17/483 Про укладення договору оренди - 14.07.2010 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Будсервісгрупа" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради і Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міськдержадміністрації) та просило: - визнати укладеним договір оренди земельних ділянок площею 0,88 га для будівництва житлового комплексу по вул. Зодчих, 23 в Святошинському районі м. Києва в редакції, яка підписана товариством та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" (161-14) та Типовому договору оренди землі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 (220-2004-п) ; - зобов’язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати цей договір оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київрадою прийняте відповідне рішення про передачу названих земельних ділянок позивачеві; товариством надана вся технічна документація, що вимагалась названим рішенням Київради, проект договору направлений міськраді, однак Київрада зволікає з вирішенням питання про надання позивачеві названої земельної ділянки в оренду.

Доповідач: Шаргало В.І.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.12.2007 року (суддя Кролевець О.А.) визнано укладеним договір оренди земельної ділянки в запропонованій позивачем редакції, зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати цей договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 13, 19, 142- 144 Конституції України, ст. ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування вимог подання прокурор наголошує на тому, що укладення договору оренди земельної ділянки не є компетенцією суду, суд має право лише зобов'язати Київраду укласти такий договір.

Заслухавши в судовому засіданні прокурора, розглянувши матеріали справи та доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради – сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Поняття договору оренди землі, вимоги до його форми та умови договору оренди землі визначено у розділі II Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

За приписами статті 14 цього Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням однієї сторони може бути посвідчений нотаріально. Типова форми договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.

Місцевим господарським судом встановлено, що IV сесією V скликання Київради прийнято рішення від 12.07.2007 року №1089/1750 (ra1089023-07) , пунктом 3 якого затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Будсервісгрупа" для будівництва житлового комплексу.. по вул. Зодчих, 23 в Святошинському районі м. Києва, а пунктом 4 вирішено передати товариству в оренду земельні ділянки площею 0,88 га за вказаною адресою, за умови виконання пункту 5 цього рішення. Пунктом 5 названого рішення Київради зобов'язано товариство виконати ряд дій, пов'язаних з укладенням договору оренди, в тому числі, звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Суд прийшов до висновку, що позивач виконав вимоги вищезазначеного рішення Київради, а також підписав договір оренди земельної ділянки, який виготовлений у відповідності до приписів Закону України "Про оренду землі" (161-14) та Типової форми договору оренди землі (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. N220 (220-2004-п) ) і направив його на підпис Київській міській раді, проте відповідач договір не підписав.

Однак, такі висновки суду не відповідають наявним у справі доказам. Зокрема, поза межам дослідження суду залишилися питання виконання позивачем у повному обсязі вимог пункту 5 (підпункти 5.8-5.11) рішення Київради від 12.07.2007 року №1089/1750 (ra1089023-07) , що було обов’язковою умовою надання в оренду земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовував свої вимоги саме ухиленням Київської міської ради від укладення договору.

Отже, суд мав з'ясувати обставини, які б свідчили про ухиляння Київської міської ради від укладення спірного договору.

Проте, судом в порушення вимог ст. 43 ГПК України дані обставини встановлені та належним чином досліджені не були, хоча мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує таке право та його державної реєстрації. Крім того право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди та його державної реєстрації.

Цією нормою визначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документів, які посвідчують право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не вказував у позовній заяві про своє звернення до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради з вимогою зареєструвати договір оренди спірної земельної ділянки, про відмову управління від вчинення дій по реєстрації договору, і матеріали справи не містять посилань позивача на порушення управлінням його прав, та необхідності судового захисту цих прав.

У рішенні суду також не наведені обставини порушення управлінням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, доказів на підтвердження цих обставин та обґрунтування необхідності їх судового захисту.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним, рішення господарського суду міста Києва у справі підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.

Згідно зі статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.