -2,70 кв.м.; кабінет - 30.30 кв.м.; кабінет - 37,40 кв.м.; кабінет - 30,30 кв.м.; 4-й поверх: 1 кабінет - 39,90 кв.м.; 2 кабінет - 38,40 кв.м.; 3 сходова клітина - 15,70 кв.м.; 4 кабінет - 14,10 кв.м.; 5 санвузол - 2.70 кв.м.; 6 санвузол - 2,70 кв.м.; 7 кабінет - 30.30 кв.м.; 8 кабінет - 37,40 кв.м.; 9 кабінет - 30,30 кв.м.; 5-й поверх: 1 сходова клітина - 15,70 кв.м.; 2 приміщення госпінвентаря - 14,10 кв.м.; 3 топічна - 35,60 кв.м.; 4 приміщення госпінвентаря - 39,30 кв.м.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В ч.2 ст. 41 Конституції України та ст. 328 Цивільного кодексу України вказано, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 331 зазначеного Кодексу, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Матеріали справи свідчать про те, що за ОСОБА_5 у відповідності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.03.2007 року, виданого комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", зареєстровано у встановленому законом порядку право власності на нежитлову будівлю літ."Б-4" по АДРЕСА_1 в м.Харкові, загальною площею 1027,10 кв.м.

Як визначено в ч.1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності у відповідності до ч.4 ст. 41 Конституції України та ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України є непорушним.

Отже, укладаючи мирову угоду у даній справі, яка затверджена ухвалою господарського суду першої інстанції, відповідач, як законний власник, мав право на передачу своєї власності (нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 в м.Харкові) позивачу.

При цьому, згоди Харківської міської ради на таку передачу не потрібно, оскільки як визначено в ч.2 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Матеріали справи свідчать про те, що затверджуючи укладену між сторонами мирову угоду та припиняючи в зв'язку з цим провадження у справі, місцевий господарський суд всебічно, повно і об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та виніс ухвалу, яка відповідає вимогам закону та не порушує прав і обов'язків Харківської міської ради.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та для зміни чи скасування винесеної місцевим господарським судом ухвали колегія суддів касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 24.06.2009 року у справі № 61/100-08 без змін.