Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Воліка І.М.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15 квітня 2010 року у справі № 40/103-10 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків, до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ, в особі регіонального відділення в м. Харкові, про внесення змін до кредитного договору,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

У квітні 2010 року позивач –ФОП ОСОБА_4 пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ПАТ "ОТП Банк" в особі регіонального відділення в м. Харкові про внесення змін до кредитного договору.

Вказував, що 26.09.07 між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № ML –702/310/2007, згідно умов якого Банк зобов'язався надати йому (позичальнику) кредит в сумі 293 000 Швейцарських франків, а він –повернути вказані грошові кошти та відсотки за користування кредитом до 26.09.22.

На забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором було укладено договір іпотеки та поруки.

Зазначав, що звернувся до відповідача з пропозицією внесення змін в кредитний договір в частині виконання графіку платежів шляхом надання йому кредитних канікул по сплаті процентів і тіла кредиту.

Посилаючись на те, що відповідач не надав йому відповіді на вказане звернення та звернувся до нього з вимогою про повернення суми кредиту, процентів, пені та штрафу, позивач просив прийняти рішення, яким внести зміни до кредитного договору № ML –702/310/2007 шляхом надання йому відстрочки по усіх платежах з 01.03.10 по 01.03.12.

Одночасно позивач просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони ПАТ "ОТП Банк" " в особі регіонального відділення в м. Харкові здійснювати дії щодо нарахування відсотків, штрафних санкцій, річних, інфляційних та будь-яких інших коштів, що збільшують заборгованість за кредитним договором № ML –702/310/2007 та шляхом заборони здійснення звернення стягнення на грошові кошти чи майно його та поручителів, а також просив накласти арешт на належне йому майно.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15 квітня 2010 року (суддя Хотенець П.В.), заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково, забезпечено позов шляхом заборони ПАТ "ОТП Банк" в особі регіонального відділення в м. Харкові здійснювати дії щодо нарахування відсотків, штрафних санкцій, річних, інфляційних та будь-яких інших коштів, що збільшують заборгованість за кредитним договором № ML –702/310/2007 та шляхом заборони здійснення звернення стягнення на грошові кошти чи майно боржника та поручителів.

В іншій частині заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Ухвала в частині задоволення заяви мотивована тим, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у відповідності до приписів ст. 66 ГПК України є підставою до забезпечення позову.

Ухвала в частині відмови в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне позивачу майно, мотивована тим, що вжитих заходів до забезпечення позову достатньо для забезпечення виконання рішення господарського суду.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме: ст.ст. 66, 67 ГПК України, просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови в задоволенні заяви про накладення арешту на належне йому майно та винести нову ухвалу про задоволення заяви в означеній частині.

Перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами статті 67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 (va009700-06) , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З огляду на викладене, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути пов’язаними з предметом позову, співрозмірними заявленим вимогам, необхідними та достатніми для забезпечення виконання судового рішення чи недопущення збитків.

Враховуючи викладене та ту обставину, що предметом даного спору є внесення змін до кредитного договору в частині повернення кредиту, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття обраних ним заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду та правильно забезпечив позов шляхом заборони відповідачу здійснювати дії щодо нарахування відсотків, штрафних санкцій, річних, інфляційних та будь-яких інших коштів, що збільшують заборгованість за кредитним договором № ML –702/310/2007 та шляхом заборони здійснення звернення стягнення на грошові кошти чи майно боржника та поручителів, що відповідає приписам ст. 67 ГПК України.

При цьому, відмовляючи в іншій частині заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне позивачу майно, суд першої інстанції правильно виходив з того, що вжитих заходів до забезпечення позову достатньо для забезпечення виконання рішення господарського суду, тому посилання касаційної скарги на необхідність вжиття вказаних заходів до забезпечення позову, не заслуговують на увагу суду.

Посилання скаржника на неправильне застосування місцевим судом інстанції ст.ст. 66, 67 ГПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді касаційної скарги та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником вказаних процесуальних норм, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.10 (v008p710-10) Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 15 квітня 2010 року у справі № 40/103-10 залишити без змін.

3. постанова касаційному оскарженню не підлягає.