Вищий господарський суд України у складі колегії:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі –ФОП ОСОБА_5) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (далі –ФОП ОСОБА_7) звернулись до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" (далі –ПП "Малинська меблева фабрика") про стягнення на користь ФОП ОСОБА_5 заподіяних збитків в сумі 574, 84 грн. та на користь ФОП ОСОБА_7 заподіяних збитків в сумі 35 584, 92 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.03.2007 порушено провадження у справі № 5/1036 за позовом ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 до ПП "Малинська меблева фабрика" про стягнення 36 159, 76 грн.

До прийняття рішення по суті спору ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 подали заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просили стягнути на користь ФОП ОСОБА_5 завдані збитки в розмірі 19 196, 53 грн. та на користь ФОП ОСОБА_7 завдані збитки в розмірі 1 469 869, 20 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Тимошенко О.М.) від 21.12.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачами не доведено розмір завданих їм збитків.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зарудяна Л.О., судді Вечірко І.О., Ляхевич А.А.) від 13.04.2010 рішення господарського суду Житомирської області від 21.12.2009 залишено без змін, а апеляційні скарги ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_5 –без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Житомирської області від 21.12.2009 та постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.04.2010, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 (ОСОБА_7) подали касаційну скаргу, в якій просять рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 (ОСОБА_7) посилаються на те, що в обґрунтування розміру завданих збитків ними надано декларації (звіти ФОП платника єдиного податку) про доходи за спірний період, в яких зазначено валові витрати кожного з них, а амортизаційні витрати нараховуватись не повинні через відсутність основних фондів та нематеріальних активів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.2010 касаційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 15.07.2010.

На адресу Вищого господарського суду 14.07.2010 від позивачів надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду у справи.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 28 ГПК України, згідно з яким громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, а також те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання позивачів задоволенню не підлягає, з огляду на те, що вони не були позбавлені можливості реалізувати свої процесуальні права через представника.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами між Малинським колективним малим підприємством "Клен" (Орендодавець), правонаступником якого згідно з п. 1.2 Статуту є ПП "Малинська меблева фабрика", та Приватним підприємцем ОСОБА_5 (Орендар) 01.05.2003 укладено договір оренди приміщень № 11, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування перший поверх адмінбудинку загальною площею 587 метрів квадратних згідно Додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною (п. 1.1 договору).

Строк дії даного договору –до 31.12.2012 (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору Орендодавець зокрема зобов'язується протягом строку оренди забезпечувати Орендаря за окрему плату електро та водопостачанням. Зазначені послуги надаються Орендарю на умовах, передбачених окремими договорами.

Згідно з п. 6.2 договору Орендар має право зокрема, здавати приміщення, що орендуються, у суборенду тільки за наявності попередньої письмової згоди Орендодавця.

Між Приватним підприємцем ОСОБА_5 (Орендар) та Приватним підприємцем ОСОБА_7 (Суборендар) 02.06.2003 укладено договір суборенди, за умовами якого Орендар зобов'язався передати Суборендареві, а Суборендар зобов'язався прийняти в строкове платне суборендне користування майно згідно з переліком, що є додатком до цього договору та зобов'язується сплачувати Орендареві суборендну плату (п. 1.1 договору).

Також між ПП "Малинська меблева фабрика" та Приватним підприємцем ОСОБА_5 27.06.2006 укладено договір до договору оренди приміщень № 11 від 01.05.2003 на електрозабезпечення приміщень.

Відповідно до п.1.1 договору на електрозабезпечення приміщень Орендодавець забезпечує електричною енергією Орендаря в приміщеннях, що орендуються згідно договору № 11 від 01.05.2003, а Орендар оплачує Орендодавцю її собівартість.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 мотивовані тим, що всупереч п. 5.2 договору оренди приміщень № 11 від 01.05.2003, ПП "Малинська меблева фабрика" неодноразово проводилось відключення від електропостачання, що перешкоджає використанню приміщень для здійснення підприємницької діяльності як Орендарем, так і Суборендарем.

Розмір збитків, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивачами обґрунтовується виходячи із середньоденної виручки ФОП ОСОБА_5 до порушення його прав орендаря та середньоденної виручки ФОП ОСОБА_7, які розраховані на підставі довідок податкової інспекції про валовий дохід підприємців, декларації підприємця ОСОБА_5 про доходи за період з 01.01.2007 по 31.03.2007 та звіту платника єдиного податку підприємця ОСОБА_7 за перший квартал 2007 року.

Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Отже, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

Відповідно до ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.

Згідно із ч. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) валовий доход –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Беручи за основу для розрахунку розміру упущеної вигоди довідки податкової інспекції про валовий дохід підприємців, декларації підприємця ОСОБА_5 про доходи та звіт платника єдиного податку підприємця ОСОБА_7, позивачі виходили із загального валового доходу та обсягу виручки від реалізації товарів (робіт і послуг) за звітний квартал, тобто із загальної суми доходу від усіх видів діяльності підприємців, а не від конкретної діяльності пов'язаної із орендованим приміщенням.

При цьому, позивачами при розрахунку прибутку (доходу) суб'єкта господарювання не враховано валових витрат.

Водночас сума збитків, яку просять стягнути позивачі, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ними прибутку, а наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Однак, позивачі не надали жодних доказів вжиття ними заходів щодо одержання доходів, а також заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено в задоволенні позову, з огляду на те, що позивачами не доведено розміру упущеної вигоди, тобто не доведено наявності одного із елементів складу цивільного правопорушення.

Доводи, викладені ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 (ОСОБА_7) в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 125, 129 Конституції України, ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , колегія суддів, –

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (ОСОБА_7) залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 21.12.2009 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 у справі № 5/1036 –без змін.

2. Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010р № 8-рп/2010 (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.