Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

31.05.2010 позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати бездіяльність генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ідалія" Ісмайлова Ельдара В'ячеславовича щодо скликання загальних зборів-незаконною; визнати дії дирекції Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ідалія" направлені на внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про осіб, які мають право вчиняти дії від імені товариства - незаконними.

Одночасно позивач звернувся з заявою про забезпечення позову, у якій просив:

1) заборонити Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради та його посадовим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії шляхом внесення змін до відомостей про ТОВ фірму "Ідалія", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Ідалія" видавати довіреності на будь-яких осіб для представництва товариства.

В обґрунтування необхідності забезпечення позовних вимог позивач посилається на те, що дирекцією ТОВ фірми "Ідалія" готуються документи для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, а тому в разі задоволення позовних вимог, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2010 у справі № 47/161-10 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду; заборонено Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради та його посадовим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії шляхом внесення змін до відомостей про ТОВ фірму "Ідалія", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; в іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

Вказана ухвала мотивована тим, що невжиття заходів може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду першої інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 31.05.2010 у справі № 47/161-10 в частині забезпечення позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права.

При цьому, звертаючись з касаційною скаргою, ОСОБА_4 скористався правом, наданим ст. 107 ГПК України, відповідно до положень якої, касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків. Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала про забезпечення позову стосується його прав, а саме, порушує його корпоративне право брати участь в управлінні справами товариства, оскільки скаржник є одним із засновників та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ідалія".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм апеляційним господарським судом належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту статті 66 названого Кодексу випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст. 67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 (va009700-06) , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 45 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) вказується на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарські суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

наявність зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам .

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиття заходів до забезпечення позову не повинно призводити (перешкоджати) до втручання у підприємницьку діяльність відповідача (див. позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17.06.2008 у справі № 28/262-07-7239).

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що господарським судом першої інстанції невірно здійснено оцінку наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Так, із пунктів 2,3 прохальної частини позовних вимог вбачається, що позивач просить суд: "Визнати бездіяльність генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" Ісмайлова Ельдара В'ячеславовича щодо скликання загальних зборів –незаконною. Визнати дії дирекції ТОВ фірма "Ідалія" направлені на внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про осіб, які мають право вчиняти дії від імені товариства –незаконними". В той час як задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, судом заборонено Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради та його посадовим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії шляхом внесення змін до відомостей про ТОВ фірму "Ідалія", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

Пунктом 5.7.3 рекомендацій Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 № 04-5/14 (v5_14600-07) передбачено, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід також враховувати, що цими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Однак, в порушення зазначених рекомендацій, місцевим господарським судом вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради та його посадовим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії шляхом внесення змін до відомостей про ТОВ фірму "Ідалія", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що фактично є порушенням прав осіб, які не є учасниками спору та є обмеженням господарської діяльності відповідача.

Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, всупереч положенням ст. 66 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована, та ґрунтується лише на власних міркуваннях та припущеннях.

За таких обставин та враховуючи, що обґрунтування суду щодо часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях позивача, а також стосується не тільки учасників судового процесу а і осіб, які не беруть участь у справі, ухвала господарського суду Харківської області підлягає скасуванню, а справа № 47/161-10 поверненню до господарського суду Харківської області на розгляд по суті.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 31.05.2010 у справі № 47/161-10 в частині п. 6 вказаної ухвали щодо забезпечення позову.

Заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Справу № 47/161-10 направити на розгляд до господарського суду Харківської області.