Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.02.2010р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2010 у справі № 7/11/10, задоволено позовні вимоги позивача, визнано таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий напис реєстраційний N 2262, вчинений 07.09.2009р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. про звернення стягнення на майно за договором застави майна № 010/17-34/168/2 від 28.08.2008р., який був укладений між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції та ПП "Агровиробнича фірма "Антей". Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції на користь Приватного підприємства "Агровиробнича фірма "Антей" 85 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "РайфайзенБанкАваль" в особі Запорізької обласної дирекції звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10.02.2010р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2010 у справі № 7/11/10 та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у даній справі.

Скарга мотивована тим, що судами невірно застосовано норми матеріального права, зокрема норми Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , які судами попередніх інстанцій визначені як спеціальними для правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, незважаючи на норми Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про заставу" (2654-12) , які насамперед регулюють дані правовідносини.

Заявник посилається на статтю 20 Закону України "Про заставу", відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Пункт 1 статті 1119 даного Кодексу передбачає, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що суд апеляційної інстанції повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані, в обґрунтування вимог і заперечень, докази сторін.

Запорізьким апеляційним господарським судом здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі - Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль".

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі кредитного договору від 28.08.2008р. № 010/17-34/168, укладеного між Приватним підприємством "Агровиробнича фірма "Антей" (Позичальник) та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції (Кредитор), Кредитор на положеннях та умовах цього договору відкрив Позичальнику невідновлювану кредитну лінію у сумі 126.499дол. США строком до 26 серпня 2011 року з процентною ставкою за користування коштами - 14,9% річних.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір застави транспортних засобів № 010/17-34/168/2 від 28.08.2008р.

Відповідно до пункту 1.2 договору застави в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1 цього договору заставодавець передає у заставу належну йому:

- сільськогосподарську техніку: трактор колісний "ХТЗ-17021", 2008р.в., зав. № 2531, двигун № 10569790, реєстр. № 04880АР, свідоцтво про реєстрацію № АБ 574720, ринковою вартістю 384 900,00грн.; трактор колісний "Бєларус" - 1025, 2008р.в., зав. № 10304187, реєстр. № 04881 АР, свідоцтво про реєстрацію № АБ 574719, ринковою вартістю 155 000 грн.;

- сільськогосподарське обладнання: борону причепну, 2008р.в.-1 шт. ринковою вартістю 97500 грн., сівалку "КЛЕН-6 П" 2008р.в.-1 шт., ринковою вартістю 179.800грн. Предмет застави оцінено сторонами у розмірі - 817.200грн.

Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. 07.09.2009р. вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 2262, відповідно до якого звернуто стягнення на предмет застави та запропоновано за рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна, задовольнити вимоги відповідача в розмірі: 1) заборгованість за кредитом - 1 010 600,51грн.; 2) заборгованість за несплаченими відсотками - 35 169,89грн.; 3) нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 4 170,46грн.; 4) нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів (траншів за графіками) - 23385,32грн., що загалом становить 1 073 326,18грн. Також запропоновано до стягнення 14 000,00грн. за вчинення цього виконавчого напису. Всього запропоновано стягнути суму 1 087 326,18грн.

Приватне підприємство "Агро-виробнича фірма "Антей" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "РайфайзенБанкАваль" в особі Запорізької обласної дирекції про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис реєстраційний N 2262, вчинений 07.09.2009р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. про звернення стягнення на майно за договором застави майна № 010/17-34/168/2 від 28.08.2008р., який був укладений між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції та ПП "Агровиробнича фірма "Антей".

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що до відносин сторін необхідно застосовувати норми Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , оскільки зазначений Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень'' - цей закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомою майна.

Частиною 1 статті 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 статті 26 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Крім того, частинами 1, 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , який набрав чинності з січня 2004 р., визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Частина 6 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачає можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом. Але законом встановлено інше, а саме: частиною 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та пункту 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (z0283-04) , затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р., передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Пункт 284 даної Інструкції (z0283-04) передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 (1172-99-п) затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Так, згідно з Переліком для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені у виконавчому написі боргові зобов'язання не співпадають із зобов'язаннями, зазначеними у договорі застави як за розміром визначених сум та валютою, так і характером та підставою, тобто, виконавчий напис вчинено на виконання зобов'язань, які договором застави такими не визначено.

Відповідно до пункту 1.1 договору застави Заставодавець зобов"язується перед Заставодержателем повернути кредит у розмірі126 499 дол.США, сплатити проценти за його користування та інші платежі в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором.

Проте оспорюваним виконавчим написом запропоновано за рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна, задовольнити вимоги відповідача в розмірі: 1 073 326,18грн., в тому числі: 1) заборгованість за кредитом - 1 010 600,51грн.; 2) заборгованість за несплаченими відсотками - 35 169,89грн.; 3) нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 4 170,46грн.; 4) нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів (траншів за графіками) – 23 385,32грн. а також витрати по вчиненню виконавчого напису в сумі - 14 000 грн.

В матеріалах справи міститься лист-вимога № 12-20/06-6 від 16.01.2009р., адресована ПП "Агро-виробнича фірма "Антей", в якій ВАТ "РайфайзенБанкАваль" вимагало терміново сплатити заборгованість перед банком за кредитним договором № 010/17-34/168 від 27.08.08р. в розмірі 21 443,49 грн., у разі невиконання даної вимоги Банк звернеться до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 126 499 дол. США. До даного листа додано розрахунок заборгованості, в якому Банком зазначено, що заборгованість складає 126 499 дол. США, заборгованість по траншам –21 083 дол. США, заборгованість за несплаченими відсотками на 06.01.09р. –360,49 дол. США.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми статті 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 284 Інструкції (z0283-04) та підпункту Б частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172 (1172-99-п) .

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Запорізької області та Запорізького апеляційного господарського суду, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "РайфайзенБанкАваль" в особі Запорізької обласної дирекції залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.04.2010 у справі № 7/11/10 залишити без змін.

постанова касаційному оскарженню не підлягає.