Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Воліка І.М.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 березня 2010 року у справі № 5020-4/170 Господарського суду міста Севастополя за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Автономна Республіка Крим, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, Автономна Республіка Крим, про визнання договору недійсним та стягнення 64 150 грн.,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

У серпні 2009 року позивач –ФОП ОСОБА_4 пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ФОП ОСОБА_6 про визнання договору недійсним та стягнення 64 150 грн.

Вказував, що 26.05.08 відповідачем було здійснено поставку йому атракціонного обладнання "Гусениця" та надано для підписання два екземпляри договору договір купівлі-продажу від 26.05.08, згідно умов якого відповідач (продавець) зобов’язався передати йому (покупцю) у власність атракціонне обладнання "Гусениця", а він –прийняти обладнання та сплатити його вартість на умовах, визначених договором.

Посилаючись на те, що вказане обладнання відповідачем поставлене без відповідних документів (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), як передбачено умовами договору, позивач просив визнати договір купівлі-продажу від 26.05.08 недійсним та стягнути з відповідача на його користь 30 000 грн. сплачених ним за атракціонне обладнання "Гусениця" та 34 150 грн. упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 17 листопада 2009 року (суддя Погребняк О.С.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 березня 2010 року (колегія суддів у складі: Котлярової О.Л. –головуючого, Антонової І.В., Градової О.Г.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на відповідність спірного договору вимогам діючого законодавства.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.05.08 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець (відповідач) зобов’язався передати покупцю (позивачу) у власність атракціонне обладнання "гусениця", а покупець –прийняти обладнання та сплатити його вартість на умовах, визначених договором.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору продавець зобов'язаний не пізніше п'яти календарних днів з дня набрання чинності цим договором передати покупцю товар, а покупець –прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше 30 травня 2008 року.

Судами встановлено, що позивачем здійснено оплату атракціонного обладнання в сумі 30 000 грн., що підтверджується квитанцією № 104974 від 26.05.08.

26.05.08 відповідач передав позивачу придбане ним атракціонне обладнання "Гусениця" по акту приймання-передачі.

Між тим, судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач договір купівлі-продажу від 26.05.08 та акт приймання-передачі не підписав, проте залишив обладнання у себе на зберіганні.

Таким чином, на виконання умов договору позивач оплатив, а відповідач поставив йому атракціонне обладнання "Гусениця", яке, як стверджує позивач, він не може використовувати та отримувати прибуток, у зв'язку з відсутністю на нього необхідної технічної документації, що стало підставою даного позову.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши договір купівлі-продажу від 26.05.08 на предмет його відповідності вимогам діючого законодавства дійшли висновку про його відповідність вказаним вимогам.

За таких обставин, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що сторонами при укладенні договору купівлі-продажу від 26.05.08 дотримано вимоги ст. 203 ЦК України, а тому відсутні будь-які правові підстави до визнання вказаного договору недійсним та стягнення спірних грошових коштів.

Разом з тим, судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відсутність технічної документації на обладнання "гусениця" позбавляє позивача можливості використовувати атракціон за його призначенням.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають передачі разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 2.1 договору ФОП ОСОБА_6 зобов'язалась забезпечити покупця інструкцією із експлуатації (використання) товару та видати покупцеві сертифікат якості на товар.

Згідно ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають передачі разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передачі.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Таким чином, судами встановлено порушення відповідачем вказаної норми матеріального права та умов договору, що надає позивачу право на звернення до суду, за захистом своїх прав, з відповідним позовом, що було правильно роз'яснено позивачу попередніми судовими інстанціями.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на наявність підстав до визнання договору купівлі-продажу від 26.05.08 недійсним, не знайшли свого підтвердження при здійсненні судом касаційної інстанції перегляду оскаржуваної постанови, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.10 (v008p710-10) Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 березня 2010 року у справі № 5020-4/170 залишити без змін.

3. постанова касаційному оскарженню не підлягає.