Вищий господарський суд України у складі колегії:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феєрверк" (далі –ТОВ "Феєрверк") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 (далі –СПД ФО ОСОБА_5) про стягнення суми боргу в розмірі 13 216, 28 грн., інфляційних витрат в розмірі 9 337, 10 грн., пені в розмірі 33, 83 грн., 3% річних в розмірі 1 301, 13 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.10.2009 порушено провадження у справі № 17/207 за позовом ТОВ "Феєрверк" до СПД ФО ОСОБА_5 про стягнення 23 888, 34 грн.

ТОВ "Феєрверк" подало уточнення до позовної заяви, в яких вказало, що згідно умов договору ПП-025/08 було поставлено товару на загальну суму 14 543, 00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Коршенко Ю.О.) від 31.12.2009 позовні вимоги задоволено. Суд стягнув з СПД ФО ОСОБА_5 на користь ТОВ "Феєрверк" основний борг в розмірі 13 216, 28 грн., інфляційні витрати в розмірі 9 337, 10 грн., пеню в розмірі 33, 83 грн. та 3% річних у розмірі 1 301, 13 грн.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді Маляренко А.В., Мостова Г.І.) від 02.04.2010 апеляційну скаргу СПД ФО ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 31.12.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського Полтавської області від 31.12.2009 та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.04.2010, СПД ФО ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просив рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з СПД ФО ОСОБА_5 основну суму боргу за договорами – 13 207, 28 грн., суму інфляційних витрат у розмірі 169, 16 грн., суму 3% річних у розмірі 108, 00 грн. та суму нарахованої пені у розмірі 3, 82 грн., а в іншій частині позовних вимог відмовити.

У касаційній скарзі СПД ФО ОСОБА_5 посилається на те, що рахунків-фактур за договором № 81/12 від 19.12.2006 він не отримував, а отже строк оплати поставлено за ним товару не настав, і тому судами порушено ч. 2 ст. 530 ЦК України. Окрім того, позивачем невірно здійснено розрахунок втрат від інфляції, 3% річних та пені.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 касаційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 15.07.2010.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами між ТОВ "Феєрверк" (Постачальник) та СПД ФО ОСОБА_5 (Покупець) укладено договір № 81/12 від 19.12.2006, за умовами якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати піротехнічні вироби під торговими марками Фейерверк та Голден файр, а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість, за цінами у кількості і асортименті, вказаних у супроводжуючих документах (п. 1.1 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах EXW (INCOTERMS у редакції 2000 року) (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору строк поставки товару –5 робочих днів з моменту оплати Покупцем вартості товару згідно з п. 5.4 цього договору.

Оплата за товар здійснюється в розмірі 100% передоплати від ціни, що вказана в рахунку-фактурі на конкретну партію та має бути перерахована в українській національній валюті на банківський рахунок Постачальника протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури на поставку товару (п. 5.4 договору).

Згідно з п. 5.2 договору Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику вартість товару, згідно накладної чи/або рахунку-фактури на товар.

Також господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору № 81/12 від 19.12.2006 ТОВ "Феєрверк" поставило, а СПД ФО ОСОБА_5 прийняв товару на загальну суму 85 743, 28 грн., про що свідчать наявні у справі видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, сплативши за вказаний товар відповідно до банківських виписок лише 73 950, 00 грн.

У зв'язку з чим, як встановлено судами попередніх інстанцій, у СПД ФО ОСОБА_5 за договором № 81/12 від 19.12.2006 утворилась заборгованість перед ТОВ "Феєрверк" у розмірі 11 793, 28 грн.

Між ТОВ "Феєрверк" (Постачальник) та СПД ФО ОСОБА_5 (Покупець) також було укладено договір № ПП-025/08 від 20.10.2008, за умовами якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах визначених цим договором поставити та передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору (п. 1.1 договору).

Предметом поставки є піротехнічні вироби (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 6.6 договору підставою для здійснення Покупцем оплати за поставлений товар є рахунок або видаткова накладна Постачальника на поставлену кількість товару по кожній партії. Оплата за товар здійснюється Покупцем в українській національній валюті, по безготівковому рахунку, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 40 днів з моменту поставки товару Покупцю.

Господарськими судами встановлено, що на виконання договору № ПП-025/08 від 20.10.2008 ТОВ "Феєрверк" поставило, а СПД ФО ОСОБА_5 прийняв товару на загальну суму 14 543, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною, частково розрахувавшись за товар в сумі 13 120, 00 грн., про що свідчать банківські виписки.

Заборгованість СПД ФО ОСОБА_5 перед ТОВ "Феєрверк" за договором № ПП-025/08 від 20.10.2008 встановлена судами у розмірі 1 423, 00 грн.

ТОВ "Феєрверк" 08.10.2009 було надіслано СПД ФО ОСОБА_5 претензію від 02.07.2009 № 226 з вимогою сплатити 13 216, 28 грн.

Частиною 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

З огляду на те, що СПД ФО ОСОБА_5 отримав товар за договорами № 81/12 від 19.12.2006 та № ПП-025/08 від 20.10.2008 та не надав доказів його повної оплати, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що рахунок-фактура є лише документом, що містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України. Наявність або відсутність рахунку-фактуру не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість поставленого позивачем товару.

Окрім того, п. 5.2 договору № 81/12 від 19.12.2006 передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику вартість товару, згідно накладної чи/або рахунку-фактури на товар .

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК україни).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, а також те, що СПД ФО ОСОБА_5 було прострочено виконання грошового зобов'язання за договорами № 81/12 від 19.12.2006 та № ПП-025/08 від 20.10.2008, господарськими судами також були визнано такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 33, 83 грн. пені, 1 301, 13 грн. 3% річних та 9 337, 10 грн. втрат від інфляції.

Доводи, викладені СПД ФО ОСОБА_5 в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Вимога СПД ФО ОСОБА_5 про відстрочення виконання рішення суду до 01.11.2010 не підлягає задоволенню з підстав, викладених у постанові апеляційного господарського суду, з огляду на те, що підприємцем не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що можуть ускладнити виконання рішення або зробити його неможливим.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення господарського суду Полтавської області від 31.12.2009 та постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.04.2010.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 125, 129 Конституції України, ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , колегія суддів, –

1. Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 31.12.2009 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.04.2010 у справі № 17/207 –без змін.

2. Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010р № 8-рп/2010 (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.