Вищий господарський суд України в складі колегії

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.02.2010 (суддя Д.Радченя) в задоволенні скарги на дії відділу державної виконавчої служби відмовлено.

Суд дійшов висновку, що державний виконавець винісши постанову від 24.11.2009 про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження щодо боржника у виконавчому провадженні діяв відповідно до вимог ст.ст. 50, 53 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 (судді: Т.Філіпова, Н.Горшкова, Г.Майор) ухвала господарського суду Хмельницької області від 02.02.2010 залишена без зміни.

Скаржник в касаційні скарзі просить ухвалу господарського суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що судом не встановлено обставин направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження'її отримання боржником, що передбачено ст. 30 вказаного Закону. Всупереч змісту судового наказу та вимогам ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження"державним виконавцем не з'ясовано наявність у боржника рахунків та вкладів в установах банків, інших кредитних установах. Державний виконавець порушив права боржника, передбачені ст.ст. 50, 53 Закону України "Про виконавче провадження"щодо права боржника вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути увагу в першу чергу.

Сторони, повідомлені про час та місце розгляду справи відповідно до ст. 1114 ГПК України, правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції не скористалися.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконання постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2008р. у справі №11/7809 господарського суду Хмельницької області постановою від 19.012009р. відкрито виконавче провадження.

20.01.2009р. за вихідним номером №915 вказану постанову було надіслано боржнику.

07.09.2009 року актом державного виконавця боржника було повідомлено про проведення виконавчих дій, а саме: опис та арешт майна за її місцем проживання призначених на 9 годину 20 хв. ранку 14.09.2009 року.

Оскільки 14.09.2009 року підприємець ОСОБА_4 була відсутня за місцем проживання, виконавчі дії не проводилися, про що був складений відповідний акт державного виконавця.

Постановою від 24.11.2009 року, яку вручено під розписку боржнику, накладено арешт на майно боржника, а саме: автомобіль "МІТЗІІВІЗІ", д/н НОМЕР_1 та оголошено заборону на його відчуження.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Статтею 30 Закону обумовлено якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Частиною 1 ст. 50 Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Згідно із ч.2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" та абзацу другого пункту 5.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій (z0865-99) стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем (ч.5 ст.50 5 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Статтею 55 Закону України "Про виконавче провадження"обумовлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" не зобов'язує державного виконавця в частині прийняття пропозиції боржника про звернення стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, оскільки нормами зазначеної статті державному виконавцю надається лише право щодо відповідних дій, тому доводи скаржника відхиляються.

Враховуючи встановлення судом проведених державним виконавцем дії та з огляду на вимоги Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) касаційна інстанція не приймає до уваги доводи скаржника про порушення судом норм матеріального права, тому підстави для задоволення вимог скарги відсутні.

Згідно ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника не доводять неправильного застосування норм Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) з огляду на встановлені обставини, зводяться до вимог встановлення інших обставин справи та оцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду судового рішення згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) , рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 (v008p710-10) , Вищий господарський суд України

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 02.02.2010 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 у справі № 11/7809 господарського суду Хмельницької області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.

постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.